01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Літвінова А.В.
15 травня 2019 року Справа № 826/6052/14
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Шибакіна К.Ю.,
представника відповідача Крившуна Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року у справі
за позовом приватного акціонерного товариства
«Українська фінансова група»
до Державної фіскальної служби України
про визнання недійсною податкової консультації та
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
У травні 2014 року приватне акціонерне товариство «Українська фінансова група» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:
- визнання недійсною та скасування податкової консультації від 04.04.2014 №6034/6/99-99-17-03-03-15;
- зобов'язання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 р. в задоволені адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 змінено в мотивувальній частині рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 р. № К/800/52409/14 зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановляючи таке судове рішення ВАСУ, зокрема зазначив, що судами не було з'ясовано обставини справи, не захищено порушене право платника, не встановлено обставини, що цьому сприяли, не застосовано норм податкового законодавтсва, якими регулюються спірні правовідносини, не досліджено предмету спору, а лише процитовано позицію податкового органу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 р. адміністративний позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було чітко визначено єдиний порядок зменшення номінальної вартості акцій при зменшенні розміру статутного капіталу, і посилання податкового органу на неможливість надання конкретної відповіді по суті запиту позивача через множинність варіантів випадку, який виник у платника податку, не ґрунтується на нормах податкового та іншого законодавства та є неправомірним.
Крім того, судом визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат, а до складу оподатковуваного доходу платника податку включається загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, здійснених протягом звітного року, лише у тому випадку, якщо він має позитивне значення (із врахуванням суми отриманої платником податку різниці номінальної вартості акцій). Емітент не веде облік загального фінансового результату платника податку на доходи фізичних осіб за операціями з його акціями. Такий облік ведеться самостійно платником податку та професійним торговцем цінними паперами, у разі здійснення операцій з використанням його послуг.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, зазначаючи, що відповідно до пункту 39 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України з 01.01.2018 р. індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом до 31.03.2017 р., не підлягає застосуванню, що раніше надана ним відповідь на запит позивача у формі податкової консультації відповідає нормам законодавства та є правомірною.
Крім того, апелянтом зазначено, що надання податкової консультаціє є лише роз'ясненням норм законодавства.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на своїй правовій позиції та зазначаючи, що апелянтом взагалі не наведено жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 р. було задоволено заяви суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І., які входили до складу колегії суддів, якій була передана дана справа для розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 р. дана справа була прийнято до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. та призначена до судового розгляду. 10.05.2019 р. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями замість суддя Губської Л.В. для участі в розгляді справи було призначено суддю Карпушову О.В.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014 р. приватне акціонерне товариство «Українська фінансова група» (далі - ПрАТ «УФГ») звернулось до Міністерства доходів і зборів України (правонаступником якого є відповідач - ДФС України) із запитом № 519-08 щодо надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства при виконанні рішень загальних зборів акціонерів про зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій та виплату акціонерам - фізичним особам різниці між старою та новою номінальною вартістю акцій.
Предметом даного запиту були наступні питання: за яким кодом ознаки доходу потрібно відображати зазначену виплату в формі №1 ДФ та чи потрібно акціонерному товариству утримувати податок на доходи фізичних осіб із зазначенням виплати.
04.04.2014 р. контролюючим органом на вказаний запит позивача було надано податкову консультацію № 6034/6/99-99-17-03-03-15, в якій з посиланням на ст. 52 ПК України повідомлено, що лист позивача (запит) не містить достатньої інформації для надання детальної відповіді по суті, що стосовно питань, порушених у зверненні, неможливо надати конкретну відповідь по суті, оскільки кожний випадок, який виник у платника податку, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються окремої справи, лист позивача (запит) не містить інформації щодо обставин та в який спосіб платник податку отримав дохід від товариства.
Також у вказаній консультації з приводу відображення доходів, отриманих платником у вигляді додаткового блага, контролюючим органом зазначено, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49 затверджено форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. А також, що згідно з додатком до зазначеного порядку сума коштів, отриманих платником податку як додаткове благо відповідно підпункту 164.2.17 пункту 1 статті 164 Податкового кодексу України, відображається у формі № 1ДФ з ознакою доходів « 126».
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Порядком реєстрації випуску акцій при зміні розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.07.2012 № 1073 (далі - Порядок № 1073), Порядком здійснення консолідації та дроблення акцій акціонерного товариства, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2012 № 371 (далі - Порядок № 371).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зпп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Пунктом 191.1.28 статті 191 ПК України визначено, що контролюючі органи надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
У п.п. 52.1, 52.2, 52.3, 52.5 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Водночас, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 ПК України).
У свою чергу, пунктом 164.2 статті 164 ПК України регламентовано перелік активів та пасивів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Пунктом 170.2 статті 170 ПК України визначено особливості оподаткування інвестиційного прибутку
Відповідно до пп. 170.2.1 - 170.2.6, 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.
Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
У разі якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то:
а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;
б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.
Якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбаває опціон на такий викуп, інвестиційний збиток, який виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного (податкового) року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання таких двох пакетів.
Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) чи деривативів пов'язаним з ним особам, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
Якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або передачі у спадщину, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.
Для цілей цього пункту цінні папери чи деривативи визнаються такими, що перебувають в обігу на фондовій біржі, за дотримання умов, визначених підпунктом 153.8.2 пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу.
Для цілей цього пункту під національним законодавством розуміється законодавство тієї держави, на території якої здійснюється обіг цінних паперів чи деривативів (укладення цивільно-правових угод, що тягне за собою перехід права власності на цінні папери чи деривативи).
Дія підпунктів 170.2.4 та 170.2.5 не поширюється на придбання або продаж цінних паперів та деривативів, що здійснюються на фондовій біржі, а також у разі: придбання або продажу пакета акцій розміром понад 25 відсотків статутного капіталу емітента; викупу акцій емітентом, у тому числі на вимогу власника акцій; придбання емісійних цінних паперів у процесі їх приватного розміщення; придбання або продажу цінних паперів, які відповідно до вимог законодавства не можуть перебувати в обігу на фондовій біржі.
Якщо протягом звітного періоду платником податку понесені (нараховані) витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів та деривативів, що мають ознаки фіктивності, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами.
Податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 1073 при зменшенні статутного капіталу товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості здійснюється реєстрація випуску акцій, звіт про результати розміщення акцій до реєструвального органу для реєстрації не подається.
Порядком № 371 врегульовано здійснення консолідації та дроблення акцій акціонерного товариства, встановлено послідовність дій товариства при консолідації та дробленні акцій, порядок реєстрації випуску акцій при їх консолідації та дробленні, документи, що подаються для реєстрації випуску акцій, і вимоги щодо їх оформлення.
Пунктом 2 Порядку № 371 визначено, що деномінація акцій - це зміна номінальної вартості всіх розміщених товариством акцій шляхом їх консолідації або дроблення.
Деномінація акцій не повинна призводити до зміни розміру статутного капіталу товариства (п. 3 Порядку № 371).
Консолідація акцій - зменшення загальної кількості всіх розміщених товариством акцій з одночасним пропорційним збільшенням їх номінальної вартості, внаслідок чого дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу і класу.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, податкова консультація є актом індивідуальної дії, який містить правову позицію податкового органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства та може бути оскаржений платником податків у судовому порядку.
При цьому, отримання платником індивідуальної податкової консультації є юридичним фактом, що надає підстави для звільнення його від відповідальності, якщо він діятиме у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №813/2617/15 та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для застосування апеляційним судом при розгляді даної справи.
Також із системного аналізу викладених правових норм вбачається, що Порядками №№ 1073, 371 у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено єдиний порядок зменшення номінальної вартості акцій при зменшенні розміру статутного капіталу, який не може бути пов'язаний із проведенням деномінації акцій, оскільки, відповідно до діючих норм, деномінація акцій не повинна призводити до зміни розміру статутного капіталу товариства.
При цьому, консолідація акцій, на яку посилається контролюючий орган в оскаржуваній консультації, передбачає не зменшення номінальної вартості акцій, а збільшення.
Наведене спростовує посилання відповідача в тексті податкової консультації на неможливість надання конкретної відповідь по суті запиту через множинність варіантів випадку, який виник у платника податку, оскільки зменшити номінальну вартість при зменшенні розміру статуту можливо тільки в один спосіб - у Порядку №1073.
Крім того, віднесення контролюючим органом до оподатковуваного доходу суми отриманої платником податку різниці номінальної вартості акцій суперечить нормам п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.1 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, якими визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат, а до складу оподатковуваного доходу платника податку включається загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, здійснених протягом звітного року, лише у тому випадку, якщо він має позитивне значення (із врахуванням суми отриманої платником податку різниці номінальної вартості акцій).
Разом з тим, у складі оподатковуваного доходу платника податку за операціями з акціями оподатковується лише загальний фінансовий результат, а не складова розрахунку цього фінансового результату у вигляді отриманої платником податку різниці номінальної вартості акцій.
При цьому, емітент не веде облік загального фінансового результату платника податку на доходи фізичних осіб за операціями з його акціями. Такий облік ведеться самостійно платником податку та професійним торговцем цінними паперами, у разі здійснення операцій з використанням його послуг.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що надана відповідачем на запит позивача від 12.03.2014 р. № 519-08 податкова консультація від 04.04.2014 №6034/6/99-99-17-03-03-15 не ґрунтується на нормах чинного на той час законодавства, а напроти - суперечить їм. Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
При цьому, колегією суддів також враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Посилання апелянта на те, що надана ним відповідь на запит позивача у формі податкової консультації відповідає нормам законодавства та є правомірною, є безпідставними з огляду на вищезазначене.
Доводи апелянта щодо надання податкової консультаціє є лише роз'ясненням норми законодавства, колегія суддів до уваги не приймає та зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. п. 53.3 ст. 53 ПК України.
Твердження апелянта про те, що відповідно до п. 39 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України з 01.01.2018 р. індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом до 31.03.2017 р., не підлягає застосуванню, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини виникли у 2014 році, у травні 2014 року позивач звернувся за захистом свого права до суду з цим позовом і таке порушене право платника підлягає судовому захисту.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року - без змін.
Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: