Справа № 420/513/19
13 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Захарчук О.В.
сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пташинської А.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС в якому позивач просить:
стягнути з Одеської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 21 травня 2018 року по 04 січня 2019 року з урахуванням підвищення посадових окладів.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
20.03.2018р Одеською митницею ДФС надана довідка про середньомісячну заробітну плату (листопад-грудень 2017р) у розмірі 9 410,58 грн. за посадовим окладом 2750 грн. (Постанова КМУ №15 від 18 січня 2017 р., наказ №42-ог від 28 березня 2017 р. Одеської митниці ДФС).
21.05.2018р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду (справа №815/594/18) встановлено про негайне поновлення на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 24 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС та зобов'язано виплати заробітну плату за період вимушеного прогулу (22.01.2018р. по 21.05.2018р.).
Беручи до уваги, що негайне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду виконано лише 04.01.2019р. (період від 21.05.2018 по 04.01.2019 р.)., тобто через 7 місяців та 11 робочих днів, Одеська митниця ДФС повинна сплатити середньомісячне грошове забезпечення за цей час з урахуванням підвищення окладу державного службовця 9 категорії у 2018р на 23.61% (постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. № 24 , яка вказує на те, що розмір посадового окладу спеціаліста державного органу в 2018 році - 3600грн , замість 2750 грн. у 2017 році).
Керуючись наказом №19-ог від 01 лютого 2018 р. Одеської митниці ДФС, видано наказ № 7-о від 02.01.2019 р. щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС та посадовим окладом у розмірі 3 600грн з 23.01.2018р.
Таким чином: Посадовий оклад державного службовця 9 категорій у 2017р. - 2 750грн.
Посадовий оклад державного службовця 9 категорій у 2018р - 3600грн
Різниця між посадовими окладами 2017р та 2018р державного службовця 9 категорії ставить - 23,61%
Середньомісячне грошове забезпечення складається з окладу плюс відсотки (за стаж, особове звання та ін.) з цього окладу. Тобто, якщо зростає оклад на 23, 61 відсотки, то і грошове середньомісячне забезпечення зростає на такі самі відсотки.
Отже:
Середня заробітна плата в місяць станом на 2017р за посадовим окладом 2750 грн. - 9410,58 грн.
Середня заробітна плата в місяць станом на 2018р за посадовим окладом 3600 грн. - 11632,42 грн.
Тобто середня заробітна плата за один робочий день у 2018р - 553,92 грн.
Не сплачено заробітної плати за 7 місяців та 11 робочих днів (8 робочих днів у травні 2018 року та 3 робочих дня у січні 2019 року) - 81 426,94 грн. + 6093, 12 грн. Маю пояснити, що відділ митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" працює позмінно, і тому державні і міжнародні свята не є вихідними.
Не сплачено за період від 21.05.2018 по 04.01.2019 р. всього: 87 520, 06 грн. (вісімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять грн. 06 коп.)
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 31.01.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.
Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача 01.02.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали (а/с. 9).
Ухвалою суду від 26.03.2019 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
20.02.2018 року за вх. № 6170/19 через канцелярію суду представником Одеської митниці ДФС Пташинською А.О. (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов.
Відзив обґрунтовано наступним.
Апеляційна скарга Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі № 815/594/18 судом апеляційної інстанції по суті на час подання позивачем заяви розглянута не була, а відтак, вказана відповідь Одеської митниці ДФС від 02.07.2018 №3184/10/15-70-04 є обґрунтованою та правомірною.
Так, з метою виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також для задоволення вимог, викладених ним у заяві від 20.12.2018, керівництвом митниці здійснені заходи щодо переведення ОСОБА_2 , який був залучений у справі № 815/594/18 у якості третьої особи, на посаду в інший структурний підрозділ митниці, після чого посада державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, на яку претендував позивач, стала вакантною.
Того ж дня, 02.01.2019 Одеською митницею ДФС видано наказ № 7-о "Про особовий склад", яким на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі № 815/594/18, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, скасовано пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 22.01.20118 № 41 - о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " в частині звільнення 22.01.2018 ОСОБА_1 з займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС відповідно до п. 1 с. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця; поновлено з 23.01.2018 ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; зобов'язано ОСОБА_1 приступити 04.01.2019 до виконання обов'язків за посадою державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.
Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з довідкою управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності від 20.03.2018 № 90 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення 22.01.2018 (наказ Одеської митниці ДФС від 22.01.2018 №41-о) за останні два календарні місяці (листопад 2017 року та грудень 2017 року) становила: за рахунок загального фонду - 5 764,23 грн. (з яких податок на доходи фізичних осіб (18%) складає 1 037,57 грн., військовий збір (1,5%) складає 86,47 грн., після вирахування яких сума до виплати становить 4 640,19 грн.); за рахунок спеціального фонду - 3 646,35 грн. (з яких податок на доходи фізичних осіб (18%) складає 656,35 грн., військовий збір (1,5%) складає 54, 70 грн., після вирахування яких сума до виплати становить 2 293,30 грн.).
Вказана довідка розраховувалася відповідно до вимог п. 2 розділу II абз. 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100.
Отже, Одеською митницею ДФС під час вирішення питання поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС діяла у відповідності до положень чинного законодавства, будь - яких прав та законних інтересів позивача не порушено.
26.02.2019 року за вхід. № 6925/19 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним.
Одеська митниця ДФС визначає, що: "визнане судом право працівника на поновлення на роботі та виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за за один місяць має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника, яке має оформлюватись відповідно письмовою заявою."
Вважаю, що волевиявлення реалізовано поданням заяви від 23.05.2018 (вхід. №К/52), у якій прокоментовано рішення Одеського окружного адміністративного суду (справа № 815/594/18) про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС №41-о від 22.01.2018 року, та поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
05.03.2019 року за вхід. № 7953/19 від Одеської митниці ДФС надійшли заперечення проти відповіді на відзив, ДФС вказує, що під час вирішення питання поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС діяла у відповідності до положень чинного законодавства, будь - яких прав та законних інтересів позивача не порушувана, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 21.05.2018 по 04.01.2019 з урахуванням підвищення посадових окладів.
ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №815/594/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, ОСОБА_2
Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував наказ Одеської митниці ДФС №41-о від 22.01.2018 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Поновив ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; стягнув з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.01.2018 по 21.05.2018 у сумі 35 849,60 грн. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 22.01.2018 та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9 410, 58 грн.
06.12.2018 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 - залишено без змін.
23.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою (вхід. №К/52 від 23.05.2018), якою просив на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/594/18 від 21.05.2018 поновити його на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський Одеської митниці ДФС з 22.01.2018 та виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Одеською митницею ДФС, за результатами розгляду заяви від 23.05.2018 (вх. Одеської митниці ДФС № К/52 від 23.05.2018) повідомлено позивачеві, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі № 815/594/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача митний пост "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС № 41-о від 22.01.2018, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде оскаржено Одеською митницею ДФС відповідно до вимог п. 15.5 ч. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
15.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою (вхід. №62 від 15.06.2018), якою просив на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/594/18 від 21 травня та виконавчого листа по адміністративній справі, виданого 11.06.2018, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 22.01.2018 та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9 410, 58 грн.
Одеською митницею ДФС листом від 02.07.2018 № 3184/10/15-70-04 повідомлено ОСОБА_1 , що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі № 815/594/18, оскаржено митницею до суду апеляційної інстанції.
Отже, виконання судового рішення здійснюється в порядку, встановленому законом.
ОСОБА_1 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою від 26.06.2018 (вхід. № К/64 від 26.06.2018) про надання копії наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді держаного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 22.01.2018 та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9410,58 грн. згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 № 815//594/18.
Листом від 09.07.2018 № 3298/10/15-70-04 Одеська митниця ДФС повідомила позивача, що реалізація його заяви щодо надання копії наказу про поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС можлива лише після виконання у встановленому законом порядку вимог, які були зазначені у листі, надісланому йому від 02.07.2018 №3184/10/15-70-04.
ОСОБА_1 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою від 20.12.2018 (вхід. №К/134 від 20.12.2018), якою просить негайно виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2017 у справі № 815/594/18 про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС №41-о від 22.01.2018 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.01.2018 по 21.05.2018 у сумі 35849,60 грн.; допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 22.01.2018 та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за один місяць у розмірі 9410,58 грн.
Листом від 02.01.2019 №2/10/15-70-04 Одеська митниця ДФС повідомила позивача, що з метою вирішення питань, пов'язаних із проходженням ним державної служби в Одеській митниці, йому запропоновано прибути до адміністративного будинку митниці з оригіналом трудової книжки.
З метою виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також для задоволення вимог, викладених ним у заяві від 20.12.2018, керівництвом митниці здійснені заходи щодо переведення ОСОБА_2 , який був залучений у справі № 815/594/18 у якості третьої особи, на посаду в інший структурний підрозділ митниці, після чого посада державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, на яку претендував позивач, стала вакантною.
02.01.2019 Одеською митницею ДФС видано наказ № 7-о "Про особовий склад", яким на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі № 815/594/18, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, скасовано пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 22.01.20118 № 41-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " в частині звільнення 22.01.2018 ОСОБА_1 з займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС відповідно до п. 1 с. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця; поновлено з 23.01.2018 ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; зобов'язано ОСОБА_1 приступити 04.01.2019 до виконання обов'язків за посадою державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.
Згідно з довідкою управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності від 20.03.2018 № 90 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення 22.01.2018 (наказ Одеської митниці ДФС від 22.01.2018 № 41-о) за останні два календарні місяці (листопад 2017 року та грудень 2017 року) становила: за рахунок загального фонду - 5 764,23 грн. (з яких податок на доходи фізичних осіб (18%) складає 1 037,57 грн., військовий збір (1,5%) складає 86,47 грн., після вирахування яких сума до виплати становить 4 640,19 грн.); за рахунок спеціального фонду - 3 646,35 грн. (з яких податок на доходи фізичних осіб (18%) складає 656,35 грн., військовий збір (1,5%) складає 54,70 грн., після вирахування яких сума до виплати становить 2 293,30 грн.).
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява N 22774/93, п. 66).
Згідно принципу рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у частині 1статті 21 та у статті 24 Конституції України, статті 21 та 22 Кодексі законів про працю України.
Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.
Статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: …9) обов'язковість судового рішення (ст.129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Відповідно до частини 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Тотожні правові позиції неодноразово висловлювались і Верховним Судом, рішення якого відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими до застосування.
Зокрема, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.05.2019 року по справі №161/10774/17, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.01.2019 року по справі №760/9521/15-ц вказано:
«Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися».
Приписами ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписи статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про:
присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць;
поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Статтею 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Добровільним виконанням рішення суду є його виконання на підставі доброї волі особи, якій присуджено відновити порушене права або інтерес.
Отже, Закон надає сторонам право виконати рішення суду поза межами процедури виконавчого провадження.
Крім того, слід зазначити, що у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Щодо розміру суми, яка підлягає сплаті:
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Так, відповідно до п. 2 вказаного Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення Одеської митниці ДФС №90 від 20.03.2018р. грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням за листопад 2017 року та грудень 2017 року склало відповідно 9410,58 грн. за кожний місяць.
Таким чином, середній заробіток позивача розраховується так: 9410,58 грн.+ 9410,58 грн.=18821, 16 грн. Кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у листопаді - грудні 2017 року :20+22=42 дн., 18821, 16 грн.:42 дн.=448, 12 грн.
За період невиконання рішення суду з 21 травня 2018 року по 04 січня 2019 року кількість робочих днів склала: травень - 8 дн., червень - 20 дн., липень - 22 дн., серпень -22 дн., вересень - 20 дн., жовтень - 22 дн., листопад - 22 дн., грудень - 20 дн., січень - 2 дн.=158 днів.
Отже, сума до сплати 158 дн.х 448, 12 грн.=70 802, 96 грн.
З врахуванням зазначеного, враховуючи беззаперечне право особи на виконання рішення суду, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробіток за час затримки виконання рішення у сумі 70 802, 96 грн. з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
З огляду на прецедентну практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.
В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Відповідно до прецедентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа «Гарсія Руїз проти Іспанії» § 26).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення - задовольнити повністю.
Стягнути з Одеської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення у сумі 70 802, 96 грн.(сімдесят тисяч вісімсот дві гривні 96 копійку) за період з 21 травня 2018 року по 04 січня 2019 року (на підставі довідки № 90 від 20.03.2018 року) з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2
Одеська митниця ДФС - адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717, телефон (048) 734-28-00, факс: (048) 734-28-05, електронна адреса: od@customs.sfs.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.