Справа № 199/2314/19
(2-а/199/61/19)
Іменем України
16.05.2019
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
за участю секретаря судового засідання Перетятько А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції та інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Тищенка Івана Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 08.03.2019 він керував транспортним засобом MAN TGX, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки ТАD С1аssіс, номерний знак НОМЕР_2 .
08.03.2019 о 07:01 год. на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський його автомобіль був зупинений інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Тищенком І.В. (відповідач-2) та відносно позивача було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 579465. Відповідно до вказаної постанови позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «...водій перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого більша за 2,6 м, а саме 3,6 м без відповідних дозвільних документів, погоджених з органами Національної поліції, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху...», та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
На переконання позивача постанова є незаконною, він не вчиняв адміністративного правопорушення, відповідачами не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу, крім того в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які могли б вказувати та підтвердити факт вчинення ним правопорушення та він, в свою чергу, здійснював перевезення вантажу, транспортні габарити якого не перевищували нормативно встановлених 2,6 м (ширина) та 4 м (висота), а саме становила ширина - 2,5 м, висота - 3,8 м. Транспортна ширина та висота вантажу підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 06/03-1 від 06.03.2019.
Позивачем зазначено, що працівник поліції проводив заміри габаритів вантажу, пристроєм сумнівного походження «рулеткою», на який не було пред'явлено свідоцтво виданого уповноваженим органом виконавчої влади у сфері метрології. Крім того, працівник поліції в постанові не вказав фактичні габарити ТЗ з вантажем, що могло б надати підстави вважати наявність порушення нормативно встановлених параметрів.
Позовна заява містить вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач не скористався правом брати участь у судових засіданнях; в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач-1 не скористався правом брати участь у судових засіданнях.
Відповідач-2 не скористався правом брати участь у судових засіданнях, у наданому відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у його відсутність.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказав, що 08.03.2019 о 07 год. 01 хв. на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» Дорошенко С.В. (позивач), керуючи транспортним засобом МАN ТGХ 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом ТAD CLASSIK, д.н.з. НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж, у якою один із габаритів за шириною перевищував 2,6 м, а саме становив 3, 6 м. без відповідних дозвільних документів, чим порушив п.22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпА.
Відповідно до пп. «г» п.2.1. Правил дорожнього руху України, водій великогабаритного транспортного засобу повинен мати при собі документацію відповідно до вимог спеціальних правил, однак, позивач таких документів не мав. Поліцейський фактично здійснював перевірку дозволу на рух, але, виявивши порушення вимог дозволу, притягнув порушника до відповідальності. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим та повністю заперечує проти його задоволення своє рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтованим.
Відповідачем-2 не підтвердження правомірності свого рішення будь-яких інших доказів надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Як встановлено судом на підставі відповідної постанови, постановою (серія ЕАВ №972329 від 08.03.2019) на позивача було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Згідно з постановою водій ОСОБА_1 08.03.2019 о 07 год. 01 хв. на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» Дорошенко С.В. (позивач), керуючи транспортним засобом МАN ТGХ 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом ТAD CLASSIK, д.н.з. НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж, у якою один із габаритів за шириною перевищував 2,6 м, а саме становив 3, 6 м. без відповідних дозвільних документів, чим порушив п.22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпА (а.с.16).
Спірні правовідносини виникли із дій суб'єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.
Дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 17 п. 1.10 ПДР «габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю».
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (вісі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (п. 1 Порядку №879).
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (пп. 2 п. 2 Порядку № 879).
Згідно пп. 6 п. 2 Порядку № 879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
В п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно- вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств,. Установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених; законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається я протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
За ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значеній статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачиться на її користь.
Таким чином, виконуючи обов'язок доказування, відповідач мав би надати докази вчинення позивачем інкримінованого останньому правопорушення, оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що відповідачі не виконали свій процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 8.4 (г) Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема, належний відеозапис події тощо (на зазначене звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18).
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Крім того, з наданого позивачем доказу (товарно-транспортна накладна №06/03-1 від 06.03.2019) у розділі «Відомості про вантаж» зазначено, що комбайн, перевезення якого здійснював позивач, має наступні габарити: 2,5 м х 3,8 м, тоді як п. 22.5. Правил дорожнього руху України встановлює обов'язок наявності дозволу на рух при перевезенні вантажів, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м.
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності, та враховуючи встановлені порушення вимог закону у діях відповідача при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.
За ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Щодо розподілу судових витрат, то на підставі ст. 139 КАС України у зв'язку із задоволенням адміністративного позову, а також враховуючи вимоги ст. 288 КУпАП (за умови оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа звільняється від сплати державного мита), суд дійшов до висновку про необхідність віднесення на рахунок держави судових витрат.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції та інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Тищенка Івана Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Тищенка Івана Вікторовича (м. Полтава, вул. Європейська, 164)серії ЕАВ №972329 від 08.03.2019про накладення на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП закрити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Повне судове рішення складено та підписано 16.05.2019.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду або через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї