Справа № 161/8100/19
Провадження № 2-з/161/22/19
про відмову у забезпеченні позову
16 травня 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,
вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, -
15 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
Свою заяву мотивує тим, що у 1980-х роках помер його дідусь ОСОБА_2 став власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, яку фактично прийняв син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_3 , з яким фактично проживав заявник у другій частині будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька, вважаючи себе єдиним спадкоємцем, який у відповідності до ч.З ст. 1268 ЦПК України прийняв спадщину, він не поспішав із візитом до нотаріуса за юридичним оформленням права власності на спадкове майно, а поїхав на заробітки до Києва. Планував заробити грошей та зробити ремонт у будинку, аби мати можливість переїхати і з своєю новоствореною родиною у будинок на постійне місце проживання Повернувшись додому через деякий час останній посварився зі своїм дядьком ОСОБА_4 , який повідомив його, що будинок належить йому. Звернувшись до нотаріуса за оформленням спадщини, останній мені повідомила, що спадщину після смерті мого батька прийняв його брат (мій дядько) ОСОБА_4 .
Вказує, що на даний час готує позовну заяву про визнання свідоцтва про право власності на спадкове майно недійсним та визнання права власності на майно та збирає відповідні докази для оформлення позовної заяви до суду. Однак, оскільки збирання доказів, у тому числі, виготовлення оцінки майна для визначення вартості сплати судового збору, займає тривалий час, у зв'язку із цим не може звернутись до суду із позовною заявою.
Враховуючи вищенаведене, просить накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 88.6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .
Суд, дослідивши матеріали заяви прийшов до висновку, що подана заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.1. ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заявником не доведено у заяві про забезпечення позову, та матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що особа, яка може отримати статус учасника справи ОСОБА_4 може реалізувати належне йому нерухоме майно.
Обставини, які зазначає заявник в заяві про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви не може свідчити про фактичну можливість реалізувати ОСОБА_4 належне йому майно. Жодними доказами цю обставину заявником не підтверджено, а тому, не доведено реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.
З врахуванням викладеного, в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149 - 152 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначениий строк обчислюється з дня складення повного тексту.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали - 16 травня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк