Справа № 810/967/18 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
15 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
представника позивача: Стеціва Р.І.
представника відповідачів 1,2 : Соколова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-1) та Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 №1126-13.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником транспортного засобу - автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб.см, дата реєстрації - 30.07.2015, ринкова вартість якого є меншою, ніж визначена для об'єкта оподаткування в 2016 році згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статі 267 Податкового кодексу України (в редакції, станом на дату виникнення даних відносин).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2016 №1126-13.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду зроблені без урахування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме: судом не враховано інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка була надана листом Мінекономрозвитку від 08.06.2018 р. № 3805-05/24758-06.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було. В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню,а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб. см., дата реєстрації - 30.07.2015, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
03.08.2016 р. Сквирським відділенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №1126-13, яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн.
Судом встановлено, що податкове зобов'язання позивачеві було визначено за звітний (податковий) період 2016 рік.
Не погоджуючись з визначеним у вказаному податковому повідомленні-рішенні податковим зобов'язанням, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не надано належних доказів того, що на момент визначення позивачеві транспортного податку було використано офіційну інформацію, отриману від Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля позивача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК) було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК, у редакції згідно з Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до статті 10 ПК транспортний податок належить до місцевих податків.
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норма матеріального права була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 01 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16 та багатьох інших.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Отже, правильність вирішення цього публічно-правового спору залежить від встановлення, чи є транспортний засіб, який належить позивачеві на праві власності, об'єктом оподаткування транспортним податком, і чи з'ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення позивачеві податкового зобов'язання.
За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК середньоринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об'єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Відповідно до пункту 13 Методики, мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.
При цьому, в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16 правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов'язання у 2016 році.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 , самостійно здійснений позивачем з використанням сайту Мінекономрозвитку не може бути належним та достатнім доказом протиправності визначення транспортного податку.
04 вересня 2018 року від відповідача-1 надійшли додаткові докази, до яких останній приєднав лист Мінекономрозвитку від 08.06.2018 №3805-05/24758-06 "Щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля", у якому Мінекономрозвитку, розглянувши звернення контролюючого органу від 11.05.2018 №3945/9/10-36-10-06 щодо надання інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу ОСОБА_1 (том 1, а.с. 45), зазначило, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus GХ 460 з об'ємом циліндрів двигуна 4,6 л, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому, у даному листі також зазначено, що через відсутність у листі Головного управління ДФС у Київській області даних про пробіг автомобіля надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості (том 1, а.с. 60-61).
Отже, доказів або пояснень з приводу того, що Сквирське відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на момент визначення позивачеві транспортного податку отримала від Мінекономрозвитку інформацію про середньоринкову вартість автомобіля позивача, відповідачі не надали.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що лист Мінекономрозвитку від 08.06.2018 №3805-05/24758-06, у якому останнім зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб. см., 2012 року випуску, у 2016 році становила понад 750 мінімальних заробітних плат, був отриманий відповідачами через 2 роки після визначення оспорюваного податкового зобов'язання.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2016 №1126-13 є протиправним та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідачі у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність правових та фактичних підстав для визначення позивачеві податкового зобов'язання під час розгляду справи не надали.
Таким чином, за наслідками розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко
Повний текст постанови виготовлено 16.05.2019 р.