Справа № 640/19065/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
14 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування Постанови №867 від 19 жовтня 2018 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, в якій просив визнати протиправною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 867 від 19 жовтня 2018 року "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року даний адміністративний позов - залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
На вказану ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що висновки суду першої інстанції про повторну неявку у судове засідання позивача без поважних причин не відповідають обставинам справи.
Позивач, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без його участі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягав на законності оскаржуваного позивачем судового рішення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції встановив, що справа була прийнята до провадження суддею Вєкуа Н.Г. 21 листопада 2019 року та призначена до слухання на 11 лютого 2019 року.
В судове засідання, призначене на 11 лютого 2019 року, позивач не з'явився. Причин неявки позивачем суду не повідомлено, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надано, у зв'язку з чим суд визнав неявку позивача в судове засідання не поважною.
Керуючись положеннями статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 21 березня 2019 року, про що повідомив сторін судовими повістками про виклик.
У судове засідання, призначене на 21 березня 2019 року, позивач повторно не прибув. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення повістки про виклик, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 та вручена позивачу 14 лютого 2019 року, що підтверджується зворотнім поверненням про вручення поштового відправлення.
При цьому, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за відсутності сторін до суду не надходило, про причини неявки в суд позивачем не повідомлено.
Зважаючи на другу неявку позивача, що перешкоджає розгляду справи та відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності, або повідомлень про причини неявки, суд першої інстанції ухвалою від 21 березня 2019 року залишив позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності із ч.5 статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до статті 176 КАСУ підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року було відкрито провадження по справі №640/19065/18 та призначено підготовче судове засідання на 11 лютого 2018 року об 11:00 год., тобто на дату, яка уже минула ще до відкриття провадження по справі. Ця ж дата судового засідання - 11 лютого 2018 року вказана і у судовій повістці про виклик на підготовче судове засідання.
Згідно вимог статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
З огляду на вказане, на переконання апелянта, твердження суду, викладені в оскаржуваній ухвалі щодо належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання не відповідають дійсності. І, відповідно, судове засідання 11 лютого 2019 року відбулося без належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання.
Колегія суддів критично ставиться до посилання скаржника на неповідомлення його належним чином про дату, час та місце судового засідання та не приймає його до уваги, оскільки в даному випадку очевидною описка чи технічна помилка, у зв'язку з чим судом першої інстанції помилково було зазначено в даті засідання 2018 рік замість 2019 року.
Між тим, ч.2 статті 44 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Будучі зацікавленим у розгляді свого позову по суті, а також помітивши в отриманих від суду ухвалі про відкритті провадження та повістці про виклик в судове засідання суперечливу інформацію, позивач не просто мав можливість, а був зобов'язаний згідно наведеної вище норми звернутися до суду для уточнення відповідної інформації, тим більше, що вказана кореспонденція була отримана ним заздалегідь.
Проте, жодних пояснень щодо своєї бездіяльності стосовно незацікавленості рухом справи позивач не надав.
Також апелянт зазначає, що через погіршення стану здоров'я (хронічний розрив заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу через отриману травму восени 2018 року) та подальше загострення хвороби, яке в результаті привело до вимушеного стаціонарного лікування та проведення хірургічної операції, він не зміг бути присутнім на судовому засіданні, яке було призначене на 21 березня 2019 року.
Проте, з матеріалів справи, доданих до апеляційної скарги, зокрема, листка непрацездатності, вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 01 квітня 2019 року по 08 квітня 2019 року. Тобто, на дату призначення судового засідання - 21 березня 2019 року апелянт ще не знаходився на лікування.
Між тим, суд поважає стан здоров'я позивача, допускає його погіршення напередодні госпіталізації для стаціонарного лікування і міг би визнати таку причину неприбуття у судове засідання поважною, однак, скаржником з невідомих причин не було попереджено суд першої інстанції про існування такої обставини як непрацездатність. Жодних пояснень з даного приводу в апеляційній скарзі наведено не було. Відповідно, у суду не було підстав визнавати неявку позивача поважною.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Таким чином, суд вважає, що будучи ініціатором судового розгляду справи позивач мав активно використовувати власні процесуальні права, не зловживаючи ними, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права йому надані. Натомість визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.
Відповідно, право особи на доступ до суду перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із виконанням тих обов'язків, які покладаються на заявника при реалізації ним своїх прав.
Отже, особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
З наведеного вбачається, що позивач зобов'язаний був повідомити суд про неприбуття на засідання або направити іншу компетентну особу.
Колегія суддів також зауважує, що згідно норм КАС України апелянт мав змогу подати клопотання про розгляд справи без його участі або ж клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак не скористався таким правом.
Апелянт також зазначив, що ним 21 березня 2019 року на електронну адресу Окружного адміністративного суду м. Києва було надіслано клопотання про зупинення провадження по справі №640/19065/18 на строк, визначений статтею 236 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги дане посилання, оскільки, по-перше, матеріали справи не містять жодного клопотання, отриманого від позивача електронним чи будь-яким іншим видом зв'язку, як і не містять доказів його відправлення, окрім скріну електронної пошти позивача, з якого неможливо встановити, що саме було вкладено у повідомлення; по-друге, дане клопотання жодним чином не впливає на суть розгляду питання щодо повторної неявка позивача в судове засідання.
Окремо слід зазначити, що в силу абз.2 п.п.2.2.6 п.2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України №174 від 17 грудня 2013 року, вказаний документ не підлягав обробленню та реєстрації внаслідок відсутності електронного цифрового підпису. Протилежного - наявність електронного цифрового підпису - позивачем не доведено.
Так, для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, повинні бути надані їх оригінали.
Проте, матеріали справи не містили на момент винесення оскаржуваної ухвали ані самого клопотання апелянта, ані відповіді, наданої на нього судом. Відтак, суддя об'єктивно не міг знати про існування такої заяви від позивача.
Водночас колегія суддів зауважує, що дії суду чітко регламентовані положеннями п.4 ч.1 статті 240 КАС України, відповідно до якого суд залишає (в імперативному порядку, а не має право) позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Решті доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків