іменем України
13.05.2019 р. 145/273/19
2/145/344/2019
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Кіосак Н. О. ,
за участю секретаря Крикливої М.С.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що 19 грудня 2017 року між нею та відповідачем у даній справі було укладено шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Гніванської міської ради 19 грудня 2017 року, актовий запис № 79.
Під час шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно заяви відповідача записана, як його дитина.
Внаслідок постійних сварок з відповідачем шлюбні відносини між ними фактично припинились. На даний момент вони проживають окремо. Дочка залишилась проживати з нею. Відповідач проживає окремо з іншою жінкою.
Статтею 112 Сімейного кодексу України регламентовано підстави для розірвання шлюбу, зокрема такі, за яких подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя.
Зазначені обставини суперечать її інтересам і за таких обставин збереження шлюбу є недоцільним. Інтереси дитини при постановленні судом відповідного рішення, на її думку, не постраждають, оскільки між нею та відповідачем досягнуто згоди щодо участі кожного з них у вихованні дитини.
Нею неодноразово робилися спроби зберегти шлюб, однак, це не дало позитивного результату і тому вона вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Заходи забезпечення позову нею не здійснювались.
З позовом до відповідача в інший суд з тих же підстав та з тим самим предметом не зверталася.
Просить розірвати шлюб, відновити їй дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 " та стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити. Пояснила, що з відповідачем не проживають разом пів року.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку, подав суду заяву, в якій позовні вимоги визнає, просить справу слухати у його відсутності.
Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
19 грудня 2017 року сторони уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб.
В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про її народження.
Відповідно до ст.112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Наведені на обґрунтування позову обставини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а тому суд вважає, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право відновити своє дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачкою на оплату судового збору у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 197-200, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113 СК України,
ухвалив:
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 19 грудня 2017 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 79, розірвати.
ОСОБА_1 після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 ".
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 16 травня 2019 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Кіосак Н. О.