ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
16 травня 2019 року м. Київ№ 640/1780/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Огнивому Д.П., здійснюючи відкритий судовий розгляд у спрощеному провадженні адміністративної справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техновет"
до третя особаКиївської міської ради ОСОБА_2
проскасування рішення від 20.12.2017,
за участю:
представника позивача - Вітюка В.В.,
представника відповідача - Самелюк К.О.,
третьої особи - Гавчука В.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техновет" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить суд скасувати Рішення Київської міської ради від 20.12.2017 №853/3860, яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років по АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації виробничих будівель та споруд, орієнтовною площею 0, 23 га.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019, прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №640/1780/19 та призначено адміністративну справу №640/1780/19 до судового розгляду по суті.
Під час здійснення судового розгляду у справі відповідачем було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Заслухавши пояснення сторін із приводу спірних правовідносин, доводів позивача щодо підстав звернення до суду із відповідним позовом, судом було поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, враховуючи, що фактично підставою для подання позовної заяви стала незгода позивача із визначенням в оскаржуваному рішенні визначення меж земельної ділянки.
Позивач проти закриття провадження у справі заперечував, відповідач підтримав позицію суду щодо закриття провадження у справі.
Суд вирішуючи питання про закриття провадження у справі звертає увагу на наступне.
Як вбачаєтеся з тексту позовної заяви, вимоги позивача щодо скасування Рішення Київської міської ради від 20.12.2017 №853/3860 обґрунтовані тим, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та на умовах, які були у попереднього власника.
Позивач наголошує, що з моменту набуття відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція» права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Г, Д, Е), третя особа, яка стала новим власником цього майна, одночасно набула права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно, у тому ж самому обсязі та на умовах, як і у попереднього користувача.
Позивач стверджує, що для обслуговування вищевказаних будівель та споруд відповідачем було передано в оренду земельну ділянку, площею 0, 2069 га, однак, третя особа здійснила прибудову, яка взагалі частково знаходиться на території земельної ділянки, що перебуває в користування товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Техновет».
Тобто, з наведеного вбачається, що спірним в даному випадку питанням постає питання визначення земельних меж за планом-схемою (додатком до рішення Київської міської ради від 20.12.2017 №853/3860).
При цьому, ані позов, ані пояснення позивача в судовому засіданні 16.05.2019 не містять обгрунтувань та посилань на порушення відповідачем владних управлінських функцій, порядку, процедури прийняття відповідного рішення.
Підставами позову виступають мотиви поділу меж земельної ділянки, тобто існує спір про право між позивачем та третьою особою. Доводів на порушення вимог законодавства саме відповідачем позов не містить.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Водночас, частиною третьою вказаної статті встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України - земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Суд наголошує, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Як вбачається з позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техновет", спірні правовідносини стосуються питання визначення меж земельної ділянки, на якій третьою особою здійснено прибудову, тобто даний спір обумовлено порушенням приватного права (майнового) позивача щодо визначення меж земельної ділянки та належного користування своїм майном (земельною ділянкою), а відтак, такий спір має приватноправовий характер та не може віршуватись за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Слід наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також, на виконання вимог частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції відповідного цивільного суду, за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Закрити провадження в адміністративній справі №826/1780/19.
Ухвала набирає законної сили негайно в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.