15 травня 2019 року справа №200/701/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (у повному обсязі складено 25.03.2019 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/701/19-а (головуючий І інстанції суддя Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 08.01.2019 звернулась до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці (далі - відповідач) про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2015 року по 26.11.2015 року у розмірі 41 922,93 грн. (а.с. 3-9).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 20.09.2015 року був звільнений зі служби в ОВС. Після звільнення зі служби в міліції одноразову грошову допомогу у сумі 60276,15 грн. позивачу виплачено 27.11.2015 року.
Згідно довідки про грошове забезпечення № 129/1К від 14.06.2018 року, наданої ліквідаційною комісією УМВС України на Донецькій залізниці, за останні два місяці служби позивачу було нараховане грошове забезпечення: за липень 2015 року у сумі 20748,77 грн.; за серпень 2015 року у сумі 16040,65 грн.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.09.2015 року по 26.11.2015 року складає 658,84х49 робочих днів = 41922,93 грн. (кількість робочих днів за час затримки з 20.09.2015 року по 30.09.2015 року - 8 днів, з 01.10.205 року по 31.10.2015 року - 22 дні, з 01.11.2015 року по 26.11.2015 року - 19 днів).
У зв'язку з цим позивач просив стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/701/19-а адміністративний позов було задоволено, внаслідок чого стягнуто з ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 20.09.2015 року по 26.11.2015 року у розмірі 41 922,93 грн. (а.с. 62-64).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 68-72).
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що всі питання щодо проходження служби підлягають вирішенню відповідно до спеціального законодавства. Спеціальним законодавством, що регламентувало проходження служби в органах внутрішніх справ, структуру та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не передбачена виплата за затримку розрахунку на момент звільнення.
У зв'язку з тим, що УМВС України на Донецькій залізниці є державною установою, фінансування якої проводилось за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунок одноразової грошової допомоги та потреби в коштах відповідно до норм законодавства було надіслано до МВС України.
При надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 60276,15 грн. була проведена через банківську установу 27.11.2015 року.
Разом з цим, апелянт зазначив, що з липня 2015 року УМВС України на Донецькій залізниці знаходиться у стані ліквідації та з жовтня 2015 року не фінансується.
Крім того, відповідач вважає, що адміністративний позов подано із пропущенням строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України для спірних правовідносин.
Справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
За унормуванням частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням Управління МВС України на Донецькій залізниці серії НОМЕР_1 , виданого 14.07.2015 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач проходив службу в органах МВС України з 20.09.1994 року по 21.09.2015 року.
Згідно з витягом з наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 206 о/с від 21.09.2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 (М-024424) помічника начальника відділу кадрового забезпечення з організаційно-штатної роботи Управління МВС України на Донецькій залізниці, 21.09.2015 року звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, установивши за вересень 2015 року премію в розмірі 120 відсотків (невикористана частина відпустки за 2015 рік складає - 15 діб).
Вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 00 місяців 11 днів.
За даними довідки Управління МВС України на Донецькій залізниці (лист від 14.06.2018 року № 129/1К) про доходи, нараховані у період липень-вересень 2015 року, позивачу нараховано суму грошового забезпечення виплачену за два місяці, які передували звільненню,: за липень 2015 року у розмірі 20748,77 грн.,за серпень 2015 року - у розмірі 16040,65 грн.
Позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні з ОВС у розмірі 60276,15 грн. та проведена через банківську установу 27.11.2015 року.
21.09.2018 року позивачем до Ліквідаційної комісії УМВС України на Донецькій області подано скаргу про поновлення прав і захист законних інтересів громадянина. Позивач просив виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 20.09.2015 року по 26.11.2015 року включно у сумі 38500,65 грн.
27.09.2018 року ГУ НП в Донецькій області листом № 176жд/л позивачу було відмовлено у виплаті середнього заробітку за весь час затримки одноразової грошової допомоги.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1-2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до ч. 3-4 ст. 123 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то, для звернення до адміністративного суду, встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу дійшов таких висновків.
За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Після звільнення зі служби в ОВС вихідну допомогу позивачу виплатили 27.11.2015, позов щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні до суду поданий у січні 2019 року (а.с. 3-9).
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позов у даній справі поданий з порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залигає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягають залишенню без розгляду.
Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 240, 308, 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/701/19-а - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/701/19-а - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко