м. Вінниця
16 травня 2019 р. Справа № 120/349/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Михайловецького професійного аграрного ліцею до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Михайловецький професійний аграрний ліцей до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову щодо не надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, зобов'язати повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та надати відповідний дозвіл.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що протягом 2017-2018 років неодноразово звертався з клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розробку документації землеустрою з метою приведення правовстановлюючих документів у відповідність до діючого законодавства. Однак відповідач протиправно відмовляє в наданні відповідного дозволу, з не передбачених Земельним кодексом України підстав.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 179,7 га., на території Михайловецької сільської ради, позивач був повідомлений про те, що з поданих ним документів управлінням Держгеокадастру не можливо чітко визначити ділянки, що належать йому на праві постійного користування, також Михайловецькому професійному аграрному ліцею запропоновано подати підтверджуючі документи права користування зазначеними земельними ділянками, а також вказати вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Вінницького обласного управління трудових резервів в 1956 році відкрито Михайловецьке училище механізації сільського господарства № 12, яке згідно із рішенням Вінницького обласного управління профтехосвіти в листопаді 1963 року реорганізовано та перейменовано в Михайловецьке сільське професійно-технічне училище № 6, що відповідно до рішення Державного комітету професійно-технічної освіти Української РСР в 1979 році реорганізовано в Середнє сільське професійно-технічне училище № 6 с. Михайлівні.
Згідно із наказом Вінницького обласного управління профтехосвіти від 10.08.1984 року № 264 "Про реорганізацію профтехучилищ Вінницької області" Середнє сільське професійно-технічне училище № 6 в с. Михайлівні реорганізовано та перейменовано на Середнє професійно-технічне училище № 36 с. Михайлівці Мурованокуриловецького району, що відповідно до наказу управління народної освіти Вінницького облвиконкому народних депутатів від 07.06.1989 року № 443 щодо реорганізації та зміну назв і нумерації профтехучилищ області реорганізовано та йому встановлено повне найменування: Професійно-технічне училище № 36 с. Михайлівці.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 27.02.2004 року № 146 "Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Вінницької області", шляхом зміни типу професійно-технічне училище № 36 с. Михайлівці реорганізовано та йому встановлено повне найменування: Михайлівський професійний аграрний ліцей, який є правонаступником прав та обов'язків професійно-технічного училища № 36 с. Михайлівці.
В жовтні 2018 року позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 179,7 га на території Михайловецької сільської ради, яка перебувала в постійному користуванні Михайловецького училища механізації сільського господарства НОМЕР_1 на території Михайловецької сільської ради Муровано-Куриловецького району Вінницької області з метою передачі в постійне користування Михайливецькому професійному аграрному ліцею, як правонаступнику його майна, прав та обов'язків.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.10.2018 року № 15316/0-4649/0/95-18 позивача повідомлено, що із поданого клопотання та доданих до нього документів не можливо чітко визначити, що данні ділянки належать на праві постійного користування Михайловецькому професійному аграрному ліцею. Також, позивачеві запропоновано подати підтверджуючі документи права користування зазначеними земельними ділянками, а також вказати вид користування земельних ділянок в межах певної категорії земель (згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.10.2018 року № 15316/0-4649/0/95-18, суд зважає на наступне.
У відповідності до п. 1 ст. 22 Земельного Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення надаються сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (п.п "в" п. 1 ст.22 ЗК України).
Згідно п. 1, 2 ст. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. "в" ч. 3 ст. 33 ЗК України, визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: - сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно державного акта на право користування землею, в постійне користування відведено 179,7 га Михайловецькому училищу механізації сільського господарства № 12 Муровано-Куриловецького району, зареєстрованого в Державній книзі реєстрації землекористувачів за № 276 від 01.11.1957 року. Також Наказом міністерства освіти і науки України від 05.04.2017 року № 548 зазаначено, що Михайловецький професійний аграрний ліцей є правонаступником майна, прав та обов'язків Михайловецького училища механізації сільського господарства № 12 Муровано-Куриловецького району. Відповідно позивач, на підставі зазначеного акту є законним користувачем відведеної ділянки 179,7 га, що розташована на території Михайловецької сільської ради Муровано-Куриловецького району Вінницької області, із встановленими планом та описом меж.
У відповідності до п. п. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: - заклади освіти незалежно від форми власності.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ч. 2 п.1 с. 186 цього Кодексу.
Пунктом 17 вказаної статті визначено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем відмову не вмотивовано. Більше того, з позивача безпідставно без посилань на профільні законодавчі акти, витребувано додаткові документи, а також зобов'язано провести класифікацію виду користування земельних ділянок, хоча законодавством дана дія для особи, яка подає клопотання про надання дозволу на розробку документації, не встановлена.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп. пп. 31, 50 п. 4 Положення, Держгеокадастру відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки
Тобто, відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України або надати мотивовану відмову у її наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.
У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.
Відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 186 ЗК України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою тому, перш ніж інвентаризувати землі та виставляти їх на аукціоні, відповідальні особи на місцях управління держгеокадастру, мали з'ясувати приналежність даних ділянок, та встановити всі обставини, які б мали значення для подальших дій, а вже потім виставляти та реалізовувати данні земельні ділянки. Також, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності) (п. 13 ст. 186 ЗК України).
Позивачем до суду надано Акт на право користування землею, виданий комітетом Муровано-Куриловецької районної Ради депутатів трудящих Михайловецькому училищу механізації сільського господарства № 12 Муровано-Куриловецького району Вінницької області Української РС від 26.11.1957 року, про те, що в постійне користування відведено 179,7 га землі, разом зі встановленими межами.
Також, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 10.10.2018 року № 125, згідно п. 1.31 землі іншого призначення - дійсно рахується земельна ділянка у розмірі 179,7 га за адресою с. Михайлівці, Муровано-Куриловецький район, Вінницька область та належить Михайловецькому професійному аграрному ліцею.
Аналізуючи викладене, вказана відмова є не чіткою, неконкретизованою, та об'єктивно не встановленою, тому не містить чітких підстав передбачених Земельним кодексом України, з яких може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи обставини справи, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством, діяло протиправно.
Разом з тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2018 року у справі № 815/1666/17 (провадження № К/9901/18747/18).
В матеріалах справи не містяться докази, які б свідчили про відсутність можливості для суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо надання дозволу позивачеві на розробку технічної документації із землеустрою Михайловецькому професійному аграрному ліцею.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що на земельну ділянку площею 102,9289 га, яка проінвентаризована за державні кошти у 2013 році, правовстановлюючі документи, що підтверджують виникнення права користування земельною ділянкою Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм відсутні.
Згідно ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної і комунальної власності або права на них підлягають продажу на конкурентних засадах.
Впровадження конкурентних способів продажу земельних ділянок або прав на них має безперечні переваги для територіальної громади, оскільки успішно проведені земельні торги є ефективним засобом істотного збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
Враховуючи вищезазначене, земельні ділянки загальною площею 102,9289 га було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах.
09.01.2018 року на земельних торгах у формі аукціону було продано право оренди на земельну ділянку площею 41,46 га.
20.02.2018 року на земельних торгах у формі аукціону було продано право оренди на земельні ділянки площею 8,0 га, 10,0 га та 33,8354 га (із загальної площі 43,46 га).
За результатами земельних торгів укладено договори оренди на земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства.
Однак це не є підставою, що передбачена нормами національного законодавства для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав, відмовило позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою технічної документації.
Таким чином, клопотання позивача розглянуто не належним чином, та не взято до уваги ряд правовстановлюючих документів, які мають важливе значення для прийняття рішення тому, розгляд даного звернення потребує повторного розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Михайловецького професійного аграрного ліцею (вул. Центральна, 5А, с. Михайлівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23411, ЄДРПОУ 02539795) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000, ЄДРПОУ 39767547) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 31.10.2018 року в частині не надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою Михайловецькому професійному аграрному ліцею.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру повторно розглянути клопотання Михайловецького професійного аграрного ліцею щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
Стягнути на користь Михайловецького професійного аграрного ліцею (вул. Центральна, 5А, с. Михайлівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23411, ЄДРПОУ 02539795) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя /підпис/ Альчук Максим Петрович
Згідно з оригіналом:
Суддя:
Помічник судді: