про залишення позовної заяви без руху
15 травня 2019 року м. Рівне№460/1098/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненської митниці Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, відповідачем за вказаним позовом позивач зазначив Рівненську митницю Державної фіскальної служби.
Однак, як слідує з даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.05.2019 за №1005324817, сформованого на запит суду, правильним найменуванням відповідача є "Рівненська митниця ДФС".
Тобто, у позовній заяві позивачем зазначено неправильне найменування відповідача.
Пунктом 5 частини 5 статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими доказами.
За приписами ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з вказаним позов подані письмові докази, викладені іноземною мовою без перекладу українською мовою.
В даному випадку, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначає, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.
Також, пунктом 1.2.3 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №174 від 17.12.2013 передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на вказане, суд вважає, що при поданні вказаного позову до суду позивачем не дотримано в повній мірі вимоги ч.4 ст.161 КАС України, позаяк, копії письмових доказів, викладених іноземною мовою, що були додані до позовної заяви, не забезпеченні офіційним перекладом українською мовою.
Окрім того, на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останнім були додані до позовної заяви копії Акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; ОСОБА_2 аркуша до Акта про проведення митного огляду товарів.
Однак, копії вказаних вище письмових доказів є нечитабельного змісту.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Вказане узгоджується з положеннями ч.5 ст.161 КАС України, згідно з якими у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про, зокрема, витребування доказів.
За правилами ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.8 ст.160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору та не зазначено в позовній заяві про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року установлено в розмірі 1921грн.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору, яка складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.6 Закону №3674, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA20400/2019/00468 та рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2019 № UA20400/2019/000465/2.
Тобто, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2019 № UA20400/2019/000465/2) та одну вимогу немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA20400/2019/00468).
При цьому, суд зауважує, що згідно з рішенням від 29.03.2019 № UA20400/2019/000465/2, митна вартість імпортованого товару збільшилась з 18000 EUR (що становило 550217,97 грн) до 22450 EUR (що становило 686244,08 грн).
Таким чином, суд вважає, що в основу розрахунку судового збору за майнову вимогу має братися сума в розмірі 136026,11 грн (686244,08 грн - 550217,97 грн = 136026,11 грн), оскільки погоджена позивачем сума митної вартості складає 550217,97 грн, а збільшена - 686244,08 грн, тому, відповідно, позивач оскаржує рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 29.03.2019 № UA20400/2019/000465/2 у частині збільшення митної вартості імпортованого товару на суму 136026,11 грн.
Таким чином, за подання вказаного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір в сумі 2128,66 грн. (136026,11 грн х 1 % + 768,40 грн = 2128,66 грн).
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
1) нової позовної заяви із зазначенням правильного найменування відповідача (в т.ч. у змісті позовних вимог) відповідно до кількості учасників справи;
2) офіційних перекладів українською мовою доданих до позовної заяви письмових доказів, що викладені іноземною мовою;
3) якісних копій читабельного змісту Акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; Додаткового аркуша до Акта про проведення митного огляду товарів або клопотання про їх витребування судом в разі неможливості самостійно надати такі докази;
4) документа про сплату судового збору в сумі 2128,66 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмовиї, рішення про коригування митної вартості товарів залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Комшелюк Т.О.