15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/18739/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західінвестбуд Компані Консалтинг",
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс",
арбітражний керуючий - Борейко Вадим Андрійович,
заявник касаційної скарги - арбітражний керуючий ОСОБА_1,
розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 12.03.2019
у складі колегії суддів: Грека Б.М., (головуючий), Власова Ю.Л., Верховця А.А.,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг",
про банкрутство,
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, заявник) 19.04.2019 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/18739/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18739/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2019.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. для зміни судді члена колегії суддів, передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було встановлено неможливість проведення автоматизованого розподілу справи у зв'язку з недостатньою кількістю суддів для розподілу справи, що підтверджується відповідним протоколом від 11.05.2019.
Верховний Суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., (визначеної відповідно до протоколу від передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2019) розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 . колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до відомостей розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16 крім іншого, порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражного керуючого Борейка В.А, заяви арбітражних керуючих Титаренка М.О., Агафонова О.Ю., Бандоли О.О., Микитьона В . В . та ОСОБА_1 про участь у справі в якості розпорядника майна боржника залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 ОСОБА_1 22.02.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А. і прийняти нове рішення, в якому здійснити належну оцінку кожної із запропонованих кандидатур арбітражних керуючих.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Медіа Експерт Плюс" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України, оскільки заявник звернувся після спливу одного року з дня складення повного тексу судового рішення.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що ухвала Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 в частині призначення розпорядника майна вже була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, за апеляційною скаргою ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг". За результатами апеляційного перегляду Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову від 23.08.2018, якою апеляційну скаргу ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16 в частині призначення розпорядником майна залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 ОСОБА_1 вдруге звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2019 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та не перевірено надсилання ухвали Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 на адресу ОСОБА_1
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили;
Як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 22.02.2019 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2016, тобто зі значним порушенням процесуального строку, понад 2 роки.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до відомостей розміщених Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових 25.11.2016.
Звертаючись з апеляційною скаргою поза межами строку на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу, заявник з урахуванням положень ч. 2 ст. 261 ГПК України не позбавлений права на поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення.
При цьому, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з аналізу вище вказаних норм процесуального права, обов'язок доказування тих обставин на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони, при цьому суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд враховує звернення арбітражного керуючого ОСОБА_1 із заявою про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг", яку залишено без задоволення оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2016, значне порушення встановленого строку на апеляційне оскарження, понад 2 роки, а також відсутність будь яких доказів на підтвердження неможливості звернення з апеляційною скаргою в строки передбачені процесуальним Законом.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості своєчасно дізнатись про існування оскаржуваної ухвали Господарського суду м. Києва від 15.11.2016, а обставини викладені в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку, щодо невручення повного тексту ухвали суду першої інстанції заявнику апеляційної скарги не можуть об'єктивно свідчити про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою та залежали виключно від волевиявлення заявника.
З огляду на викладене правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 12.03.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
За змістом п. 2 абз. 1 ч. 2 ст. 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наголошує на необхідності дотримання положень статті 43 Господарського процесуального кодексу, щодо добросовісного користування та недопущення зловживання процесуальними правами.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, п. 2 абз. 1 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/18739/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко