Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову в задоволенні клопотання про надання звіту
щодо виконання судового рішення
16 травня 2019 р. Справа №0540/8628/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про надання звіту щодо виконання судового рішення
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП»
до Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» до Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі № 1163/0/111-18 від 19.07.2018 року, зобов'язання на підставі заяви ТОВ «Добропільське АТП» від 04.06.2018 року забезпечити продовження строку дії договору № 1154-56/13 від 06.09.2013 року на п'ять років задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації, викладене у листі № 1163/0/111-18 від 19.07.2018 року.
Зобов'язано Департамент розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» від 04.06.2018 року про продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, враховуючи правову позицію, викладену в судовому рішенні.
Стягнуто з Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» судові витрати з судового збору у розмірі 881,00 гривень.
Не погодившись з судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» подало апеляційну скаргу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року залишено без задоволення. Рішення залишено без змін.
26 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» (надалі - заявник) надійшло клопотання, в якому заявник просить зобов'язати Департамент розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації надати звіт про виконання судового рішення.
Розгляд клопотання призначено на 16 травня 2019 року.
Заявник до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Представник Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації до суду з'явився.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначена норма кореспондується з положенням п. 1 ч. 6. ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
З правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13 березня 2017 року, вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється, шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов'язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, достатніх підстав для встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.
Абзацом другим частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про надання звіту щодо виконання судового рішення в адміністративній справі № 0540/8628/18-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» до Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі № 1163/0/111-18 від 19.07.2018 року, зобов'язання на підставі заяви ТОВ «Добропільське АТП» від 04.06.2018 року забезпечити продовження строку дії договору № 1154-56/13 від 06.09.2013 року на п'ять років - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 травня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Голубова Л.Б.