Справа № 826/15357/18 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.
15 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Франко-Біденко Ольги Віталіївни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «ВІСАК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Франко-Біденко Ольги Віталіївни (далі - Відповідач, Державний реєстратор), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «ВІСАК» (далі - Третя особа-1, ТОВ «ТМ «ВІСАК»), ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - Третя особа-3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - Третя особа-4, ОСОБА_4 ), Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (далі- Третя особа-5, Відділ реєстрації Оболонської РДА), про:
- визнання протиправною реєстраційної дії від 01.08.2018 року, вчиненої Державним реєстратором, щодо державної реєстрації змін до відомостей було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «ТМ «ВІСАК» код за ЄДР - 21505566 за номером 10699990097023519; скасування реєстраційної дії за судовим рішенням;
- скасування реєстраційної дії від 01.08.2018 року, вчиненої Державним реєстратором щодо державної реєстрації змін до відомостей було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «ТМ «ВІСАК» код за ЄДР - 21505566 за номером 10699990097023519; скасування реєстраційної дії за судовим рішенням.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюється державним реєстратором, зокрема, на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили, та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. У такому випадку, як зазначив суд, державний реєстратор лише виконує функцію легалізації події, що не породжує в останнього обов'язку здійснювати перевірку документів за іншими критеріями, ніж перевірка існування рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.05.2018 року та протоколу позачергових загальних зборів від 21.05.2018 року ОСОБА_1 є власником 70% корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак», а тому внесення оскаржуваного запису від 01.08.2018 року фактично позбавило його права власності на вказані корпоративні права. Стверджує, що хоча спірний запис і було скасовано державним реєстратором Міхачовим В.А. 02.08.2018 року, однак останній є предметом судового оскарження за позовом ОСОБА_3 у справі №826/13548/18 та у випадку задоволення її позову залишиться чинним запис від 01.08.2018 року. Наголошує, що оскільки Позивач є власником 70% корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак», то жодна особа не уповноважена подавати документи щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а тому Державний реєстратор повинен був відмовити у вчиненні реєстраційної дії з огляду на подання документів особою, яка не має на це повноважень.
Після усунення визначених в ухвалі від 25.02.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2019 року. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача справу було перенесено на 15.05.2019 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Державний реєстратор просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржувана реєстраційна дія була проведена Відповідачем на виконання постанови Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №755/20883/15-ц, а тому, перевірка поданих документів повинна обмежуватися лише встановленням наявності такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Наголошує, що вказаною постановою суду касаційної інстанції не вирішувалося питання про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства або про стягнення частки (частини частки) у статутному капіталі, що свідчить про необґрунтованість доводів Апелянта про необхідність подання до заяви про державну реєстрацію переліку документів, які передбачені ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Крім того, звертає увагу, що реєстраційна дія від 01.08.2018 року є скасованою, що унеможливлює її повторне скасування.
У поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у рамках даної справи відсутній предмет спору, оскільки зі змісту листа Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації вбачається, що оскаржувана Позивачем реєстраційна дія від 01.08.2018 року скасована 02.08.2018 року іншим державним реєстратором. Крім того, звертає увагу, що реєстраційна дія від 01.08.2018 року вчинена на виконання постанови Верховного Суду від 06.06.2018 року, що є безпосередньою підставою для змін відомостей в Єдиному державному реєстрі. Також наголошує на безпідставності посилання Апелянта на набуття останнім права власності на 70% корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак», оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано судове рішення, яким визнавалося право власності ОСОБА_2 на відповідну частину корпоративних прав, у подальшому відчужених на користь ОСОБА_1
У межах встановлених судом строків відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.
Крім того, на адресу суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що доводи апеляційної скарги зводяться фактично до захисту майнових прав Позивача, який вважає себе законним власником 70% корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак», яких його було позбавлено оскаржуваною реєстраційною дією. Викладене, на думку Третьої особи-3, свідчить про те, що звернення до суду із даним позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що, у свою чергу, виключає можливість розгляду і вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства.
У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити, заперечуючи проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Представники Третьої особи-3 та Третьої особи-4 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому, представник ОСОБА_3 . доводи заявленого клопотання підтримав та просив суд його вимоги задовольнити, а представник Ісак О.В. не заперечував проти задоволення заявленого клопотання.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
При цьому, від представника Відповідача 14.05.2019 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку перебування його представника у відпустці.
Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Разом з тим, викладені у заяві про відкладення розгляду справи причини неможливості явки представника Відповідача у судове засідання судова колегія не може визнати поважними з огляду на те, що, по-перше, інтереси Державного реєстратора у суді може представляти він особисто, а також будь-яка інша уповноважена належним чином на це особа, по-друге, обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у заяві причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 року у справі №755/20883/15-ц задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «ТМ «Вісак», ТОВ «Вісак», Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення коштів, визнання недійним договорів дарування корпоративних прав, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання права власності:
- визнано недійсним з моменту укладення договір дарування корпоративних прав від 15.12.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В. О. , зареєстрований в реєстрі за № 4997, про дарування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 70 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак» вартістю 13 млн 90 тис. грн.;
- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) ТОВ «ТМ «Вісак», яка проведена державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві реєстраційної служби Сергієнко І. І. 17.12.2010 року за № 10691050008023519;
- визнано право власності ОСОБА_2 на 100 % статутного капіталу ТОВ «ТМ «Вісак»;
- визнано недійсним з моменту укладення договір дарування корпоративних прав від 15.12.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В. О. , зареєстрований в реєстрі за № 4999, про дарування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 70 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Вісак» вартістю 12 млн 99 тис. 680 грн.;
- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) ТОВ «Вісак», яка проведена державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві реєстраційної служби Сергієнко І. І. 17.12.2010 року за № 10691050003023515;
- визнано право власності ОСОБА_2 на 100 % статутного капіталу ТОВ «Вісак»;
- в іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017 року заяву ОСОБА_2 про відмову від касаційної скарги на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 року задоволено, касаційне провадження за його касаційною скаргою закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_9 , задоволено - рішення Апеляційного суду м. Києва від 28.09.2016 року скасовано, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено - скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017 року - залишено в силі.
Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак», за умовами якого Позивач набув право власності на частину частки у статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак» у розмірі 13 090 000 грн., що еквівалентно 70% статутного капіталу (а.с. 13).
Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ТМ «Вісак» від 21.05.2018 року було вирішено відступити належну ОСОБА_2 частку у розмірі 70% статутного капіталу товариства, що становить 13 090 000 на користь громадянина ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, а також затверджено Статут Товариства у новій редакції (а.с. 14-15).
За результатом укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та протоколу засідання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ТМ «Вісак» від 21.05.2018 року було внесено відповіді зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (а.с. 20).
Проте, як встановлено судом першої інстанції, на виконання постанови Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №755/20883/15-ц, 01.08.2018 року Державним реєстратором вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «ТМ «Вісак» код за ЄДР - 21505566 за номером 10699990097023519; скасування реєстраційної дії за судовим рішенням (а.с. 22).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 6, 7, 17, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року №3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на правомірність дій Державного реєстратора, пов'язаних з внесенням оскаржуваного ОСОБА_1 запису.
Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку Позивача, реєстраційні дії Відповідача щодо державної реєстрації від 01.08.2018 року змін про учасників юридичної особи - ТОВ «ТМ «Вісак», які порушують право ОСОБА_1 , пов'язане із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи. При цьому, Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень - Державного реєстратора, посилаючись на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.
Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості підстави для обґрунтування протиправності реєстрації таких змін Позивач визначає те, що реєстрація була здійснена за відсутності у будь-якої, окрім нього, особи, подавати заяву про проведення державної реєстрації, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 21.05.2018 року та рішення загальних зборів учасників від 21.05.2018 року ОСОБА_1 є власником 70% корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак». Таким чином, на переконання судової колегії, звернення до суду із даним позовом має на меті захист прав не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав. На вказані обставини вірно звернула увагу й ОСОБА_3 у клопотанні про закриття провадження у справі.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
За таких обставин судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав ОСОБА_1 , пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
Відтак враховуючи, що предметом оскарження є рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу учасників товариства, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Вказана позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 05.06.2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 16.10.2018 у справі № П/811/1296/17, а також Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 820/4343/16.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційної скарги не надавалася.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року - скасувати.
Провадження у справі - закрити.
Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.В. Карпушова
Повний текст постанови складено « 15» травня 2019 року.