Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 травня 2019 р. № 520/11907/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Балановського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в яком з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати протиправним рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужностей" №39.1/5295 від 12.12.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у заяві потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області понесені ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужностей" №39.1/5295 від 12.12.2018 року, на думку позивача, є протиправним.
Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання позивач прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання представник відповідачів прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.11.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з заявою про державну реєстрацію потужності.
12.12.2018 року відповідачем було складено повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/5295.
Згідно вказаного повідомлення заяву про державну реєстрацію позивача розглянуто у відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 1602-VII, керуючись наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 року №39 «Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року за № 382/28512 та прийнято рішення про відмову у державній реєстрації потужності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) за видами діяльності: діяльність, пов'язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 С і залишатися придатними для споживання людиною, а саме: реалізація, інший вид діяльності: реалізація; та присвоєнні особистого державного реєстраційного номеру потужності, у зв'язку з порушенням п. 1.7 розділу І наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10.02.2016 №39 «Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам». Зазначено, що згідно п. 1.7 розділу І наказу Мінагрополітики та продовольства України №39 від 10.02.2016 №39 місцезнаходження (місце проживання) оператора ринку вважається адресою потужності тільки в разі, якщо такою потужністю являється транспортний засіб, а не потужність з реалізації харчових продуктів як у заяві позивача на державну реєстрацію потужності.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужностей" №39.1/5295 від 12.12.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23.12.1997 року (далі по тексту - Закон України № 771/97-ВР) регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.
Відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 ст.25 Закону України № 771/97-ВР державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер. Зміна найменування оператора потужності у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для звернення оператора до компетентного органу із заявою про внесення змін до реєстру потужностей у частині найменування такого оператора та не є підставою для внесення таких змін до реєстру. У разі звернення оператора, найменування якого було змінено, до компетентного органу з письмовою заявою про внесення змін до реєстру в частині нового найменування такого оператора компетентний орган безоплатно вносить такі зміни до реєстру, про що письмово повідомляє оператора.
Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб'єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб'єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).
Заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та реєструється територіальним органом компетентного органу в день її надходження.
Згідно з ч.5 ст.25 Закону України № 771/97-ВР підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.
Отже, законом встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації потужності за результатом розгляду відповідних заяв.
Так, відповідний орган відмовляє у державній реєстрації потужності і така відмова може бути обґрунтованою з таких підстав: невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності.
Судом встановлено, що повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/5295 і викладене в ньому обґрунтування прийнятого рішення по заяві позивача не містить визначених ч.5 ст.25 Закону України № 771/97-ВР підстав для відмови у державній реєстрації потужності.
При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на допущене порушення п. 1.7 розділу І наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10.02.2016 №39 «Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам», як на підставу для відмови у державній реєстрації потужності.
Проте, зазначене відповідачем порушення не є підставою визначеною ч.5 ст.25 Закону України № 771/97-ВР для відмови у державній реєстрації потужності, а може слугувати фактичною обставиною для прийняття такого рішення.
За таких обставин, відповідачем не зазначено жодної підстави з вичерпного переліку зазначеного у ч.5 ст.25 Закону України № 771/97-ВР для відмови у державній реєстрації потужності.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване у даній справі рішення прийнято позивачем без врахування приписів Закону України № 771/97-ВР, що дає підстави вважати таке рішення протиправним.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач зокрема просить суд визнати протиправним рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" №39.1/5295 від 12.12.2018 року.
Згідно з п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, з огляду на приписи ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати протиправним оскаржуване позивачем рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та скасувати його.
Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, для ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" №39.1/5295 від 12.12.2018 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у заяві потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 25 Закону України № 771/97-ВР встановлено, що державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.
Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України № 771/97-ВР не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону України № 771/97-ВР рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Таким чином, приписами Закону України № 771/97-ВР встановлено, що рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається відповідним територіального органу компетентного органу за результатом розгляду відповідної заяви.
Частиною 5 статті 25 Закону України № 771/97-ВР встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.
Тобто, при прийнятті рішення встановлюється наявність підстав для відмови у державній реєстрації потужності визначених ч. 5 ст. 25 Закону України № 771/97-ВР.
Як зазначено вище, повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/5295 і викладене в ньому обґрунтування прийнятого рішення по заяві позивача не містить визначених ч.5 ст.25 Закону України № 771/97-ВР підстав для відмови у державній реєстрації потужності.
Тобто, подана позивачем заява відповідачем на відповідність критеріям Закону України № 771/97-ВР не перевірялась.
Таким чином, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву Фізичної особи-підприємця Пємова Владислава Ігоровича про державну реєстрацію потужності від 30.11.2018 року.
При цьому, з тих же підстав суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у заяві потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" №39.1/5295 від 12.12.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про державну реєстрацію потужності від 30.11.2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 16.05.2019 року.