13 травня 2019 року Справа № 915/1180/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу",вул. Ювілейна, 86, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101,
про стягнення грошових коштів у сумі 470353 грн. - вартості частки у майні відповідача у зв'язку з виходом із членів товариства, -
за участі представників учасників справи:
від позивача: Пугачов О.В., довіреність №742 від 28.07.17
від відповідача: Стоянова Г.П, ордер МК№098646 від 13.03.19,
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1180/15 за позовом гр. ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" про стягнення грошових коштів у сумі 470353 грн. - вартості частки у майні відповідача у зв'язку з виходом із членів товариства.
Ухвалою суду від 23.01.2019 справу №915/1180/15 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.
Ухвалою суду від 11.02.2019 провадження у справі поновлено, призначено повторне проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 04 березня 2019 року об 11 год. 30 хв., встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося.
Ухвалою суду від 25.03.2019 строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів.
Відзивом від 18.03.2019 відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Заперечення відповідача обгрунтовано посиланням на норми п. 4 ст. 151, ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 3, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положення п. п. 2.1., 4.8. Статуту товариства та мотивовано наступним:
- 14.02.2014 на адресу загальних зборів товариства надійшла заява позивача про його добровільний вихід зі складу учасників товариства. Рішенням загальних зборів учасників ТДВ «Зоря Інгулу» від 08.05.2014 задоволено заяву ОСОБА_1 , виключено його зі складу учасників товариства з 14.05.2014 та вирішено виплатити йому вартість його частки у товаристві у розмірі 34766,00 грн. у строк не пізніше 14.02.2015. Вартість частки ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено згідно висновків оцінки, виконаної ТОВ «Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики «Пи Кан». Свої зобов'язання відповідач виконав та сплатив позивачу його частку в майні товариства в сумі 34766,00 грн. платіжним дорученням №547 від 16.07.2014;
- згідно висновку експерта №1916/1917 судово-економічної експертизи у справі №915/1180/15 від 30.11.2016 станом на 08.05.2014 визначено ринкову вартість частки ОСОБА_1 у сумі 50584,32 грн. Різниця між даними дослідження та даними, визначеними рішенням загальних зборів в частині вартості частки ОСОБА_1 у сумі 15818,32 грн. виникла у зв'язку з тим, що товариством визначено вартість частки Парафіло І.І. згідно висновків про оцінку ТОВ «Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики «Пи Кан» станом на 01.11.2013.
Позивачем 25.03.2019 подано до суду відповідь на відзив, якою позивач вважає заперечення відповідача безпідставними та зазначає, що при ознайомлені зі звітом про оцінку поточної ринкової вартості майнових прав ТДВ «Зоря Інгулу» виявлено, що звітом розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, в той час як відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» учасник, який вибув, має право на отримання вартості його частки у майні товариства. Тобто, на думку позивача, йому виплачено не вартість частки у майні товариства, а вартість частки у статутному капіталі.
16.04.2019 відповідачем подано до господарського суду заперечення за вих. №16/4 від 16.04.2019 з доказами їх надіслання позивачеві.
Запереченнями відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 2, 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 «Про затвердження порядку подання фінансової звітності», ч. 2 ст. 148 ЦК України та мотивовано наступним:
- правові підстави для надання позивачу балансу товариства станом на дату його виходу з учасників товариства відсутні;
- Статутом товариства встановлено порядок визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті учаснику, який виходить зі складу товариства та строки її виплати, товариством було проведено оцінку майна, визначено розмір частки позивача саме в такому порядку та виплачено 34766,00 грн.;
- позивач вважає, що в основу вартості частини майна товариства повинна братись балансова вартість майна, в той час як при розрахунку вказаної суми слід враховувати частину чистих активів товариства.
Ухвалою суду від 17.04.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 13.05.2019.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
17.04.2019 позивачем подано до господарського суду клопотання про зобов'язання відповідача скласти та надати суду баланс станом на 14.02.2014.
Клопотання обґрунтовано посиланням на судову практику, зокрема на постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі №911/847/15. Позивач вважає, що датою виходу з учасників товариства є 14.02.2014 та розрахунок належної учаснику частки має здійснюватись на дату виходу з товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу учасника з товариства.
06.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на заперечення відповідача, якою позивач вважає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 «Про затвердження порядку подання фінансової звітності», на які посилається відповідач, не визначено можливість чи неможливість складання балансу підприємства на певну дату. Крім того, на думку позивача, Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 визначено, що баланс - це звіт про фінансовий стан, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання, власний капітал.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що мирне врегулювання спору неможливе, просить суд розглядати справу без врегулювання спору.
Представник відповідача зазначила про бажання мирного врегулювання даного спору.
Представником позивача підтримано клопотання від 17.04.2019 про витребування у відповідача балансу товариства на дату виходу з товариства.
Представник відповідача заперечує вимоги позивача з підстав викладених у відзиві та у запереченнях, зазначає, що вартість частки позивача має бути встановлена відповідно до ринкової вартості, визначеної на підставі оцінки.
Представник позивача заперечує проти визначення вартості частки у майні за результатами експертизи, вважає, що вартість частки має бути встановлена на підставі балансу товариства станом на дату виходу з товариства, підстави для призначення експертизи відсутні.
Представник відповідача зазначає, що згідно з твердженнями позивача, викладеними у відповіді на заперечення, позивач погоджується з тим, що визначення належної до виплати позивачу суми необхідно здійснити з вартості власного капіталу товариства (у балансі рядок 1495 «Всього за розділом») та при цьому не заявляє про зменшення позовних вимог.
На підставі ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-202 ГПК України, з урахуванням особливостей підготовчого засідання.
За змістом статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд:
1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів;
2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;
3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;
4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;
5) може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;
6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;
7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;
8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;
9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення;
10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;
11) направляє судові доручення;
12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення;
13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;
14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;
15) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;
16) з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;
17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;
18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;
19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Стосовно клопотання позивача від 17.04.2019 про витребування у відповідача балансу товариства, складеного станом на 14.02.2014, суд зазначає.
Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-3 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначене клопотання заявлено позивачем з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивачем не обґрунтовано неможливість подання даного клопотання у встановлений строк, а тому підстави для його задоволення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві.
Верховний Суд, у постанові №925/1165/14 від 24.04.2018 за аналогічним спором дійшов висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об'єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, є обгрунтованими.
З матеріалів справи та доводів сторін вбачається, що між сторонами наявний спір щодо визначення ринкової вартості частки майна товариства, що підлягає сплаті учаснику у зв'язку з його виходом з товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Частиною 3 зазначеної норми встановлено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у рішенні ЄСПЛ „Дульський проти України" від 01.06.2006 року (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992 року).
Згідно п.1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерство юстиції України №53/5 від 08.10.1998, експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування (перелік зон наведено в додатку). За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, у зв'язку з наявністю між сторонами спору щодо визначення вартості майна останнього, для чого необхідні спеціальні знання, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової економічної експертизи для визначення належної до виплати позивачеві вартості частки майна відповідача, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038), як експертній установі, що є найбільш територіально наближеною.
Відповідно до змісту ч.ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Суд із власної ініціативи вважає за необхідне на вирішення судового експерта поставити запитання:
- Яка вартість активів товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка вартість зобов'язань товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка вартість чистих активів товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Який розмір частки активів ОСОБА_1 в товаристві з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка дійсна (ринкова) вартість основних засобів (обладнання та товари народного споживання) товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на 14.02.2014 року?
- Яка вартість частки майна позивача ОСОБА_1 в майні товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" на дату виходу із товариства - 14.02.2014 року?
Відповідно до абз.3-5 п.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.03.2012 №4, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи, що відповідач заперечує проти визначення вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який виходить із цього товариства в залежності від вартості чистих активів товариства у відповідності до даних фінансового звіту станом на момент виходу, суд вважає, що саме на нього у відповідності до ст. 13 ГПК України має бути покладено обов'язок доведення протилежних обставин.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи покласти на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Ураховуючи, що до завершення експертизи виконання завдань підготовчого провадження, передбачених ч. 2 ст. 182 ГПК України, є неможливим, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі, відповідно до п. 2 ч.1 ст.228 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 102, 103, 177-185, 196, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Призначити у справі №915/1180/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038).
2. На розгляд експертизи поставити наступні питання:
- Яка вартість активів товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка вартість зобов'язань товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка вартість чистих активів товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Який розмір частки активів ОСОБА_1 в товаристві з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?
- Яка дійсна (ринкова) вартість основних засобів (обладнання та товари народного споживання) товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" станом на 14.02.2014 року?
- Яка вартість частки майна позивача ОСОБА_1 в майні товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" на дату виходу із товариства - 14.02.2014 року?
3. Зобов'язати сторін надати експерту на його вимогу документи необхідні для проведення експертного дослідження, забезпечити експерту належні умови для проведення експертизи, а відповідача - також оплатити проведення експертизи не пізніше 10 днів з моменту вимоги, докази про що надати суду.
4. Попередити експерта про передбачену ст.ст.384 та 385 Кримінального Кодексу України кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків або відмову експерта від виконання покладених обов'язків.
5. Матеріали справи №915/1180/15 надіслати Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038).
6. Зобов'язати Миколаївське відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038) повідомити суд про закінчення проведення експертизи, а експертний висновок направити на адресу суду разом з матеріалами справи.
7.В задоволенні клопотання позивача від 17.04.2019 про витребування доказів відмовити.
8.Ухвалу направити на адреси учасників справи.
9.Провадження у справі зупинити до одержання результатів експертизи.
10.Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
11.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 16.05.2019.
Суддя В.О.Ржепецький