16 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/928/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши у за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
15 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій щодо припинення виплати пенсії за віком з 30.11.2017 по 30.04.2018 неправомірними; зобов'язання поновити виплату пенсії за віком з 30.11.2017 та здійснити її виплату з 30.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні з грудня 2017 року виплати позивачу пенсії за віком, а також невиплаті заборгованості з пенсії, яка утворилась за період 30.11.2017 по 30.04.2018.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
03 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позов /а.с. 21-23/, у якому відповідач проти наявності та розміру заборгованості перед позивачем не заперечував, однак просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність законодавчо визначеного механізму виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за минулий час та пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
02 травня 2019 року залученим відповідачем надано до суду відзив на позов, відповідно до якого його представник просив відмовити у задоволенні позову. Наполягав на відсутності вимог, звернених до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 42/.
Сторони у судове засідання не з'явились, позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідачі у відзивах просили розгляд справи здійснювати без їх участі.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком /а.с. 32/.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Кременчуцької РДА від 12.03.2018 № 0000490161 гр. ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка постійно проживала в с АДРЕСА_1 району, Луганської області та перемістилась з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_2 , 39702 /а.с. 11/.
Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком.
Позивач та її родичі неодноразово звертались до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за період з 30.11.2017 по 30.04.2018.
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 13.09.2018 № КО-8472631/1482 повідомило позивача про те, що у зв'язку з отриманням додаткових атестатів про виплату пенсії за попереднім місцем проживання по 30.11.2017, переглянуто термін взяття на облік та здійснено нарахування неотриманих сум пенсій за період з 01.12.2017 по 30.04.2018. Кошти за минулий період обліковані та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України /а.с. 16/.
Таким чином, пенсія за спірні періоди позивачу фактично нарахована, однак її виплату не проведено.
Не погодившись із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо виплати заборгованості з виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
А відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набула чинності для України з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною третьою статті 4 названого Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 згаданого Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /частина перша статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"/.
Відповідно до частини другої статті 7 названого Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".
Право громадянина на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України та Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 03 травня 1995 року.
Відповідач не заперечує, що пенсійні виплати позивачу за період з 01.12.2018 по 30.04.2018 фактично нараховані, але їх виплату не проведено у зв'язку з відсутністю законодавчо встановленого механізму виплати пенсій, не виплачених за попередні періоди.
Оцінюючи такі твердження відповідача, суд зауважує, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
В преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами.
Водночас, як визначено статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає такій особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всебічно сприяти здійсненню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії Кременчуцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області не оспорюється, однак зазначене право піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України. Зокрема, такі обмеження не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також не відповідають вимогам статті 46 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, при цьому наголошуючи, що належним періодом є з 01.12.2017 по 30.04.2018 (зважаючи на фактичну виплату пенсії за попереднім місцем проживання по 30.11.2017 включно).
Разом із тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з дати припинення останніх пенсійних нарахувань за попереднім місцем проживання, оскільки така виплата була поновлена на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Кременчуцької РДА від 18.04.2018 № 79, що одержано Кременчуцьким ОУПФ 19.04.2018 /а.с. 30/.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд зважає на факт проведення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 за спірний період та наявну у матеріалах справи інформацію про їх фактичний розмір, а відтак, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь позивача заборгованість з виплати пенсії за віком за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 в розмірі 9045,05 грн (1809,01 грн* 5 місяців).
При цьому суд виходить з того, що в силу наведених вище приписів частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується у грошовій формі щомісяця, тобто, призупинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі не передбачає зупинення нарахування такої пенсії та, відповідно, виділення коштів для проведення її виплати.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць що складає 1809,01 грн.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити виплату пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.03.17 №37, основними завданнями управління є забезпечення правильного і своєчасного нарахування та виплати пенсій, призначених підвідомчими управліннями Фонду та контроль за своєчасним та якісним проведенням масових автоматизованих перерахунків пенсій /а.с. 24-26/.
У свою чергу пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, передбачено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Підпунктом 6 пункту 4 вищевказаного Положення передбачено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, то відповідальним за виплату пенсії ОСОБА_1 є саме Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат в розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика Набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.12.2017.
Стягнути з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за віком за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 в сумі 9045,05 грн (дев'ять тисяч сорок п'ять гривень п'ять копійок).
Допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) суми пенсії за віком за один місяць у розмірі 1809,01 грн (одна тисяча вісімсот дев'ять гривень одна копійка).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко