Справа № 500/706/19
15 травня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 року відповідно до Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно із Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
У зв'язку із виїздом на постійне місце проживання у Литву ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії з 01.08.2018.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, визнано дії ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними та зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії позивачу.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, право на яке у нього виникло у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Проте, листом від 31.01.2019 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, яка мотивована тим, що ГУ ПФУ у Тернопільській області з 05.10.2018 поновлено виплату позивачу пенсії на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018. Одночасно зауважили, що вищезазначеним рішенням суду зобов'язань щодо проведення інших дій (в тому складі проведення перерахунків пенсій) не ухвалювалось.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, оскільки йому призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 було лише відновлено виплату пенсії, проте не змінено підставу нарахування пенсії чи перехід з одного виду пенсії на інший, тому за позивачем зберігається право на перерахунок пенсії.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву від 04.04.2019 №3098/07 в якому Пенсійний фонд позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що поновлена до виплати відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 пенсія позивача перерахунку не підлягає.
Ухвалою суду від 19.04.2019 постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити у справі судове засідання на 15.05.2019.
Учасниками справи, на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.2 ст.378 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.08.2018 позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку із виїздом останнього до Литви на постійне місце проживання.
Вказані дії Пенсійного фонду позивач оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі №500/1299/18 позов задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області відновлено виплату пенсії позивачу з 05.10.2018 (дата набрання рішенням законної сили).
Позивач, 24.01.2019 звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Проте, листом від 31.01.2019 за №82/С-11 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Підставою для відмови слугувало те, що ГУ ПФУ у Тернопільській області з 05.10.2018 поновлено виплату позивачу пенсії на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, відповідно до якого зобов'язань щодо проведення інших дій (в тому складі проведення перерахунків пенсій) не ухвалювалось.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон №2262-ХІІ, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частин першої, другої статті 62 Закону №2262-ХІІ пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із статтею 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно із пунктом 3 Постанови №103 постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
На думку суду, виходячи із аналізу вказаних нормативно-правових актів та рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, позивач (як громадянин України, який постійно проживає за кордоном) має право як на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до Закону №2262-ХІІ, так і на її перерахунок відповідно до норм Постанови №103.
Суд зауважує, що жоден нормативно-правовий акт не містить будь-яких застережень чи заборон для перерахунку пенсій колишніх військовослужбовців, які є громадянами України та постійно проживають за кордоном.
Водночас, суд звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають чи перебували на службі в органах внутрішніх справ.
Так, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 20.12.2016 року № 7-рп/2016).
У рішенні від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що рішення відповідача, про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яке оформлене листом від 31.01.2019 за №82/С-11 є неправомірним.
Суд відзначає, що неотримання відповідачем відповідних довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по підготовці належних списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття ним спірного рішення, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.18 р. "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.18 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.