Справа № 420/219/19
14 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;
представника позивача - Гайси А.М.;
представника відповідача - Кулібабіної Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України, в якій просив: визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) щодо ненадання ОСОБА_1 листа талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно із 50-відсотковою знижкою їх вартості; зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, серія II НОМЕР_1 , згідно ст.2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них», підписаною 12.03.1993 року; визнати протиправними дії Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради), що полягають у порушенні вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484; зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484 у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян»; визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання замовлення до Міністерства фінансів України виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості; зобов'язати Міністерство соціальної політики України здійснити замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив наступне. 12.12.2018 року (вх.13-14/6484) ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою, в якій просив надати лист талонів на пільговий проїзд відповідно до посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, яке видане УСЗН Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 11.11.2015 року серія II № 029658. Листом № 13-14/64184 від 21.12.2018 Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської надана відповідь на звернення позивача, в якому вказано що листи талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на 2016-2020 роки до управління не надходили та на даний час відсутні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Позивач зазначає, що у відповіді відповідача не зазначено правових підстав відмови надання талонів позивачу з посиланням на Закони та жодним чином не зазначено про результати розгляду заяви позивача, а саме прохання надати лист талонів на пільговий проїзд до посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, серія II № 029658, або повідомити причину відмови надавання талонів на проїзд. У своїй відповіді Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради зазначає, що листів талонів на 2016-2020 років, на право одержання ветераном війни проїзних квитків, позивачу, як інваліду війни II групи, не має. Тобто, повної та всебічної відповіді на звернення останнього від 12.12.2018 відповідачем надано не було, як і не зазначено порядок оскарження прийнятного за наслідками розгляду заяв.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради вказує, що питання щодо видачі листа талонів для реалізації права на пільговий проїзд по території країн СНД осіб з інвалідністю внаслідок війни можливо вирішити після прийняття відповідних рішень на державному рівні. Вимоги позивача щодо визнання дій Департаменту протиправними до вчинення певних дій є некоректними, оскільки Департамент безпосередньо не наділений повноваженнями для вирішення зазначеного питання. Разом з тим Департаментом було вчинено залежні від нього дії задля виконання покладених на нього обов'язків.
У відзиві на позовну заяву Міністерство соціальної політики України вказує, що правила видачі бланків посвідчень та листів талонів на пільговий проїзд на сьогодні врегульовано національним законодавством. Водночас чинним законодавством України Мінсоцполітики не визначено органом, уповноваженим замовляти виготовлення листів талонів на пільговий проїзд за формою, чинною на 01.01.1992.
У відповіді на відзив Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ОСОБА_1 зазначив, що саме на органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина покладено обов'язок з видачі листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості інвалідам війни.
У відповіді на відзив Міністерства соціальної політики України Горєлов Олександр Сергійович зазначив, що положенням абзацу другого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» установлено, що виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів для інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - за замовленням Міністерства соціальної політики.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 зареєстрований в Приморському районі міста Одеси.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також відповідно до посвідчення інваліда II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року серії II НОМЕР_1 , що надає йому право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР і радянських республік для інвалідів Вітчизняної війни.
12.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою, в якій просив видати лист талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД на 2016-2020 роки, у разі відсутності вказати причини відсутності, відповідно до посвідчення інваліда II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, яке видане Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 11.11.2015 року серія II № 029658.
Листом від 21.12.2018 року Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надало відповідь на звернення ОСОБА_1 , в якій зазначило, що листи талонів до управління надходять шляхом розподілу через Департамент соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації, листи талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на 2016-2020 роки до управління не надходили та на даний час відсутні.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.
Згідно з ст.1 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них її дія поширюється на інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд на відповідних видах транспорту, згідно з додатками 1, 2, 3.
Відповідно до ч.1 ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них інвалідам Великої Вітчизняної війни I та II груп та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом. Героям Радянського Союзу та особам, які нагороджені орденом Слави трьох ступенів, надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди та назад) на зазначених видах транспорту.
Згідно з ст.7 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд.
Відповідно до Додатку 1 до Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, від 12 березня 1993 року «Категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни»: інваліди Першої світової та громадянської воєн; інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни; інваліди з числа осіб начальницького та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ та органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час виконання службових обов'язків; інваліди з числа бійців та командного складу винищувальних батальйонів, взводів та загонів захисту народу, які діяли в період з 1 січня 1944 року до 31 грудня 1951 року на території колишніх Української РСР, Білоруської РСР, Литовської РСР, Латвійської РСР, Естонської РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах.
Згідно з п.17 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.
Відповідно до п.21 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: особам з інвалідністю I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Особам з інвалідністю III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду. Особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, які супроводжують у поїздках осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.
Згідно з п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Лист талонів на право одержання учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 має право на отримання листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості для пільгового проїзду по території країн-членів СНД.
Відповідно до п.7-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, листи талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості видають: учасникам бойових дій - Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужба за місцем реєстрації ветерана; особам з інвалідністю внаслідок війни - орган соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» установлено, що виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів: для інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - за замовленням Міністерства соціальної політики; для учасників бойових дій - за замовленням Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства юстиції, Управління державної охорони, Державної податкової служби, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту. Виготовлення зазначених бланків та нагрудних знаків здійснюється за рахунок і в межах асигнувань, передбачених для відповідних органів у державному бюджеті.
За таких обставин, законодавством покладений обов'язок на Міністерство соціальної політики України здійснювати замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа від 16.05.2018 року Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації надав роз'яснення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, що питання щодо видачі листа талонів для реалізації права на пільговий проїзд по території країн СНД осіб з інвалідністю внаслідок війни можливо вирішити після прийняття відповідних рішень на державному рівні.
Міністерство соціальної політики України листом від 15.02.2019 року надало роз'яснення Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації, що постанови Кабінету Міністрів України не регламентують правила видачі бланків посвідчень та листів талонів на пільговий проїзд за формою, чинною на 01.01.1992 року, та не визначають Мінсоцполітики органом, уповноваженим замовляти виготовлення та видавати такі бланки.
Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача, що чинним законодавством Міністерство соціальної політики України не визначено органом, уповноваженим замовляти виготовлення листів талонів на пільговий проїзд за формою, чинною на 01.01.1992 року, оскільки на теперішній час не припинено дію Угоди, не ініційовано та не внесено змін щодо питання виготовлення країнами-учасницями листів талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД, а ч.2 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко встановлено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є протиправною.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство соціальної політики України здійснити замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
Як вже було зазначено судом вище, на підставі п.7-1 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, листи талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості особам з інвалідністю внаслідок війни видають органи соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Разом з цим, оскільки Міністерство соціальної політики України не здійснило замовлення на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», тому Міністерство фінансів України відповідно їх не виготовило, а в свою чергу Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради їх не змогло видати ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю та ненадходженням.
Таким чином, у суду відсутні підстави визнавати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) щодо ненадання ОСОБА_1 листа талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно із 50-відсотковою знижкою їх вартості та відповідно зобов'язувати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, серія II № НОМЕР_1 , згідно ст.2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них», підписаною 12.03.1993 року.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно положень ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Як вже було зазначено судом вище, ОСОБА_1 12.12.2018 року звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою, в якій просив видати лист талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД на 2016-2020 роки, а у разі відсутності вказати причини відсутності. Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом від 21.12.2018 року надало письмову відповідь по суті вказаного звернення, в якій зазначило, що листи талонів до управління надходять шляхом розподілу через Департамент соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації, листи талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на 2016-2020 роки до управління не надходили та на даний час відсутні.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надало ОСОБА_1 обґрунтовану письму відповідь по суті звернення у встановлений строк відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, у суду відсутні підстави визнавати протиправними дії Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради), що полягають у порушенні вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484, та відповідно зобов'язувати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради) повторно розглядати звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484 у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65017, ідентифікаційний код 36290160), Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567866) про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості.
3. Зобов'язати Міністерство соціальної політики України здійснити замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено 16 травня 2019 року.
Суддя М.М. Кравченко