Вирок від 15.05.2019 по справі 368/769/18

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/769/18

номер провадження 1-кп/368/42/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження № 12018110190000119 від 16.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, якому в рамках даного кримінального провадження 31.05.2018 року пред'явлено підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконому придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах, відносно якого під час досудового розслідування міра запобіжного заходу не обиралася, -

- з участю сторін кримінального провадження:

- сторона обвинувачення:

прокурори: ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

- сторона захисту:

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: адвокат ОСОБА_7 .

Інші учасники процесу:

Свідки: ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018110190000119 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, а саме, - за фактом вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах, ( а.с., 1 - 4, 14).

Одночасно з обвинувальним актом на адресу Кагарлицького районного суду надійшла угода про визнання винуватості від 31.05.2018 року, укладена між прокурором Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 , та обвинуваченим, ( на час укладання угоди, - підозрюваним) ОСОБА_3 , ( а.с., 5 - 8).

04.06.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для слухання даного кримінального провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , ( а.с., 15).

11.06.2018 року Кагарлицьким районним судом було винесено ухвалу, ( а.с., 16 - 17), на підставі якої:

- призначено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 309 КК України, внесеного 16.03.2018 року в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110100000119 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, відносно якого під час досудового розслідування міра запобіжного заходу не обиралася, -

- у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3 на 09 год. 00 хв. 21.06.2018 року.

- в судове засідання викликано учасників судового провадження:

- прокурора, який включений до складу групи прокурорів по даному кримінальному провадженню;

- обвинуваченого ОСОБА_3 ;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , - захисника ОСОБА_7

- прийнято процесуальне рішення провести судове засідання на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України суддею одноособово, в складі:

Головуючий - суддя : ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_12

21.06.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( а.с., 32 - 33), на підставі якої:

- відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 31 травня 2018 року, яка укладена між прокурором Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області юристом 2 класу ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника, - ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за № 12018110190000119 відносно обвинуваченого:

03.07.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:

- призначено до слухання у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за ч. 2 ст. 309 КК України, внесеного 16.03.2018 року в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110190000119 відносно обвинуваченого:

- в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області за адресою: 09201,Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого (Московська), 3, на 10 год. 00 хв. 12.07.2018 року.

- зобов'язано Кагарлицький міжрайонний відділ з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції , 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул.. Незалежності, 12 - а, надати на адресу Кагарлицького районного суду в строк до 10 год. 00 хв. год. 12.07.2018 року для приєднання до матеріалів даного кримінального провадження досудову доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику у відношенні обвинуваченого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого.

- в судове засідання викликано учасників судового провадження:

- прокурора, який входить до складу групи прокурорів по даному кримінальному провадженню;

- обвинуваченого ОСОБА_3 ;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвоката ОСОБА_7 .

Прийнято процесуальне рішення проводити слухання суддею одноособово в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 , секретар, - ОСОБА_13 .

Отже, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_3 органом досудового слідства, та яке прокурор, з огляду на проведене судове слідство, вважає доведеним:

Так, ОСОБА_3 стороною обвинувачення обвинувачується в тому, що він у жовтні 2017 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме, - АДРЕСА_2 , виявив біля погребу серед рослинності дикорослі рослини коноплі.

Усвідомлюючи, що вказані рослини є наркотичними засобами, обіг якого заборонено відповідно до чинного законодавства України, він вирішив їх незаконно придбати для подальшого особистого вживання шляхом паління без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_3 у жовтні 2017 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, руками вирвав стебла з листям та верхівками рослин коноплі, здійснивши таким чином незаконне придбання наркотичного засобу та в руках переніс їх до літньої кухні, розташованої на території його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , розпочавши його незаконне зберігання для особистого вживання без мети збуту. ОСОБА_3 залишив фрагменти рослини конопель у цьому приміщенні для висушування, продовживши таким чином незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

В подальшому приблизно в один із днів початку березня 2018 року (точної дати та часу досудовим слідством не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 відділив руками частину фрагментів вищевказаної рослини у вигляді листя та верхівок та подрібнив його, тим самим незаконно виготовивши наркотичний засіб, який він помістив до паперового згортку та залишив його на столі в приміщенні літньої кухні за місцем свого проживання.

15.03.2018 о 21 годині під час проведення працівниками Кагарлицького відділення Поліції Обухівського ВП ГУ НП в Київській області огляду домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, в літній кухні виявлено та вилучено фрагменти висушеної рослини зеленого кольору (стебла з листям і верхівками), які за зовнішніми ознаками схожі на рослинну конопель, паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на подрібнену масу конопель та пристрій для паління.

Згідно з висновком експерта № 11-2/2789 від 23.05.2018, складеним за результатами кюведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, надана на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабіс.

Нашарування речовин коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходились на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження двох частин пляшок із полімерного матеріалу та дерев'яного предмета з вмонтованою металевою деталлю з отворами, є особливо печний наркотичний засіб - екстракт канабісу.

Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 1051,73 г та 9,83 г. Загальна маса канабісу становить 1061,56 г.

Маса екстракту канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,247 г, 0,179 г. Загальна маса екстракту канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,426 г.

Згідно зі «Списком №1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року за № 770, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 04.06.2008, канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.

Згідно з Таблицею № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000, наркотичний засіб вагою від 500 до 2500 г є великими розмірами.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу у великих розмірах, без мети збуту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України

Відповідно, вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, - як умисні, протиправні дії, які виразилися у вчиненні незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу у великих розмірах, без мети збуту.

Відповідно, з огляду на зібрані під час розслідування кримінального провадження докази на підтвердження обставин, які лежать в основі пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , прокурор вважає, що:

Держава завжди приділяла велику увагу законним правам та інтересам громадян.

Досить небезпечну групу злочинів складають злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На сьогоднішній день поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя населення.

Розглянута справа є прикладом того, що в суспільстві нерідко трапляються випадки, коли окремі громадяни, нехтуючи вимогам чинного законодавства та елементарними нормами людської гідності та моралі, стають на шлях вчинення злочинів значної суспільної небезпеки.

На лаві обвинувачених перебувас ОСОБА_3 , який вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.

Фабула справи (стисло по обвинувальному висновку).

На досудовому розслідуванні та у судовому слідстві встановлено, що ОСОБА_3 у жовтні 2017 року ( точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_2 , виявив біля погребу серед рослинності дикорослі рослини коноплі. Усвідомлюючи, що вказані рослини є наркотичними засобами, обіг якого заборонено відповідно до чинного законодавства України, він вирішив їх незаконно придбати для подальшого особистого вживання шляхом паління без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_3 , у жовтні 2017 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, руками вирвав стебла з листям та верхівками рослин коноплі, здійснивши таким чином незаконне придбання наркотичного засобу та в руках переніс їх до літньої кухні, розташованої на території його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , розпочавши його незаконне зберігання для особистого вживання без мети збуту. ОСОБА_3 залишив фрагменти рослини конопель у цьому приміщенні для висушування, продовживши таким чином незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

15.03.2018 о 21 годині під час проведення працівниками Кагарлицького відділення поліції Обухівського ВП ГУ НП в Київській області огляду домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, в літній кухні виявлено та вилучено фрагменти висушеної рослини зеленого кольору (стебла з листям і верхівками), які за зовнішніми ознаками схожі на рослинну конопель, паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на подрібнену масу конопель та пристрій для паліппя.

Згідно з висновком експерта № 11-2/2789 від 23.05.2018, складеним за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, надана на дослідження речовини рослинного походження, зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабіс.

Нашарування речовин коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходились на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження двох частин пляшок із полімерного матеріалу та дерев'яного предмета з вмонтованою металевою деталлю з отворами, є особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу.

Маса канабісу (в перерахунку па висушену речовину) становить 1051,73 г та 9,83 г. Загальна маса канабісу становить 1061,56 г. Маса екстракту канабісу (в перерахунку па висушену речовину) становить 0,247 г, 0,179 г. Загальна маса екстракту канабісу в перерахунку па суху речовину становить 0,426 г.

Згідно з Таблицею № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000, наркотичний засіб вагою від 500 до 2500 г є великими розмірами.

Аналіз доказів, здійснених прокурорм, та які, на його думку, вказують на винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України:

Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, свою вину не визнав.

Окрім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину підтверджустьея показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які були присутні під час вилучення у ОСОБА_14 наркотичних засобів, та ОСОБА_10 , який виявив речовину рослинного походження у ОСОБА_3 .

Також вина підтверджується дослідженими під час судового засідання письмовими доказами, зокрема протоколами огляду місця події, висновком експертизи, а також іншими доказами у їх сукупності.

Вид та міру покарання, які прокурор вважав за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 .

Враховуючи обставини справи, суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який свою вину у скоєному злочині не визнав, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , не можливе без ізоляції від суспільства.

Згідно ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відсутні.

Згідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлені.

Прокурор вважає, що дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України органами досудового розслідування кваліфіковано вірно.

Позиція прокурора про цивільний позов та процесуальні витрати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати - 858 гривень вартість проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів ( висновок експерта № 11 - 2/2789 від 23.05.2018).

Позиція прокурора щодо речових доказів:

Речові докази по кримінальному провадженню - канабіс вагою 1061.56 г - передано до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП.

Причини і умови, що, на думку прокурора, сприяли вчиненню злочину:

- неналежність контролю з боку Кагарлицького ВП з питань проведення профілактичних заходів, з метою попередження вчинення злочинів даної категорії.

На підставі викладеного, прокурор пропонує:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням зі встановленням іспитового строку 3 роки та покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 76 КК України:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Цивільний позов у справі - не заявлявся.

Запобіжний захід - не обирався.

Процесуальні витрати - 858 гривень вартість проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів (висновок експерта № 11 - 2/2789 від 23.05.2018), стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази по кримінальному провадженню - канабіс вагою 1061,56 г, який передано до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП, - знищити.

Сторона захисну, зокрема, - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, та просила винести виправдувальний вирок, з огляду на наступні фактичні обставини справи, та норми вітчизняного та Європейського права:

Насамперед, звернула увагу суду на основоположні та конституційно-правові засади права людини, а саме положення ст. 62 Конституції України, якою встановлено та задекларовано найцінніші та найважливіші засади презумпції невинуватості, зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведена вище норма Закону має пряму дію і застосовується у всіх випадках з метою захисту прав людини стосовно якої є підозра у скоєнні того чи іншого злочину, в тому числі під час розгляду даної справи в суді по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Крім того, вважала за необхідне звернути увагу суду на положення п. 10 Загальної декларації прав людини, якою встановлено, що кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Кримінальне судочинство спрямоване на те, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, шодо обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

Згідно правової кваліфікації ч.2 ст. 309 КК України - це незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

Органом досудового розслідування в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_3 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , виявив біля погребу серед рослинності дикорослі рослини коноплі, і усвідомлюючи, що вказані рослини є наркотичними засобами, обіг яких заборонено відповідно до чинного законодавства України, вирішив їх незаконно придбати для подальшого особистого вживання шляхом паління без мети збуту.

Згідно зі ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:

- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

Відповідно до статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Захист вважає, що зібрані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази як поодинці, так і в своїй сукупності, не доводять, а скоріш спростовують не тільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому дій, а й спростовує висунуті йому обвинувачення.

В порядку ч. 5 ст. 364 КПК України, учасники судового провадження мають право посилатись в судових дебатах лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, захист вважає за доцільне дати свою оцінку дослідженим судом доказам з точки зору їх належності та допустимості, а також достатності для постановления справедливого та законного вироку судом.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 категорично заперечив свою вину у вчиненому злочині, та надав покази, з яких вбачається, що 16 березня 2018 року його фактично без будь-яких на те правових підстав було затримано працівниками поліції, та доставлено до Кагарлицького відділення поліції. У приміщенні Кагарлицького відділення поліції в нього було вилучено його особисті речі, а саме газовий балон, та відібрано заяву про дозвіл на огляд його помешкання. Потім у супроводі працівників поліції та якихось людей у камуфляжі ОСОБА_15 було доправлено до його будинку, де працівники поліції, та люди у камуфляжі вчинили фактичний обшук домогосподарства. Дані обставини підтвердив, допитаний у ході судового слідства свідок ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_10 .

Порядок проведення огляду врегульовано ст. 237 КПК України, відповідно до якої з метою виявлення фактів та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення та документів. Згідно ч. 1 ст. 237 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді. Слідчий, прокурор має право до постановления ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей га майна, чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Таким чином, огляд домоволодіння ОСОБА_3 було проведено без жодних законних підстав.

Окрім цього, дана процесуальна дія здійснювалася за присутності невідомих осіб, які були присутні на території домоволодіння ОСОБА_3 без будь-яких правових підстав, що є грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Окрім цього, слідчо-оперативна група прибула на місце події, вже після того, як рослини коноплі були нібито виявлені, дана обставина була підтверджена і допитаними в суді свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_11 які надали покази, що їх було запрошено у якості понятих на огляд місця події 15.03.2018 року до домогосподарства ОСОБА_3 , і що коли вони прибули на місце події, то рослини коноплі вже лежали на столику.

Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_3 показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , дані ними в судовому засіданні, захист розцінює як належні докази невинуватості ОСОБА_3 у висунутому йому обвинуваченні, докази, які прямо підтверджують відсутність факту вчинення ним будь-яких протиправних дій.

Більш того, надані покази є підтвердженням грубого порушення охоронюваних прав та інтересів ОСОБА_3 з боку працівників правоохоронних органів.

Окремо зупинилася на протоколі огляду місця події від 15.03.2018 року (арк. справи 63), який не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом, оскільки, як було зясовано у ході судового слідства, та вбачається з матеріалів кримінального провадження, огляд приватного домоволодіння проводився без законного дозволу у виді ухвали слідчого судді.

Згідно ч. 10 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо-та відеозапису.

Згідно ч. 3 ст. 107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Згідно ст. 104 КПК України запис, здійснений за допомогою звуко-та відеозаписувальних технічних записів під час проведення слідчим, прокурором обшуку є невід'ємним додатком до протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб які брали участь у виготовленні або вилученні таких доказів.

Матеріали кримінального провадження містять резервну копію запису даної слідчої дії, а саме DVD+R-диск (арк. справи 81), проте на адвокатський запит з вимогою надати оригінал відеозапису огляду місця події, надійшла відповідь, що оригінал відеозапису зберігається у Кагарлицькому ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київської області (арк. справи 39), який для огляду та дослідження у судовому слідстві так надано і не було.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим кодексом.

Таким чином, протокол огляду місця від 15.03.2018 року та DVD+R-диск (арк. справи 81) просить визнати недопустими доказом.

Таким чином, звернула увагу суду на те, що жоден із наведених і наданих стороною обвинувачення доказів, в рахунок підтвердження вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, не підтверджують вчинення обвинуваченим винних, протиправних та незаконних дій. Більш того надані докази є суперечливими, неоднозначними, надуманими, сумнівними та недостовірними, які свідчать лише про одне - невинуватість ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому злочину

Сторона обвинувачення в суді не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б безсумнівно підтверджували вчинення ОСОБА_3 , умисних дій, що складали б об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Наголосила також на тому, шо 15.03.2018 року ОСОБА_3 було фактично затримано посеред вулиці та доставлено до райвідділку поліції, проте всупереч нормам чинного законодавства органами досудового слідства було грубо порушено й право ОСОБА_3 на захист, оскільки всупереч п. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги взагалі про фактичне затримання ОСОБА_3 повідомлено не було, дана обставина є грубим порушенням права підозрюваного на захист.

Під час затримання ОСОБА_3 не було дотримано і вимог КПК України, відповідно до яких про затримання особи складається протокол, в якому окрім всього іншого, повинен бути повний перелік процесуальних прав і обов'язків затриманого, а також підпис самого затриманого. При цьому копія протоколу про затримання негайно вручається затриманому під розпис.

Фактичне затримання ОСОБА_3 не було взагалі оформлено офіційним протоколом затримання.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості є одним з основних принципів сучасного кримінального провадження. Крім того, це положення закріплено в п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 p. (n.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб. виконуючи свої обов 'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сподівається, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінить кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (як передбачено ст. 94 КПК України).

Враховуючи викладене, сторона захисту просить суд винести судове рішення, на підставі якого ухвалити вирок в даному кримінальному провадженні, яким ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України. - виправдати в зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно, суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженні, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об'єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку щодо визнання невинуватим та виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно, виправдання його за ч. 2 ст. 309 КК України, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, що стосується визнання невинуватим обвинуваченого ОСОБА_3 щодо вчинення ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно виправдання його за ч. 2 ст. 309 КК України, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що:

1)вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок (особа визнається невинуватою, та виправдовується) також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 КПК України, а саме, - встановлено відсутність події кримінального правопорушення, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення, так як ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст. 17 КПК).

Сторона обвинувачення зобов'язана доводити винуватість особи поза розумним сумнівом у вчиненні злочину. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим - судом беззаперечно ухвалюється виправдувальний вирок.

Відповідно, ОСОБА_3 визнається невинуватим у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України за наявності підстави, яка передбачена п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України:

- органом досудового слідства та прокурором в судовому засіданні не доведено факт, що в діях ОСОБА_3 міститься склад злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КПК України.

Слід зазначити, що виправдання за будь-якою з підстав, які передбачено п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а не їх сукупності, означає повну реабілітацію обвинуваченого ОСОБА_3 та підтверджує його непричетність до кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , а саме, - ч. 2 ст. 309 КК України.

При винесенні вироку в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, а саме, виправдання його в даній частині обвинувачення, судом було вирішено питання, які зазначені в ст. 368 КПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.

- 15.03.2018 року на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області надійшов рапорт нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області ст. л - нта поліції ОСОБА_10 , ( а.с., 61), наступного змісту:

- Доповідаю Вам, що мною 15.03.2018 року під час перебування в добовому чергуванні було виявлено громадянина ОСОБА_16 1977 р.н. жителя АДРЕСА_2 який надав добровільну згоду на огляд будинку за вище вказаною адресою. Під час огляду будинку останнього було виявлено суху подрібнену рослинну маси сіро-зеленого кольору, вагою близько 20 грамів, зовні схожої на рослини коноплі.

Як пояснив ОСОБА_16 дана суміш являється перемеленими рослинами коноплі, яку він зберігав в своєму будинку за вище вказаною адресою для подальшого вживання шляхом куріння.

Прошу Вашого дозволу на реєстрацію даної події до ЄО Кагарлицького ВП, з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 309 КК України.

- 16.03.2018 року вищевказані відомості були внесені до ЄРДР, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12018110190000119, ( а.с., 57), в якому зазначено наступне:

Дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 15.03.2018.

Заявник або потерпілий: Матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

Дата внесення до ЄРДР: 16.03.2018

Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст. 309 ч. 1

Фабула:

15.03.2018 до ЧЧ Кагарлицького ВП надійшов рапорт від нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП ОСОБА_10 про те, що 15.03.2018 під час перебування в добовому чергуванні було виявлено громадянина ОСОБА_3 , 1977 р.н., жителя АДРЕСА_2 , який надав добровільну згоду на огляд домогосподарства за вищевказаною адресою. Під час огляду було виявлено суху речовину рослинного походження.

16.03.2015 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області на підставі положень ст.ст. 39, 214 КПК України було надано доручення слідчому СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 на проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, ( а.с., 58).

16.03.2018 року слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області було винесено постанову про призначення групи слідчих в кримінальному провадженні, ( а.с., 59).

16.03.2018 року виконувачем обов'язків керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області винесено постанову про визначення групи прокурорів в даному кримінальному провадженні, ( а.с, 60).

31.05.2018 року слідчим винесено постанову про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення, ( а.с., 132 - 133), згідно з якою:

- правову кваліфікацію у кримінальному провадженні № 12018110190000119 від 16.03.2018 змінити з ч. 1 ст. 309 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Підстава для зміни кваліфікації, - маса вилученого наркотичного засобу, -

- Загальна маса канабісу, вилученого у ОСОБА_3 , - становить 2867,64 г.

Маса екстракту канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,297 г.

Згідно з Таблицею №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року, наркотичний засіб вагою понад 2500 г. є особливо великими розмірами.

Таким чином у даному кримінальному провадженні вбачається склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, внаслідок чого виникла необхідність в перекваліфікації.

Докази на підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, які були зібрані органами досудового розслідування під час досудового розслідування, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та які були досліджені судом в судовому засіданні:

- рапторт від 15.03.2018 року нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області ст. л - нта поліції ОСОБА_10 , ( а.с., 61), на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області наступного змісту:

Прошу Вашого дозволу на реєстрацію даної події до ЄО Кагарлицького ВП, з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 309 КК України;

- заява ОСОБА_3 від 15.03.2018 року на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, ( а.с., 62), наступного змісту:

- Я, ОСОБА_3 даю згоду працівникам поліції оглянути моє домогосподарство АДРЕСА_2 .

Заява написана власноручно;

- Протокол огляду місця події від 15.03.2018 року, ( а.с., 63), в якому зазначено наступне:

Протокол складено слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 в присутності двох понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .

Огляд місця події проведено було на підставі повідомлення про подію.

Місцем огляду являється домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Територія домогосподарства з усіх сторін повністю огороджена. При вході до подвір'я мається літня кухня, в якій на дерев'яному столі виявлено в згортку газети виявлено суху подрібнену речовину зеленого кольору, які після відповідного огляду поміщено до спеціального пакету № 1752504. Також в даному згортку газети виявлено дерев'яний пристрій для куріння, який після відповідного огляду поміщено до спеціального пакету № 0943389. Також на підлозі вказаної літньої кухні виявлено та вилучено сухі рослини зеленого кольору за зовнішніми ознаками схожі на росилини роду конопель в кількості 15 штук, які після відповідного огляду поміщено до поліетиленового мішку, який опечатано биркою з пояснювальними написами. Також на цегляній печі виявлено та вилучено пристрій для куріння, а саме, - два елементи пластикової пляшки, який після відповідного огляду поміщено до спеціального пакету № 2157760. Огляд фіксувався за домомогою цифрової відеокамери марки «SAMSUNG».

З відеокамери Самсунг відеозапис з ОМП переноситься на ноутбук слудчого марки Асер та в подальшому буде занесено на оптичний носій інформації, типу диск ДВД - Р, та робиться резервна копія;

- Ілюстративна таблиця до протоколу ОМП від 15.03.2018 року, що проводився в м. Кагарлик по вул. Шевченка, 46, ( а.с., 66- 69), яка складається з 7 - ми світлин;

- Додаток до протоколу ОМП від 15.03.2018 по вул. Шевченка, 46, ( а.с., 70), який представляє собою лист паперу форматом А4, на якому наклеєний паперовий коверт, в якому міститься дискDVD + R формату;

- ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 75 - 76), згідно з якою:

Клопотання слідчого слідчого відділення Кагарлицького відділення Обухівського відділу ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_17 про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи задовольнити.

Поновити у кримінальному провадженні № 12018110190000119, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.03.2018 р. строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення огляду житла та іншого домоволодіння за правилами Кримінального процесуального кодексу України, передбачений для проведення обшуку, а саме домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_3 .

Надати дозвіл слідчому слідчого відділення Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області лейтенанту поліції ОСОБА_17 (службове посвідчення КОП 006246) на проведення одноразового огляду домогосподарства, згідно з правилами Кримінального процесуального кодексу України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_3 , з метою відшукання і вилучення наступних об'єктів, а саме:

- згорток газети із вмістом сухої подрібненої речовини зеленого кольору, яку поміщено до спеціального пакету № 1752504;

- фрагмент пристрою для куріння, який поміщено до спеціального пакету № 0943389;

- п'ятнадцять сухих рослин зеленого кольору, яких поміщено до поліетиленового мішка, який подальшому було опечатано биркою з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та ОСОБА_3 ;

- пристрій для куріння, який складається з двох пластикових елементів пляшки, який поміщено до спеціального пакету № 2157760;

- ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 80 - 81), згідно з якою:

Клопотання слідчого СВ Кагарлицького відділення Обухівського відділу ГУ НП в Київській області про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Поновити строк для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна особи в кримінальному провадженні № 12018110190000119, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2018 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 309 КК України.

Накласти арешт на вилучені у громадянина ОСОБА_3 згорток газети із вмістом сухої подрібненої речовини зеленого кольору, яку поміщено до спеціального пакету № 1752504, фрагмент пристрою для куріння, який поміщено до спеціального пакету № 0943389, п'ятнадцять сухих рослин зеленого кольору, яких поміщено до поліетиленового мішка, який подальшому було опечатано биркою з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та ОСОБА_3 , пристрій для куріння, який складається з двох пластикових елементів пляшки, який поміщено до спеціального пакету № 2157760;

- Постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів, винесена 16 березня 2018 року слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , ( а.с., 86), згідно з якою:

1. Визнати в якості речових доказів згорток газети із вмістом сухої подрібненої речовини зеленого кольору поміщено до спеціального пакету №1752504, фрагмент пристрою для куріння поміщено до спеціального пакету №0943389, п'ятнадцять сухих рослин зеленого кольору поміщено до поліетиленового мішка який в подальшому було опечатано биркою з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та ОСОБА_16 , пристрій для куріння який складається з двох пластикових елементів пляшки поміщено до - спеціального пакету №2157760.

2. Речові докази передати на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП ГУ НП в Київській області;

- висновок експерта № 11 - 2/2789 від 23.05.2018, з ілюстративною таблицею до нього, ( а.с., 89 - 94), згідно з яким:

1. Надані на дослідження стебла рослин зеленого кольору з верхівками, листям та суцвіттями, є особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.

Надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.

Нашарування речовин коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходились на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження двох частин пляшок із полімерного матеріалу та дерев'яного предмета з вмонтованою металевою деталлю з отворами, є особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу.

Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 1051,73г, 9,83г.

Загальна маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 1061,56г.

Маса екстракту канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 0,247г, 0,179г.

Загальна маса екстракту канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 0,426г.

2. Надані на дослідження стебла рослин зеленого кольору з верхівками, листям та суцвіттями, подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, нашарування речовин коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходились на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження двох частин пляшок із полімерного матеріалу та дерев'яного предмета з вмонтованою металевою деталлю з отворами не відносяться до психотропних речовин.

3. Надані на дослідження стебла рослин зеленого кольору з верхівками, листям та суцвіттями, подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, нашарування речовин коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходились на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження двох частин пляшок із полімерного матеріалу та дерев'яного предмета з вмонтованою металевою деталлю з отворами не відносяться до прекурсорів;

- ксерокопія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , якого видано 02 квітня 2008 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 95 - 97), в якому зазначено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місто Кагарлик Київської області, зареєстрований з 01.08.1995 року за адресою: АДРЕСА_2 ;

- копія картки платника податків, яка видана 21.02.2014 року на ім'я ОСОБА_3 , ( а.с., 98), в якій зазначено, що ОСОБА_3 отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02.03.2016 року, (а.с., 99 - 100), в яких зазначено, що власником земельної ділянки площею 3,3600 га, яка розташована в межах згідно з планом на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району Київської області є ОСОБА_3 ;

- витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, ( а.с., 101 - 103), в якому зазначено, що власником житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 ;

- довідка - характеристика № 665/02 - 41, яка видана 04.05.2018 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області, ( а.с., 105, 107), з якої вбачається, що ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно;

- згідно довідки № 205, яка видана 25.04.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 109), ОСОБА_3 , 1977 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за психіатричною допомогою не звертався і на «Д» обліку в психіатричному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває;

- згідно довідки № 276, яка видана 20.03.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 111), ОСОБА_3 , 1977 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за наркологічною допомогою не звертався і на обліку в наркологічному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває;

- довідка - вимога на судимість № 90 - 17042018/32012, ( а.с., 112), з якої вбачається, що відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності, чи судимостей у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кагарлик Київської області, станом на 17.04.2018 року, - немає;

- протокол огляду речей від 16 березня 2018 року з ілюстративною таблицею до нього, ( а.с., 126 - 131), який сладено слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_18 , в якому зазначено наступне:

Зазначено, що огляд проводився в присутності спеціаліста ОСОБА_19 .

Проведеним оглядом встановлено: Місцем проведення огляду являється АДРЕСА_2 . Об'єктом огляду являється відеокамера марки Samsung HMX-F90, S/N: A5S1CN3DA0000SA, фокусна відстань: f = 2.1-109.2 мм (35-мм квівалент: 35.3-2 298 мм), тип сенсора: CMOS, розмір сенсора: 1 / 3.2 ", 5 Мпікс, діафрагма: 1.8 - 4.9, тип: Об'єктив Samsung, фокусна відстань: f = 2.1-109.2 мм (35-мм квівалент: 35.3-2 298 мм). РК-монітор: 2.7 ", 230 000 піке, білого кольору. За допомогою HDMI розйому та шнура підключаємо відеокамеру до робочого комп'ютера слідчого, марки LG Flatron Е1942С - BN, S/N 211NDQAA5172, Modem E1942CA, діагональ дисплею 18,5, 2012 року випуску та переміщуємо на робочий стіл на вищевказаний комп'ютер відеозапис огляду місця події, який був зафіксований 15.03.2018 по вул. Шевченка, 46, м. Кагарлик Київської області.

Вищевказаний огляд місця події з робочого комп'ютера слідчого, марки LG Flatron Е1942С - BN, S/N 211NDQAA5172 на оптичний носій інформації, типу диск DVD-RW -4,7 ГБ, 120 мін. та робиться резервна копія, яка долучається до матеріалів справи. На цьому огляд речей завершено.

Ілюстративна таблиця до протоколу огляду речей від 16.03.2018 складається з п'яти світлин, на яких зображена відеокамера, монітор комп'ютерний, оптичний диск VIDEX DVD - RLU/

Докази щодо факту обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, та які були зібрані судом під час судового слідства:

- допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 дав наступні показання:

Проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Має в власності будинок цегляний, на території домогосподарства є приміщення гаражу, літня кухня. Домогосподарство огороджене металевим парканом.

Точної дати не пам'ятає, - це було, мабуть 13 травня 2018 року, він перебував вдома. Ввечері він захотів випити горілки, а так як у нього не було коштів, він вирішив продати з свого домогосподарства на металобрухт металевий газовий балон, який стояв в гаражі.

Після цього він взяв візок, погрузив балон, та повіз його на пункт прийому металобрухту, вже надворі вечоріло.

Балон був червоного кольору, проте, в справному стані, хоч і старий.

Коли він проходив неподалік від автостанції, його оточили два автомобіля, один, - поліцейський, інший - цивільний мікроавтобус, червоного кольору, на його думку - фольксваген.

До нього підійшли два працівники поліції, один із них має прізвище, наскільки він знає, - ОСОБА_20 , і запитали, де він взяв цього балона, і куди він його везе, на що він їм пояснив, що це балон його, везе його здати на металобрухт, що йому потрібні гроші на придбання продуктів харчування.

На його пояснення працівники поліції наказали йому сідати в автомобіль, в мікроавтобус погрузили його візок, балон, поїхали на заправку, заправили автомобіль, приїхали до відділку поліції, і його завели в приміщення, в кабінет, який знаходився на першому поверсі.

В кабінеті вони йому сказали написати заяву про огляд його домоволодіння, що його оглянути його, щоб він показав, де стоїть балон, щоб вони переконалися, що він говоритть правду, тобто, щоб переконатися в тому, щоб цей балон не крадений.

Він написав розписку, щоб не заперечує проти огляду домоволодіння, але він написав ту розписку на огляд лише гаражу, тобто, на огляд приміщення, в якому знаходився балон.

Після того, як він написав розписку, його повели до автомобіля, посадили в автомобіль, і вони знову на двох машинах поїхали до домогосподарства.

На територію подвір'я зайшли не тільки два працівники поліції, які його зупинили, а ще й якісь незнайомі люди в камуфляжних костюмах.

Підійшовши до гаражу, він відчинив його, показав, де стояв балон, один із працівників поліції, присвітивши ліхтариком, переконався, що саме в тому місці стояв балон, - там залишилися сліди.

Після цього працівники поліції наказали йому повідкривати будинок, літню кухню, горище, погріб, не пояснивши, - навіщо.

Він повідкривав всі приміщення, а працівники поліції та невідомі особи в камуфляжній формі почали ходити по всіх приміщеннях, по хаті.

Він не встигав слідкувати за ними, так як їх було багато, і обшук у нього в дворі вони почали робити одночасно в усіх приміщеннях.

Після їхнього огляду працівники поліції ніби - то виявили в літній кухні наркотичні засоби та пристрій для куріння.

Зазначив, що він ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, не вживав наротичних засобів, проблем із правоохоронними органами у нього ніколи не було.

На його думку, вищевказані рослини коноплі йому підкинули працівники поліції.

Після того, як працівники поліції знайшли коноплю, була викликана слідчо - оперативна група, а після приїзду залучили понятих.

Всього, не рахуючи понятих, ще було два працівники поліції, та людей 7 в камуфляжній формі.

Після того, як з'явилися поняті, включили відеокамеру.

Перед цим йому працівники поліції наказали все брати на себе, що йому нічого не буде.

Коли його затримували за підозрою у крадіжці балона, йому не казали, що він має право на адвоката, все судове слідство проводили без адвоката, підозру також пред'являли без адвоката.

Підписував всі документи, так як йому працівники поліції казали, що його нічого за це не буде серйозного.

- допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні дав наступні показання:

Проживає в АДРЕСА_2 , на даний час не працює.

Є сусідом ОСОБА_3

В один із днів весни 2018 року, точної дати не пам'ятає, він знаходився вдома.

Ввечері до нього прийшли працівники поліції та попросили його бути свідком, та пройти до домогосподарства ОСОБА_3 , на що він погодився.

Також вони запросили пройти з ними його дружину, яка також погодилася.

Коли вони зайшли на територію подвір'я ОСОБА_3 , їх працівники поліції запросили відразу ж до приміщення літньої кухні.

В подвір'ї вже були працівники поліції.

В літній кухні вже також були працівники поліції, - чоловік п'ять.

Коли він зайшов в приміщення літньої кухні, він побачив якісь рослини в ряднині, якусь перемелену суху речовину в згортку.

Працівники поліції пояснили йому, що це рослини коноплі, що їх було знайдено в домогосподарстві ОСОБА_3 , і що ці рослини належать саме ОСОБА_3 . Працівники поліції сказали, що потрібно говорити на камеру, як себе вести, після чого почалася відеозйомка.

По закінченню відеозйомки він підписався на якихось бірках, та пішов з дружиною до хати.

- допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 дав наступні показання:

На даний час проживає в с. Демівщина Кагарлицького району Київської області, працює поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 1 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області.

В той день, точної дати не пам'ятає, було відпрацювання Кагарлицького району по м. Кагарлик спільно з працівниками полку «Миротворець», точно не пам'ятає, але, мабуть був березень.

Отже, в ході відпрацювання, коли вони рухалися на автомобілях, по вул. Червоноармійська, біля міського базару зустріли чоловіка, який віз на візку газовий балон.

Даний чоловік був неохайно одягнений, тому вони зупинилися запитати, де взяв газовий балон, на що невідомий тоді чоловік, яким є ОСОБА_3 повідомив, що цей балон із його домогосподарства.

Також цей чоловік перебував в стані алкогольного сп'яніння, це було чутно, так як від нього йшов запах алкогольного перегару.

Вони зупинилися на двох автомобілях, один, - службовий, поліцейський, інший, - мікроавтобус червоного кольору, в якому знаходився він та інші працівники батальйону «Миротворець», яких він особисто не знає, був ще працівник поліції ОСОБА_21 .

Це була вечірня пора доби.

Для встановлення особи ОСОБА_3 його було затримано та доставлено до відділку поліції, де, для того, щоб перевірити, чи каже даний чоловік правду, що він не здійснив крадіжку.

Він особисто ОСОБА_3 права не роз'яснював, зокрема, не роз'яснював права на захисника.

У відділку ОСОБА_3 було проведено встановлення його особи через базу АРМОР.

У відділку в ОСОБА_3 було відібрано заяву про те, що він не заперечує проти огляду його домогосподарства, після чого він, інші працівники поліції, працівники полку «Миротворець» поїхали до домогосподарства ОСОБА_3 .

У відділку встановлення особи ОСОБА_3 відбулося на протязі орієнтовно 30 хв., весь цей час ОСОБА_3 перебував в кабінеті.

По приїзду до домогосподарства ОСОБА_3 , вони всі зайшли на територію домогосподарства ОСОБА_3 , який підвів їх до гаража, відчинив ворота, вони присвітили ліхтариком, та виявили на підлозі місце, де стояв газовий балон.

Після цього вони всі разом почали проводити обгляд домоволодіння ОСОБА_3 , - з метою виявлення заборонених предметів, та, через деякий час, в якомусь приміщенні, яке було виготовлено з шиферу, виявили рослини коноплі, після чого в приміщенні літньої кухні виявили подрібнену коноплю.

Коли вони здійснювали огляд гаражу, інших приміщень домоволодіння, відеозйомка не застосовувалася.

На запитання, що це за рослини, і де він їх взяв, ОСОБА_3 повідомив, що це його конопля, яку він вирав у себе, для власного вживання.

Відповідно, зазначив, що огляд домогосподарства відбулося до приїзду слідчо - оперативної групи. Огляд проводився ним, та працівниками батальйому «Миротворець».

Він також був присутній при оформленні документів слідчим, понятих також запросили.

- допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 дав наступні показання:

Проживає в с. Бурти Кагарлицького району Київської області, працює нач. сектору патрульної поліції № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області.

Не пам'ятає точно дати та часу, можливо, це було в жовтні чи листопаді 2018 року, він їхав на патрульному автомобілі з своїм колегою, - ОСОБА_8 , - патрулював територію м. Кагарлик.

З ними також були працівники батальйому «Миротворець».

У вечірній час, не пам'ятає о якій годині, неподалік базару вони помітили невідомого тоді їм чоловіка, - ОСОБА_3 , який віз газовий балон на візку.

Зупинившись, вони встановли особу ОСОБА_3 , запитали, звідки балон, на що ОСОБА_3 відповів, що це його балон, і він його везе здати на металобрухт, так як йому потрібні гроші на алкогольні напої.

Він забрав ОСОБА_3 до відділку поліції, щоб встановити, чи не було факту крадіжки.

У відділку він відібрав у ОСОБА_3 заяву, що ОСОБА_3 не заперечує проти огляду його домогосподарства, щоб встановити, чи цей балон не крадений, на що ОСОБА_3 написав розписку, що не проти огляду домоволодіння.

Він, його напарник, - ОСОБА_8 , миротворці, та ОСОБА_3 приїхали до домогосподарства ОСОБА_3 , зайшли на територію двору. ОСОБА_3 підійшов до гаража, відкрив його, вони присвітили ліхтариками, і побачили місце, де стояв балон.

Після цього вони всі разом почали проводити огляд домоволодіння ОСОБА_3 , - з метою виявлення заборонених предметів, та, через деякий час, в сараї була виявлена одна гілка коноплі, в літній кухні було виявлено згорток з подрібненою масою коноплі, тоді ще в якомусь приміщенні виявили гілки коноплі.

Коли вони здійснювали огляд гаражу, інших приміщень домоволодіння, відеозйомка не застосовувалася.

Після цього було здійснено виклик слідчо - оперативної групи.

Він також був присутній при оформленні документів слідчим, понятих також запросили, проте, коли приїхала слідчо - оперативна група, він не очіквав закінчення огляду місця події, - вирушив по службових справах.

- допитана в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні дала наступні показання:

Проживає в АДРЕСА_2 , на даний час не працює, - домогосподарка.

Не пам'ятає, коли це було, годині о 09 вечора до неї у вхідні двері подзвонили працівники поліції, і сказали, що запрошують її бути свідком.

Вона зайшла на територію домогосподарства ОСОБА_3 , зайшла в літню кухню, де вже були працівники поліції і також там лежала якась трава, та кущі, потім проводилися якісь дії, бачила, що там була якась трава, якась перетерта трава, при них все це упаковували, прошивали бирками, на яких вона та її чоловік, який був також свідком, підписувалися.

На той час ОСОБА_3 казав, що це дикі рослини, які росли в нього в домогосподарстві.

Під час всього цього проводилася відеозйомка, потім протокол прочитали вголос, а потім поліція все вилучена забрала з собою.

Що стосується рослин, то пам'ятає, що коли вона та її чоловік зайшли в літню кухню, то трава вже лежала на підлозі в кімнаті.

В домоволодінні, окрім неї та чоловіка, ще були присутні чоловік з 10, - на вулиці стояли 4 особи в формі, в літній кухні було присутньо 2 молодих хлопця, тий що помолодше, - представився слідчим, інший - представився також, також був ще їхній дільничий інспектор.

На всі найдені речі працівник поліції сказав, що вони були знайдені в ОСОБА_3 , і що вони належать ОСОБА_3 .

Отже, суд переліковує обсяг доказів, які були враховані при винесенні вироку по факту, який мав місце 15.03.2018 року, згідно з яким суд визнає невинуватим ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.

Докази, здобуті органами досудового слідства під час досудового розслідування кримінального провадження, та на які посилалася сторона обвинувачення в судовому засіданні при обвинуваченні ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України:

- рапорт від 15.03.2018 року нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області ст. л - нта поліції ОСОБА_10 , ( а.с., 61), на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області;

- заява ОСОБА_3 від 15.03.2018 року на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, ( а.с., 62);

- Протокол огляду місця події від 15.03.2018 року, ( а.с., 63);

- Ілюстративна таблиця до протоколу ОМП від 15.03.2018 року, що проводився в АДРЕСА_2 , ( а.с., 66- 69);

- ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 75 - 76);

- ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 80 - 81);

- висновок експерта № 11 - 2/2789 від 23.05.2018, з ілюстративною таблицею до нього, ( а.с., 89 - 94);

- ксерокопія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , якого видано 02 квітня 2008 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 95 - 97);

- копія картки платника податків, яка видана 21.02.2014 року на ім'я ОСОБА_3 , ( а.с., 98);

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02.03.2016 року, (а.с., 99 - 100);

- витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, ( а.с., 101 - 103);

- довідка - характеристика № 665/02 - 41, яка видана 04.05.2018 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області, ( а.с., 105, 107).

- довідка № 205, яка видана 25.04.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 109);

- довідка № 276, яка видана 20.03.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 111);

- довідка - вимога на судимість № 90 - 17042018/32012, ( а.с., 112);

Докази, здобуті судом під час судового слухання справи:

- показання обвинуваченого ОСОБА_3 , та які судом наведені вище;

- показання свідка ОСОБА_9 , та які судом наведені вище;

- показання свідка ОСОБА_8 , та які судом наведені вище;

- показання свідка ОСОБА_10 , та які судом наведені вище;

- показання свідка ОСОБА_11 , та які судом наведено вище;

Суд зазначає, що такий обсяг доказів, які були досліджені в судовому засіданні, встановлено у повній відповідності до положень ст. 349 КПК України, - визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, так, що стосується обсягу доказів, то, судом було досліджено докази, які були надані як стороною обвинувачення, так і докази, на дослідженні яких наполягала сторона захисту, ( зокрема, - допит свідків).

Крім того, судом при встановленні обсягу доказів було враховано положення ст. 22 КПК України.

Так, згідно ст. 22 КПК України:

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд дає оцінку дослідженим доказам з урахуванням положень ст. 95, ст. 84 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Згідно ст. 84 КПК України

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже, що стосується встановлення фактичних обставин справи, та перевірки їх доказами, то суд зазначає наступне.

Перш за все, судом було встановлено, що працівниками поліції, - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 було здійснено незаконне затримання обвинуваченого ОСОБА_3 в зв'язку з причетністю ОСОБА_3 до злочину, який передбачено ст. 185 КК України, проте, про затримання громадянина України протокол затримання складено не було, громадянину України ОСОБА_3 не було роз'яснено його прав, зокрема, в зв'язку з затриманням, - мати захисника, тому апріорі дане кримінальне провадження було з самого початку розпочате з грубим порушенням норм КПК України, та Основоположних прав людини.

Так, факт незаконного затримання обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується настпними фактами.

Так, свідок ОСОБА_8 , який станом на 15.03.2018 року обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, та показання якого судом наведено вище, в судовому засіданні показав, що близько 20 год. 15.03.2018 року ним, спільно з іншим працівником поліції, - ОСОБА_10 , - начальником сектору патрульної поліції № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, - по вул. Червоноармійська м. Кагарлик був зупинений ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину, який передбачено ст. 185 КК України (краджіка), затриманий, та доставлений до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, де, перевірялася його особа, здійснено перевірку походження майна ОСОБА_3 , (газового балону), після чого без роз'яснення йому його прав, також без роз'яснення підстав та причин затримання, у обвинуваченого ОСОБА_3 була незаконно відібрана розписка від обвинуваченого ОСОБА_3 на обшук (без ухвали слідчого судді, без участі слідчого чи прокурора) домоволодіння ОСОБА_3 , яке розміщене по АДРЕСА_2 .

Проте, як встановлено в судовому засіданні, протокол затримання ОСОБА_3 не складався, не роз'яснювалися його права, що суд розцінює як грубе порушення норм КПК України, норм Європейського права.

Отже, близько 20 год. 00 хв. 15.03.2018 року обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції в зв'язку з підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 185 КК України, проте, протокол про затримання складений не був, що є грубим порушенням положень КПК України, з огляду на наступне.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 208 КПК України:

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обгрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного Законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Уповноважена службова особа в розумінні ст.. 208 КПК України, - це працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 208 КПК України, у працівників ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 не було законних, обгрунтованих підстав для затримання громадянина України ОСОБА_3 , так як його не застали під час вчинення злочину, або замаху на його вчинення, ніхто із сторонніх осіб не вказував на ту обставину, що ОСОБА_3 вчинив злочин, обстановка не надавала підстави вважати, що він вчинив злочин, затримали ОСОБА_3 не в зв'язку з підозрою у вчиненні корупційного злочину.

Далі, згідно ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено судом в судовому засіданні, уповноваженими особами Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області під час затримання гр - на ОСОБА_3 вимог ч. 4 ст. 208 КПК України виконано не було.

Далі, згідно ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Як встановлено судом в судовому засіданні, уповноваженими особами Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області під час затримання гр - на ОСОБА_3 вимог ч. 5 ст. 208 КПК України виконано не було.

Вищевказаними діями службові особи Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області допустили порушення наступних норм права.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України недоторканність людини - найвища соціальна цінність, а права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У частині 2 ст. 29 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При вирішенні питання про обмеження свободи особи суди повинні обов'язково керуватися Конституцією України та міжнародно-правовими актами щодо прав і свобод людини, такими як: Загальна декларація з прав людини (1948 р.); Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.); Резолюція Комітету міністрів Ради Європи (65)11 від 09.04.1965 р. «Взяття під варту»; Мінімальні стандартні правила ООН поводження з в'язнями (1955 та 1977 рр.); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.); Кодекс поводження посадових осіб по підтриманню правопорядку (1979 р.); Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку (1979 р.); Рекомендація Я (80)11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду»; Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню в будь-якій формі (1988 р.); Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних із позбавленням волі (1990 р.), - «Токійські правила»; Керівні засади, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування (1990 р.); Паризька Хартія нової Європи (1990 р.).

Норми КЗПЛ спрямовані на забезпечення свободи особи та її особистої недоторканності. У пункті 1 ст. 5 цієї Конвенції зазначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких є можливість особу позбавити волі. Що стосується процедури затримання, то зазначений документ передбачає його ймовірність лише за наявності підстав та процедури, встановленої законом.

Зокрема, підп. «с» п. 1 ст. 5 до таких підстав відносить: доставлення особи до компетентного судового органу за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення; якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення; запобігання втечі особи після вчинення правопорушення.

Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який може бути застосований слідчим, прокурором за ухвалою слідчого судді, суду до громадянина України, іноземця та особи без громадянства.

Мета затримання - запобігання протиправним діям та з'ясування причетності затриманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається шляхом захоплення правопорушника, виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, перешкоджання спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння.

Отже, суд вважає, що така підстава могла б бути застосована до обвинуваченого ОСОБА_3 лише при наявності підстав, передбачених в ст.ст. 207, 208 КПК України, а не навіть за відсутності будь - якої інформації про злочин, - а просто з метою перевірки особи, як це відбулося в даному кримінальному провадженні.

Окрім того, для прийняття рішення про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, поряд із зазначеними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву, яким у даному випадку може бути необхідність перешкодити особі сховатись від правоохоронних органів, виключити можливість продовження злочинної діяльності, проте, при затриманні обвинуваченого ОСОБА_3 такого мотиву (мотивів) у працівників поліції ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 не було.

Що стосуєтьтся моменту затримання, то згідно ст.. 209 КПК України:

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Отже, при вчиненні громадянином України, іноземцем або особою без громадянства кримінального правопорушення або замаху на його вчинення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні, або у разі, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин, службовою особою, уповноваженою здійснити затримання, вживаються негайні заходи з припинення протиправних дій підозрюваного, що в подальшому супроводжується обмеженням його волі та унеможливленням вчиняти будь-які дії, спрямовані на заподіяння шкоди інтересам суспільства.

У будь-якому випадку працівник правоохоронного органу або ж залишається на місці події разом із затриманою особою, або ж самостійно доставляє її до відповідного правоохоронного органу. У такому разі момент затримання особи визначається у двох аспектах:

- коли особа фактично затримана працівником органів внутрішніх справ, на місці вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після його вчинення і вимушена залишатися поряд із працівником правоохоронного органу, який із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або без такого утримує її на місці події.

- коли особу затримано громадянином України, іноземцем або особою без громадянства, тобто не уповноваженою на затримання особою, безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення або після його вчинення, то моментом затримання такої особи є доставлення її до найближчого правоохоронного органу, службові особи якого уповноважені процесуально оформити таке затримання.

Отже, зглядаючись на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий з моменту його поміщення в салон службового автомобіля, - з метою направлення до відділку поліції.

Далі, незаконне тримання продовжувалося з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , - до моменту його доставлення до його місця проживання, - домоволодіння, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 .

Також було порушено положення ст.. 210 КПК України.

Так, згідно ст.. 210 КПК України:

Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.

Проте, дотримання даних вимог КПК України працівниками Кагарлицького ВП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перевірити не вдалося, так як прокурорм, з відомої причини, - не складання протоколу про затримання, - не надано «журнал затриманих осіб».

Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний доставити затриману особу до найближчого підрозділу:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

Разом з цим правило, визначене ч. 1 ст. 210 КПК, не поширюється на випадки затримання особи у містах з районним поділом. У цьому разі особа доставляється до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, що в даному випадку і було зроблено.

У кожному із вищеперерахованих органів досудового розслідування має бути одна чи декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, яка негайно здійснює реєстрацію затриманої особи, зазначаючи дату, точний час, (години і хвилини), доставлення затриманого, його анкетні дані, обставини, підстави затримання

Службові особи, відповідальні за перебування затриманих, підпорядковуються керівнику органу досудового розслідування.

Проте, як встановлено в судовому засіданні в Кагарлицькому ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області відсутня службова особа, відповідальна за перебування затриманих, тому при затриманні обвинуваченого ОСОБА_3 було допущено порушення вимог, зазначених в ст. 210 КПК України.

Також при затриманні ОСОБА_3 було порушено вимоги ст.. 212 КПК України.

Згідно ст.. 212 КПК України:

У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:

- негайно зареєструвати затриманого;

- роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

- звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

- забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

- забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

- забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Отже, згідно вимог ст.. 212 КПК України у підрозділі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань повинна бути одна або декілька службових осіб, призначених на посаду відповідальними за перебування затриманих, проте, як встановлено в судовому засіданні, в Кагарлицькому СВ ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області така особа взагалі відсутня, принаймні, такі відомості прокурором не надано, незважаючи на ту обставину, що факт затримання було встановлено прокурором в судовому засіданні з показання свідків, зокрема, - з показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .

Отже, службова особа, відповідальна за перебування затриманих, - працівник органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням іншими службовими особами прав затриманого, а також безпосереднє забезпечення цих прав.

На працівника органу досудового розслідування, відповідального за перебування затриманих осіб, покладається ряд обов'язків, які він повинен чітко виконувати. При доставленні до правоохоронного органу затриманої особи відповідальний за перебування затриманих осіб, реєструє цю особу в Книзі (журналі) затриманих, ( який також на даний час не заведений в Кагарлицькому ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області), із зазначенням дати, точного часу доставлення, повних анкетних даних. Крім цього, затриманому повідомляються підстави, за якими його було затримано, роз'яснюється його право мати захисника на першу вимогу, на відмову від послуг захисника, на отримання безоплатної правової допомоги, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Затримана особа повідомляється також про право давати пояснення, показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати або не говорити нічого з приводу підозри проти нього і в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, вимагати перевірки обґрунтованості його затримання та ряд інших прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Крім прав, затриманому роз'яснюються і обов'язки, які він повинен виконувати в силу законних вимог та розпоряджень слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих в органі досудового розслідування, відповідно до Конституції України, КПК та інших законів України повинна забезпечити кожній затриманій особі дотримання її прав з метою недопущення будь-яких катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження.

За час перебування затриманої особи в органі досудового розслідування вона може бути залучена до проведення процесуальних дій з метою дачі пояснень з приводу вчиненого нею кримінального правопорушення. У таких випадках працівником, відповідальним за перебування затриманих, вносяться відповідні записи стосовно всіх процесуальних дій які проводилися за участю затриманого, дата, час їх проведення, особи, які проводили процесуальні дії, а також особи, які були присутні та брали участь у таких діях.

У випадку погіршення стану здоров'я затриманого або з метою фіксації будь-яких тілесних ушкоджень затриманому повинна бути надана невідкладна медична допомога. В такому випадку службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, здійснюється виклик медичного працівника або за бажанням затриманого може бути допущена конкретна особа, що має право займатися медичною діяльністю.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, крім обов'язків, передбачених КПК, повинна:

- вести обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

- щоденно письмово доповідати керівнику органу досудового розслідування про стан дотримання прав осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину;

- при реєстрації затриманого перевіряти наявність видимих тілесних ушкоджень на його тілі, а за наявності підстав забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником;

- у разі звернення до неї затриманого із заявою про застосування насильства під час затримання зафіксувати його заяву або прийняти її в письмовому вигляді;

- завчасно, але не пізніше трьох годин до завершення:

а) 24-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі невручення йому повідомлення про підозру;

б) 60-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі недоставляння його до суду для розляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу;

- не допускати до затриманих працівників оперативних підрозділів, інших службових осіб органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань без письмового дозволу слідчого, який розслідує кримінальне провадження, або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Окрім суттєвих порушень норм КПК України, незаконним затриманням обвинуваченого ОСОБА_3 було суттєво порушено норми Європейського права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 208 КПК України передбачено законний порядок затримання особи уповноваженою особою без ухвали слідчого судді, і перелік підстав є вичерпний, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

Таким чином, затримання обвинуваченого ОСОБА_3 всупереч вимогам ст.. 208 КПК України, (що судом обґрунтовано вище), одночасно є і порушенням норм міжнародного права.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст..ст. 208, 42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обгрунтованості його затримання.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Отже, уповноваженими особами Кагарлицького відділення Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_8 внаслідок затримання ОСОБА_3 грубо порушені ст.. 20 Конституції України, ч 1 ст, 208 КПК України, п 1 ст 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та інших нормативно - правових актів, які наведено вище, що є підставою для визнання незаконним затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , та, відповідно, визнання порушення працівниками поліції його право на захист, що і є однією із підстав для винесення виправдовувального вироку.

Отже, судом вище наведено фактичні обставини справи, які і послугували внесенню відомостей в ЄРДР по факту вчинення ОСОБА_3 злочину, на підставі нижченаведених доказів, - документів які судом винаються недопустими, з огляду на наступне.

Так, що стосується документів, то згідно ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення, тощо, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Оцінка судом доказів в даному кримінальному провадженні у вигляді документів.

- що стосується рапорту від 15.03.2018 року нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області ст. л - нта поліції ОСОБА_10 , ( а.с., 61), на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, то такий доказ суд визнає недопустимим на підставі ч. 2 ст. 89 КК України, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Так, як вбачається з змісту рапорта, огляд домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_3 , яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично, як було встановлено в судовому засіданні, - було проведено обшук, причому проведено обшук не прокурором, не слідчим, - а нач. СРПП № 2 Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_10 , який, на думку суду, не мав право на проникнення у домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_3 .

В даному випадку уповноваженою особою Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області було також порушено основоположний принцип, який відображено в п. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 13 КПК України, - недоторканість житла чи іншого володіння особи.

Так, згідно ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судом рішенням судів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Далі, як вбачається зі змісту самого рапорту, уповноваженим працівником поліції було встановлено під час огляду навіть вагу маси рослинного походження, яка, на його дмуку становила близько 20 грам.

Даний факт також викликає неспростовний сумнів у надлежності та допустимості такого доказу, як рапорт працівника поліції, який і піддається юридичному аналізу.

- що стосуться заяви ОСОБА_3 від 15.03.2018 року на ім'я Начальника Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, ( а.с., 62), то такий доказ суд визнає також недопустимим, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, така заява була відібрана в обвинуваченого ОСОБА_3 під час його незаконного затримання, коли обвинувачений ОСОБА_3 фактично незаконно був позбавлений волі в зв'язку із підозрою про вчинення ним злочину, - крадіжки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що така заява була написана фактично під впливом незаконного процесуального примусу.

Окрім того, як судом було вказано вище, сам факт існування такої заяви суд розцінює як порушення ОСОБА_3 на захист, адже таку заяву ОСОБА_3 написав з метою спростування ним вчинення злочину, який передбачено ст. 185 КК України, та така заява була фактично єдиним виходом задля припинення його незаконного тримання працівниками поліції.

- що стосується протоколу огляду місця події від 15.03.2018 року, ( а.с., 63), то такий письмовий доказ суд визнає також недопустимим на підставі ч. 2 ст. 89 КК України, з огляду на наступне.

Так, місцем огляду являється домоволодіння, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 .

Дане домоволодіння належить на праві приватної власності громадянину України, - обвинуваченому по даному кримінальному провадженні, - ОСОБА_3 .

Як вбачається з вищевказаного протоколу, проводився огляд приватного домоволодіння (житла) без законного дозволу у виді ухвали слідчого судді.

Також вказано, що даний огляд проводився на підставі повідомлення про подію, що є юридчно не коректним, та суперечить наступним нормам процесуального права.

Так, згідно ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь - якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Щодо добровільності надання ОСОБА_3 згоди на огляд його домоволодіння, то суд, з причин, які зазначені вище, не розцінює згоду ОСОБА_3 , як таку, яка була добровільною, - вона є наслідок незаконних дій відповідальних осіб Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, зокрема, дій, які потягнули за собою незаконне затримання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

В даному випадку суд не вбачає підстав навіть для застосування положень ч. 3 ст. 233 КПК України, адже положення даної норми процесуального права застосовується лише у виключних випадках, як - то, - врятування життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Як встановлено в судовому засіданні, огляд даного домоволодіння було проведено вже після того, як такий огляд, а фактично - обшук, в порушення всих норм права вже було здійснено працівниками поліції ще до приїзду СОГ Кагарлицького ВП ГУ НП в Київській області, тому у суду виникає непереборний сумнів у законності такої слідчої дії, а тому і виникає сумнів у допустимості та належності доказів, здобутих під час такої слідчої дії.

Згідно ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства.

Окрім того, додаток до протоколу ОМП від 15.03.2018 по вул. Шевченка, 46, ( а.с., 70), судом буде нижче недопустимим доказом, що, звісно, також тягне за собою визнання недопустимим доказом і самого протоколу огляду місця події.

Підсумовуючи вищевикладене, суд визнає протокол огляду місця події від 15.03.2018 року недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

- Що стосується ілюстративної таблиці до протоколу ОМП від 15.03.2018 року, що проводився в м. Кагарлик по вул. Шевченка, 46, ( а.с., 66- 69), то суд також визнає такий доказ недопустимим з причин, які викладені вище.

- Що стосується додатку до протоколу ОМП від 15.03.2018 по вул. Шевченка, 46, ( а.с., 70), який представляє собою лист паперу форматом А4, на якому наклеєний паперовий коверт, в якому міститься диск DVD + R формату, то суд визнає такий доказ недопустим з огляду на наступне.

Положення ч. 10 ст. 236 КПК України дублюється положенням ч. 1 ст. 107 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.

Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов'язковому порядку фіксується за допомогою звуко-та відеозаписувальних технічних засобів.

Далі, дійсно, в дотримання вимог ст.ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 1 ст. 107 та ч. 10 ст. 236 КПК України під час огляду місця події, яким є володіння особи, здійснювалася аудіо - відеофіксація даної слідчої дії, про що в протоколі ОМП, ( а.с., 64 - 65), слідчим зазначено, - огляд фіксувався за допомогою цифрової відеокамери марки «SAMSUNG», з відеокамери «SAMSUNG» відеозапис ОМП переноситься на ноутбук слідчого марки «Acer» ЕЛ - 531G та в подальшому буде заносититися на оптичний носій інформації типу диск DVD R - 4,7 Гб, 120 хв. та робиться резервна копія.

Так, згідно абз. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України запис, здійснений за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід'ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Далі, згідно ст. 105 КПК України:

- особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

- спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

- письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

- стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

- фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Отже, в даному випадку в діях слідчого ОСОБА_17 містяться порушення вимог ст.ст. 104, 105, 107 КПК України, які полягають в тому, що фактично не було виготовлено належним чином резервної копії фіксування ОМП відеозаписом, при відсутності оригіналу такого відеозапису в зв'язку з його втратою.

Суд вважає, що резервна копія повинна бути виготовлена належним чином, а саме, під час огляду речей і документів, повинна бути належним чином ідентифікована, упакована, та скріплена підписами слідчого, який проводив слідчу дію, та експерта, який проводив відеофіксацію.

Так, слідчим не проведено перегляд відеозапису ОМП від 15.03.2018 року в даному кримінальному провадженні, відповідно, слідчим не складено відповідний протокол, а прокурором, відповідно, не додано до матеріалів кримінального провадження протоколу перегляду відеозапису з цифрового носія інформації;

Також слідчим не винесено в рамках даного кримінального провадження постанови про визнання матеріального об'єкту (цифрового носія інформації) документом та вирішення питання про забезпечення його зберігання, відповідно, резервна копія не ідентифікована як така, не встановлено її процес виготовлення, не визнано цифровий носій інформації, який є оптичний диск, - речовим доказом, що тягне за собою визнання такого доказу недопустимим, - недопустимим використання його як доказ на вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що на неодноразові вимоги суду про надання оригіналу запису прокурор ніяким чином не зреагував, надавши лише поторно диск з протоколом, які в подальшому будуть судом визнані також недопустимими доказами.

Відповідно, суд визнає DVD + R 16 х диск, який міститься на арк. 70 кримінального провадження недопустимим доказом на підставі ст. 86 КПК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом.

А так як вищевказаний диск на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України є невід'ємною частиною протоколу ОМП від 15.03.2018 року, то і вищевказаний протокол судом визнано недопустимим доказом.

Так, згідно ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

- що стосується ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 75 - 76), то такий доказ суд визнає недопустимим, так як вважає, що дана ухвала слідчого судді ухвалена на підставі неналежних та недопустимих доказів, які були надані слідчому судді слідчим, який фактично ввів в оману слідчого суддю щодо обставин проведеного огляду, проте, суд залишає за собою право визнати такий доказ недопустимим.

- що стосується ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 80 - 81), то такий доказ суд визнає недопустимим, так як вважає, що дана ухвала слідчого судді ухвалена на підставі неналежних та недопустимих доказів, які були надані слідчому судді слідчим, який фактично ввів в оману слідчого суддю щодо обставин проведеного огляду, зокрема, слідчий ввів слідчого суддю в оману щодо обставин вилучення речових доказів, проте, суд залишає за собою право визнати такий доказ недопустимим.

- Що стосується постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів, яка винесена 16 березня 2018 року слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , ( а.с., 86), то визнаю такий доказ недопустимим, так як в судовому засіданні встановлено, що процесуальна дія, під час якої було здобуті вищевказані речові докази, була здійснена з грубим порушенням норм процесуального права, відповідно, протокол ОМП судом, як вказано вище, визнано недопустимим доказом, та відповідно, речі, які здобуті під час незаконної дії, не можуть слугувати як доказ на вчинення вини обвинуваченого на підставі ст. 86 КПК України.

- що стосується висновку експерта № 11 - 2/2789 від 23.05.2018, з ілюстративною таблицею до нього, ( а.с., 89 - 94), то суд визнає такий доказ недопустимим.

Своє рішення суд обгрунтовує тим, що результати експертизи здобуті на підставі недопустимих доказів, які судом вказані вище, а тому результати такої експертизи не можуть братися до уваги при з'ясуванні наявності чи відсутності вини обвинуваченого.

Сам висновок експертизи суд розцінює як «плоди отруєного дерева», тобто такі висновки є недопустимими, так як засновані на недопустимих же доказах.

- що стосується ксерокопії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , якого видано 02 квітня 2008 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 95 - 97), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з даного доказу лише можна встановити П.І.Б. обвинуваченого, його дату та місце народження, громадянство, та місце реєстрації.

- що стосується копії картки платника податків, яка видана 21.02.2014 року на ім'я ОСОБА_3 , ( а.с., 98), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з даного доказу можна встановити лише ідентифікаційний номер обвинуваченого.

- що стосується свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 02.03.2016 року, (а.с., 99 - 100, то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з даного доказу можна встановити лише майновий стан обвинуваченого, зокрема, наявність в нього нерухомого майна у виді земельної ділянки.

- що стосується витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, ( а.с., 101 - 103), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з такого доказу лише вбачається незаконність дій працівників поліції, які при здійсненні своїх службових повноважень грубо порушили право обвинуваченого на власність, порушили недоторканість житла, так як здійснили незаконний обшук домоволодіння обвинуваченого, всупереч положенню Конституції України, та положенню КПК України, якими врегульовано порядок проведення огляду, обшуку житла чи іншого володіння особи.

- що стосується довідки - характеристики № 665/02 - 41, яка видана 04.05.2018 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області, ( а.с., 105, 107), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з такого доказу можливо встановити лише обставини, які характеризують особу, до речі, в зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно, то тому такий доказ характеризує обвинуваченого в даному кримінальному провадженні, який не схильний до порушення норм моралі, суспільства, правил суспільного співжиття.

- що стосується довідки № 205, яка видана 25.04.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 109), та довідки № 276, яка видана 20.03.2018 року поліклінікою Кагарлицької ЦРЛ, ( а.с., 111), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з таких доказів лише вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, окрім того, такі докази лише сприяють сумніву суду у наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, так як де - юре обвинувачений ОСОБА_3 не схильний до вчинення злочинів, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому спростовує мету вчиненням ним такого злочину, на якому наполягав прокурор, - спростовує придбання наркотичних засобів та їх виготовлення з метою власного вживання.

Суд же вважає, що мотив і мета в даному випадку грають також значну роль, адже злочин, який передбачений ст. 309 КК України, вчиняється в з метою власного споживання.

- що стосується довідки - вимоги на судимість № 90 - 17042018/32012, ( а.с., 112), то такий доказ не є належним доказом на обгрунтування наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з такого доказу можна лише встановити, що обвинувачений по даному кримінальному провадженню, - ОСОБА_3 не тільки не судимий, а й раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що також, на думку суду, не сприяє переконаності суду у вчиненні злочину ОСОБА_3 .

Так, суд, при розгляді клопотання враховує також, окрім іншого, дозлочинну, злочинну, та післязлочинну поведінку обвинуваченого, а, враховуючи матеріали справи, які надані самим же прокурором, обвинувачений по даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не мав проблем з законослухняною поведінкою, в усіх ракурсах характеризується позитивно, що не дає змогу суду оцінити його як особу, схильну до вчинення злочинів.

Оцінка доказів, здобутих судом під час судового слухання справи:

- що стосується показання обвинуваченого ОСОБА_3 , та які судом наведені вище, то суд вважає його покази логічними, послідовними, які не суперечать іншим доказам, а саме, - протоколу огляду місця події, показанням свідків, навпаки, - підтверджуються показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, навіть показаннями свідків, - працівників поліції.

Так, показання ОСОБА_3 в тій частині, що його було затримано працівниками поліції, в зв'язку з тим, що в них виникли підозри щодо того, що він не здійснював крадіжку, - в повній мірі підтверджено показаннями самих працівників поліції, а саме, - показаннями свідка ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що обшук його домолодіння, - житлового будинку, господарських будівель було проведено працівниками поліції ще до приїзду слідчо - оперативної групи, до прибуття понятих, - в повній мірі підтверджено показаннями самих працівників поліції, а саме, - показаннями свідка ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 .

Отже, показання обвинуваченого ОСОБА_3 , якому в судовому засіданні було роз'яснено його права, які передбачено ст. 63 Конституції України, та ст. 18 КПК України, та які надані ним добровільно, дають підстави суду визначитися щодо тієї обставини, що в його діях відсутній склад злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.

Слід зазначити, що в показаннях обвинуваченого ОСОБА_3 взагалі відсутні ознаки застосування будь - якого способу свого захисту, обвинувачений давав показання добровільно, вони не суперечать іншим доказам по кримінальному провадженню, показанням інших свідків, тому, на думку суду, показання обвинуваченого ОСОБА_3 свідчать про висвітлення ним об'єктивних обставин події по даному кримінальному провадженню.

Окремо слід зазначити, що покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які свідчать про порушення норм процесуального права при проведенні фіксації доказів по кримінальному провадженню, та які судом вказано вище, а саме, показання в частині його незаконного затримання, показання в частині незаконного обшуку його домолодіння, - прокурором в судовому засіданні не спростовано належними та допустимими доказами, навпаки, такі показання підтвердилися знову ж таки показаннями свідків, серед яких, зокрема, є і працівники поліції.

Вищевказане дає підстави суду відноситися до показів обвинуваченого ОСОБА_3 позитивно, а до обставин, на яких наполягає прокурор, які слугують підставою для пред'явленого обвинувачення, - суд, відповідно, відноситься критично.

- що стосується показань свідка ОСОБА_9 , та які судом наведені вище, то суд зазначає, що вони не суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що працівниками поліції - уповноваженими особами, - було допущено ряд суттєвих порушень процесуального права, що потягнуло в даному кримінальному провадженні визнання більшості доказів, наданих стороною обвинувачення, - неналежними та недопустимими, що і послугувало винесенню виправдувального вироку.

Так, з показань даного свідка, який був понятим під час огляду місця події, вбачається, що огляд домогосподарства обвинуваченого ОСОБА_3 фактично почався до прибуття понятих, що всі речові докази по прибуттю понятих були розкладені на підлозі, походження речей - речових доказів понятим пояснювали працівники поліції ще до включення відеофіксації, що викликає у суду непереборний сумнів у послідуючих доказах, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно, показання свідка ОСОБА_9 суд вважає логічними, послідовними, такими, що не суперечать об'єктивним обставинам справи, не суперечать показанням інших учасників процесу, письмовим доказам, а тому такі показання потягнули за собою визнання доказів, вказаних вище судом, - недопустимими, та такі показання суд покладає в перелік доказів, які послугували винесенню виправдувального вироку.

- що стосується показань свідка ОСОБА_8 , та які судом наведені вище, то суд зазначає, що вони не суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що працівниками поліції - уповноваженими особами, - було допущено ряд суттєвих порушень процесуального права, що потягнуло в даному кримінальному провадженні визнання більшості доказів, наданих стороною обвинувачення, - неналежними та недопустимими, що і послугувало винесенню виправдувального вироку.

Так, з показань даного свідка, який є працівником поліції, підтверджується факт незаконного затримання обвинуваченого ОСОБА_3 в зв'язку з підозрою вчинення ним злочину, передбаченого ст. 185 КК України (крадіжка), підтверджує той факт, що заява ОСОБА_3 на ніби - то добровільну згоду на огляд працівниками поліції, - була видана не добровільною, а лише була засобом до звільнення ОСОБА_3 від незаконного затримання, підтверджує той факт, що обшук домоволодіння обвинуваченого розпочався до прибуття слідчо - оперативної групи.

Відповідно, показання свідка ОСОБА_8 суд в більшій частині ввжає логічними, послідовними, такими, що не суперечать об'єктивним обставинам справи, не суперечать показанням інших учасників процесу, письмовим доказам, а тому такі показання потягнули за собою визнання доказів, вказаних вище судом, - недопустимими, та такі показання суд покладає в перелік доказів, які послугували винесенню виправдувального вироку.

Що стосується показань свідка в частині виявлення наркотичних засобів, - то такі показання суд вважає, - як показання, які надані в зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, як поліцейського.

- що стосується показань свідка ОСОБА_10 , та які судом наведені вище, то суд зазначає, що вони не суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що працівниками поліції - уповноваженими особами, - було допущено ряд суттєвих порушень процесуального права, що потягнуло в даному кримінальному провадженні визнання більшості доказів, наданих стороною обвинувачення, - неналежними та недопустимими, що і послугувало винесенню виправдувального вироку.

Відповідно, показання свідка ОСОБА_10 суд в більшій частині ввжає логічними, послідовними, такими, що не суперечать об'єктивним обставинам справи, не суперечать показанням інших учасників процесу, письмовим доказам, а тому такі показання потягнули за собою визнання доказів, вказаних вище судом, - недопустимими, та такі показання суд покладає в перелік доказів, які послугували винесенню виправдувального вироку.

- що стосується показань свідка ОСОБА_11 , та які судом наведено вище, то суд зазначає, що вони не суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що працівниками поліції - уповноваженими особами, - було допущено ряд суттєвих порушень процесуального права, що потягнуло в даному кримінальному провадженні визнання більшості доказів, наданих стороною обвинувачення, - неналежними та недопустимими, що і послугувало винесенню виправдувального вироку.

Так, з показань даного свідка, яка була понятим під час огляду місця події, вбачається, що огляд домогосподарства обвинуваченого ОСОБА_3 фактично почався до прибуття понятих, що всі речові докази по прибуттю понятих були розкладені на підлозі, походження речей - речових доказів понятим пояснювали працівники поліції ще до включення відеофіксації, що викликає у суду непереборний сумнів у послідуючих доказах, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно, показання свідка ОСОБА_11 суд ввжає логічними, послідовними, такими, що не суперечать об'єктивним обставинам справи, не суперечать показанням інших учасників процесу, письмовим доказам, а тому такі показання потягнули за собою визнання доказів, вказаних вище судом, - недопустимими, та такі показання суд покладає в перелік доказів, які послугували винесенню виправдувального вироку.

- що стосується протоколу огляду речей від 16 березня 2018 року з ілюстративною таблицею до нього, ( а.с., 126 - 131), який складено слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_18 , то такий доказ суд визнає недопустимим, з огляду на ту обставину, що такий процесуальний документ слідча СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області взагалі не мала права складати.

Для розуміння цього факту суд наголошує на процесуальних моментах внесення відомостей до ЄРДР, та визначення слідчого, слідчої групи.

Так, що стосується процесуальних моментів по даному кримінальному провадженню, та суд наголошує на слідуючому:

16.03.2018 року слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 було винесено постанову про призначення групи слідчих в кримінальному провадженні, ( а.с., 59), на підставі якої слідчим прийнято процесуальне рішення:

1. Призначити групу слідчих в кримінальному провадженні в складі слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_22 , слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 , слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області рядового поліції ОСОБА_23 , слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_18 .

2. Старшим групи визначити слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 .

3. Копію постанови направити Керівнику Кагарлицької місцевої прокуратури.

Суд наголошує на тій обставині, що слідчий СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , як зазначено у вступній частині даної постанови, не мав права виносити постанову про призначення групи слідчих.

Суд вважає, що винесення такої постанови обгрунтовується лише незнанням слідчого своїх повноважень, які чітко зазначені в ст. 40 КПК України.

Відповідно, визначати групу слідчих сам слідчий не може, а цими повноваженнями наділений лише керівник органу досудового розслідування у повній відповідності до положень ст. 39 КПК України.

Відповідно, слідча СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_18 була включена до групи слідчих по даному кримінальному провадженню, - незаконно, а, відповідно, враховуючи незаконність її включення до складу групи слідчих, всі дії, які проведені слідчим ОСОБА_18 в рамках даного кримінального провадження є незаконними, а тому докази, які здобуті слідчою ОСОБА_18 в рамках даного кримінального провадження, - повинні визнаватися недопустимими.

Окрім цього суд наголошує на тій обставині, що сторона обвинувачення, - прокурор, на неодноразову вимогу суду про надання оригіналу відеозапису огляду місця події, - не надав такий оригінал, а саме, - на чергову вимогу суду надав суду протокол огляду речей від 16 березня 2018 року, який складено слідчим ОСОБА_18 , ( а.с., 126 - 128), приєднавши також ілюстративну таблицю до даного протоколу ( а.с., 129 - 131), на письмовий запит захисника обвинуваченого, - адвоката ОСОБА_7 , прокурор надав письмову відповідь, що оригінал відеозапису даної процесуальної дії зберігається у Кагарлицькому ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, ( а.с., 39).

Вищевказана поведінка сторони обвинувачення спонукає суд зробити висновок, що оригіналу відеозапису в матеріалах кримінального провадження немає, а так як оригінал відеозапису є невід'ємною частиною протоколу огляду місця події від 15.03.2018 року, та повинен зберігатися при матеріалах кримінального провадження, та, в зв'язку з відсутністю такого оригіналу, протокол ОМП від 15.03.2018 року слід визнати недопустими доказом, що звісно, також тягне за собою визнання недійсним протокол огляду речей від 16 березня 2018 року, ( а.с., 126), - недопустимим доказом ще і цієї причини, окрім того, що він складений слідчим, який не мав повноваження на таку процесуальні дію.

Відповідно, на позицію суду щодо того, що слідча СВ Кагарлицького ВП ОСОБА_18 не мала повноважень на здійснення досудового слідства в даному кримінальному провадженні, слугує також ситуація, яка склалася з витягами з ЄРДР.

Так, в матеріалах кримінального провадження міститься витяг з ЄРДР № 12018110190000119, ( а.с., 57), дата внесення, - 16.03.2016 року 04:54:44, попередня правова кваліфікація (КК України 2001) ст. 309 ч. 1.

В даному витязі в графі «слідчий» зазначено ОСОБА_17 , що, звісно ж вказує на ту обставину, що слідчий ОСОБА_17 був уповноважений у встановленому законом порядку на проведення досудового розслідування, інших слідчих не зазначено, відповідно, ніхто з інших слідчих СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП не мав повноваження на проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Іншого ж витягу з ЄРДР, в якому було б зазначено про перекваліфікацію складу з лочину з ч. 1 ст. 309 на ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно, в якому було б зазначено про групу слідчих в даному кримінальному провадженні, - прокурором не надано.

Відповідно, у суду виникає непереборний сумнів у тому, що постанова слідчого ОСОБА_17 про створення групи слідчих, яка і так не законна, - внесена в ЄРДР, - що є також підставою для визнання ілюстративної таблиці до протоколу огляду речей, ( а.с., 129 - 131), - недопустимим доказом, так як такий доказ здобуто особою, яка не мала процесуальних повноважень на проведення даної слідчої дії, - слідчою ОСОБА_18 , яка не входить до групи слідчих по даному кримінальному провадженню.

Окрім того, як вбачається з резервної копії, яка міститься на оптичному диску, та яка міститься на арк. 70 кримінального провадження, дана копія не є ідентичною диску з резервною копією, яка була ніби - то виготовлена 16.03.2019 року.

Так, на диску, який зберігається в матеріалах справи міститься напис кирилицею «ОМП від 15.03.18 вул. Шевченка, 46 м. Кагарлик резервний диск», а також містяться написи, виготовлені заводським способом, - « VIDEX DVD + R 16 x», на ілюстративній же таблиці, яка міститься на світлині (а.с., 131) зображено оптичний диск, на якому відсутні написи кирилицею, а також містяться написи, виготовлені заводським способом, - « VIDEX DVD + RLU 16 x», відповідно, в суду виникає непереборний сумнів у тому, що слідчим органом взагалі належним чином виготовлялася резервна копія до протоколу ОМП, окрім того, суд наголошує ще раз на тій обставині, що в матеріалах кримінального провадження взагалі відсутня постанова слідчого про визнання резервної копії речовим доказом, та вирішено долю її зберігання.

Інших доказів судом в судовому засіданні не досліджувалося.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо визнання обвинуваченого ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно, його виправдання по даному кримінальному провадженню

Відповідно, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутній склад злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, а тому немає підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому кримінального покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Обґрунтування рішення суду про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто повинна бути доведена наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак складу злочину, визначеного в диспозиції ч. 2 ст. 309 КК України, які повинні були б бути доведені стороною обвинувачення в судовому засіданні, проте, суд вважає, що стороною обвинувачення такого не здійснено.

Склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Предметом злочину в даному випадку є особливо небезпечний наркотичний засіб, - канабіс.

Обов'язковою ознакою складу злочину, що розглядається, є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людей. Такими предметами в даному випадку є:

- наркотичний засіб;

Поняття та ознаки предметів, що становлять підвищену небезпеку для життя та здоров'я людей, визначаються в Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції від 22 грудня 2006 р. з наступними змінами.

При цьому всі ці предмети (крім аналогів) передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Перелік), який складений відповідно до законодавства і міжнародних зобов'язань України і затверджений Постановою КМУ від 6 травня 2000 р. № 770 з наступними змінами. Перелік складається з чотирьох таблиць (Таблиці І, II, III і IV), кожна з яких включає Список № 1 і Список № 2, а Таблиця І - ще й Список № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, Списки № 1 і 2 Таблиці І), або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різного ступеня суворості.

В даному випадку наркотичний засіб - речовина природна, рослина, включена до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Наркотичний засіб природного походження - похідні коноплі, - наркотичний засіб канабіс.

Об'єктивна сторона складу злочину має вираз у таких умисних діях:

-виготовлення;

-придбання;

-зберігання;

-перевезення наркотичних засобів.

Так, суд вважає, що в даному випадку стороною обвинувачення взагалі не доведена об'єктивна сторона складу злочину, з огляду на наступне.

Незаконне виготовлення наркотичного засобу, - усі дії винуватої особи, спрямовані на переробку наркотичного засобу, у результаті яких на основі наркотичного засобу був одержаний готовий до використання та (або) вживання наркотичний засіб, - канабіс.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації (п. 3 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Незаконне придбання наркотичного засобу, - привласнення винуватою особою знайденого наркотичного засобу, шляхом переміщення його з місця зрощення до свого помешкання, чи іншого володіння.

Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння ними особою.

Незаконне зберігання, - умисні дії винної особи, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичного засобу, - канабісу у володінні винної особи.

Відповідальність за незаконне зберігання наркотичного засобу у винної особи настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотичного засобу вважається закінченим злочином з моменту, коли такий засіб фактично почав перебувати у володінні винної особи.

Відповідно, суд вважає, що, з огляду на визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події та додатку до нього, яким є ніби - то резервна копія аудіо - відеозапису, прокурором в судовому засіданні не доведено факту виготовлення, придбання, зберігання наркотичного засобу, - канабісу саме обвинуваченим ОСОБА_3 , тобто, в судовому засіданні не доведено достеменно той факт, що вилучені наркотичні засоби у домоволодінні ОСОБА_3 , - належать саме обвинуваченому.

В даному випадку суд також звертає увагу на таку складову складу злочину, як суб'єктивна сторона складу злочину, так як даний елемент складу злочину має також значення для кваліфікації дій обвинуваченого .

Так, суб'єктивна сторона складу злочину, - це дії обвинуваченого, (прямий умисел), спрямовані на незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення наркотичного засобу, - з метою власного споживання.

Отже, мета злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - власне споживання та використання наркотичного засобу в господарських цілях.

Так, як судом вказано вище, по місцю проживання обвинувачений ОСОБА_3 характеризується лише з позитивної сторони, на обліку в лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, раніше не те що не судимий, а й взагалі не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, суд вважає, що при таких характеризуючих обставинах у стороннього, пересічного громадянина може виникнути сумнів у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 вживає наркотичні засоби, тим паче, що такий громадянин буде зберігати наркотичний засіб у великих розмірах, - як на тому наполягав прокурор в судовому засіданні.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що стороною обвинувачення під час досудового слідства не призначено та не проведено судово - психологічну - наркологічну експертизу, висновок якої був би належним чи допустимим доказом на підтвердження того факту, що обвинувачений ОСОБА_3 вживав, вживає наркотичні засоби, що, при позитивному результаті експертизи могло б вказувати на ту обставину, що даний громадянин гіпотетично міг зберігати наркотичні засоби для власного вживання, зокрема, шляхом куріння.

Крім того, що стосується виправдання судом обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КПК України, слід зазначити наступне.

Між доказами, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування факту вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України обвинуваченим ОСОБА_3 взагалі відсутні необхідні просторово - часові, причинно - наслідкові, безпосередні і опосередковані зв'язки, які б дійсно свідчили б про наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Так, на думку суду, стороною обвинувачення не доведено в діях обвинуваченого ОСОБА_3 один з головних елементів складу злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, - об'єктивну сторону складу злочину, також прокурором не доведено мету, з якою даний злочин міг би вчинити обвинувачений ОСОБА_3 .

Крім того, суд звертає увагу на не конкретність обвинувачення, його абстрактність, відсутність вказання на час, місце, спосіб вчинення злочину, (так, суд звертає увагу на формулювання обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті, - у невстановленому місці, та час).

Отже, зглядаючись на обставини кримінального провадження, які вище досліджені судом, та застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що прямими доказами, які могли б бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, могли б бути, - належним чином, процесуально складений протокол огляду місця події, належним чином складений протокол слідчого експерименту, висновок судової наркологічної експертизи, тощо, проте, як зазначено вище, стороною обвинувачення прямих, належних, допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України, та, відповідно, вини обвинуваченого ОСОБА_3 , - стороною обвинувачення не надано.

Також суд зазначає, що стороною обвинувачення також не надано і не прямих доказів.

Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано як прямих так і не прямих доказів на підтвердження вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України обвинуваченим ОСОБА_3 , тобто, наявність у його діях такого складу злочину, що є безумовною підставою для визнання не винуватим, та, відповідно, виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.

При винесенні вироку судом було враховано також положення ст. 2 КК України.

Так, згідно ст. 2 КК України:

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Отже, кримінальне законодавство виконує свої завдання притаманним йому способом, (ч. 2 ст. 1), а саме, - визначає коло та види суспільно небезпечних діянь, називає їх злочинами і встановлює за їх вчинення відповідне покарання. Це означає, що кримінальну відповідальність і покарання тягне за собою тільки така суспільно небезпечна дія або бездіяльність, яка повністю підпадає під ознаки складу злочину, що визначені в законі.

Слід зазначити, що в ст. 2 закріплені основні принципи кримінального права - принцип законності і принцип відповідальності особи за вчинене діяння при наявності її вини.

Характерними ознаками кримінальної відповідальності є:

- її зв'язок лише із спеціальним видом правопорушення - злочином;

- обов'язок особи відповідати перед державою за свої злочинні діяння і бути покараною (зазнати обмежень, втрат);

- міра відповідальності (покарання) особи за вчинений нею злочин визначається лише судом відповідно до закону.

Відповідно, згідно з ст. 2 КК України загальною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у дії або бездіяльності особи усіх юридичних ознак злочину, визначеного КК. Думки, бажання, переконання, хоч би і висловлені у тій чи іншій формі, самі по собі, якщо вони не були втілені у конкретному протиправному діянні, не породжують кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність настає за протиправні діяння людини, які були нею вчинені умисно або з необережності.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, тобто при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки, причиновий зв'язок, а іноді, крім того, час, спосіб, місце, обстановка вчинення злочину) і суб'єктивних (суб'єкт, вина, крім того, у ряді випадків, мотив, мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин, що створює таке юридичне поняття, як склад злочину.

Отже, вчинення особою злочину, - це з правової точки зору підстава виникнення кримінальної відповідальності, пов'язаною з появою у особи, яка вчинила злочин, обов'язку перетерпіти певні зміни свого правового становища.

Зглядаючись на положення ст. 2 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 не наведено в повному обсязі належних, допустимих, прямих чи не прямих доказів, які б свідчили про ту обставину, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 містяться ознаки, які б слугували б підставою для кримінальної відповідальності гр.. ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Також при винесенні вироку судом було враховано положення ст. 62 Конституції України.

Так, згідно ст. 62 Конституції України:

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду, як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Зглядаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню в будь-який формі, - презумпцію невинуватості.

Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримі- нального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Принцип презумпції невинуватості охоплює такі демократичні ідеї правосуддя, які як правові положення одержали закріплення в Конституції України, а також глибоко і всебічно конкретизовані в різних нормах кримінально - процесуального законодавства:

- ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, (ч. 2 ст. 62 Конституції України).

Відповідно до положень діючого КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи зобов'язані прокурор, слідчий, на яких покладається обов'язок виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Отже, як зазначалося судом вище, при проведенні досудового слідства стороною обвинувачення не було забезпечено повного та об'єктивного дослідження обставин справи, напроти, допущене халатне відношення до проведення досудового слідства, що потягло за собою практично повну відсутність доказової бази для обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України.

- Окремо суд наголошує на тому, що в умовах правової держави обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до закону доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази повинні бути отримані тільки уповноваженими на те органами чи посадовими особами, законним способом, з точно і вичерпно передбачених законом джерел, а форма їх фіксації має бути передбачена законом.

Слід зазначити, що, оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення по даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку щодо того, що обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами, а також грунтується на доказах, які були здобуті незаконним, неналежним способом, з порушенням посадовими особами вимог ст. 19 Конституції України.

Також слід зазначити, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Проте, мова йде не про будь-який сумнів, що виникає при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи, а лише про той, який не можна усунути.

Так, у суду викликають сумніви в первинних документах, які послугували основою для обвинувачення в даному кримінальному провадженні, а саме:

- письмовій заяві обвинуваченого ОСОБА_3 , який ніби - то надав добровільну згоду на огляд його домоволодіння, хоча, як було встановлено судом, така заява обвинуваченим була написана в той час, коли він був незаконно затриманий працівниками поліції за підозрою його у вчиненні зовсім іншого злочину, - крадіжки, відповідно, у суду виникають сумніви, причому, непереборні, у добровільному характері написання обвинуваченим будь - яких заяв в той час, коли обвинувачений перебуває під незаконним затриманням, коли йому не роз'яснено його права;

- протоколі огляду місця події, яке відбулося з такими суттєвими порушеннями вимог Конституції України, вимог КПК України, ( які вказані вище), що такий доказ апріорі слід визнавати недопустимим доказом, так як відомості, які містяться в ньому спростовуються не лише показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , а й показаннями свідків, які були присутні під час вищевказаної процесуальної дії, яку, з огляду на порушення норм КПК України, - і процесуальною дією назвати буде юридично не коректно.

Вищевказані сумніви під час судового слідства вже усунути не можливо, так як протокол огляду місця події є основоположним документом, - доказом для всього подальшого ходу розслідування кримінального провадження, причому, помилки, особливо процесуальні, допущені під час складання протоколу огляду місця події, - в судовому засіданні, практично виправити не можливо.

Не можливо вже під час судового засідання легалізувати докази, які були здобуті під час огляду місця події, відповідно, даний вирок, на думку суду, постановляється як завдяки тому, що в діях обвинуваченого немає складу злочину, а й також завдяки непрофесійним діям уповноважених осіб, - зокрема, - слідчого, завдяки непрофесійним діям якого втрачено повністю доказову базу по даному кримінальному провадженні фактично з моменту внесення відомстей про дане кримінальне провадження до ЄРДР.

Одже, суд визначає вищевказані сумніви, як непереборні.

Непереборними сумніви визнаються в тих випадках, коли зібрані в справі докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість чи невинуватість підозрюваного, обвинуваченого, а передбачені законом засоби і способи збирання додаткових доказів вичерпані.

Відповідно, суд зазначає, що передбачені законом засоби і способи збирання доказів по даному кримінальному провадженні щодо винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - вичерпано.

Відповідно, в суду під час слухання кримінального провадження виникли сумніви як щодо обвинувачення в цілому, так і відносно окремих обставин, які входять до складу обвинувачення.

Отже, враховуючи те, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих, прямих чи не прямих доказів щодо винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, відповідно, обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях, які нічим не підтверджені, та на доказах, які визнані судом недопустимими, так як здобуті з порушенням, суд має обґрунтовані непереборні сумніви в наявності вищевказаного складу злочину, тому суд зобов'язаний виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, (так як надані стороною обвинувачення та зібрані судом під час судового слухання кримінального провадження докази не підтверджують обвинувачення, пред'явлене обвинуваченому, шляхом винесення судового рішення у виді виравдувального вироку.

Цивільний позов.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази.

Так, в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів, винесена 16 березня 2018 року слідчим СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , ( а.с., 86), згідно з якою:

Відповідно, подальшу долю речових доказів слід вирішити шляхом зазначення цього у вироці суду у повній відповідності до норм процесуального права.

Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішення законної сили, при цьому:

- згідно п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

- згідно п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке немає ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а в разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

- згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Враховуючи фактичні обставини справи та вищевикладені норми КПК України, що стосуються речових доказів, суд приходить до висновку щодо наступного:

Речові докази по справі:

- згорток газети із вмістом сухої подрібненої речовини зеленого кольору, який поміщено до спеціального пакету №1752504;

- фрагмент пристрою для куріння, який поміщено до спеціального пакету №0943389; - п'ятнадцять сухих рослин зеленого кольору, які поміщено до поліетиленового мішка, який в подальшому було опечатано биркою з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та ОСОБА_16 ;

- пристрій для куріння, який складається з двох пластикових елементів пляшки, який поміщено до - спеціального пакету №2157760, -

- які знаходяться на зберіганні в кінматі зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, ( 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Ярослава Мудрого, 13), - знищити.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

В даному кримінальному провадженні із заходів забезпечення, які перелічені в ст. 131 КПК України було застосовано лише один вид забезпечення кримінального провадження, який передбачено п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, - арешт майна.

Так, в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14 травня 2018 року, ( а.с., 80 - 81), згідно з якою:

Суд вважає, що з метою вирішення в подальшому долі речових доказів в порядку, та на умовах, які передбачені ст. 100 КПК України, слід застосувати ч. 4 ст. 174 КПК України, - та скасувати арешт з майна, зазначеного в ухвалі слідчого судді.

Так, згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з майна.

Відповідно, арешт з майна, а саме:

- фрагмент пристрою для куріння, який поміщено до спеціального пакету № 0943389; - п'ятнадцять сухих рослин зеленого кольору, яких поміщено до поліетиленового мішка, який подальшому було опечатано биркою з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та ОСОБА_3 ;

- пристрій для куріння, який складається з двох пластикових елементів пляшки, який поміщено до спеціального пакету № 2157760, - скасувати.

Інших заходів забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні не застосовувалося, прокурор не порушував питання про обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу.

Процесуальні витрати.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Проте, зважаючи на ту обставину, що судом ухвалено виправдувальний вирок, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 309 КК України, ст.ст. 7 - 10, 17, 22, 23, 26, 84 - 86, 89, 91 - 94, 368, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати не винуватим у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 309 КК України та виправдати його.

Цивільний позов.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази:

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Арешт з майна, а саме:

Міра запобіжного заходу.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 під час слухання кримінального провадження не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, - немає.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1

Попередній документ

81738483

Наступний документ

81738485

Інформація про рішення:

№ рішення:	81738484
№ справи:	368/769/18
Дата рішення:	15.05.2019
Дата публікації:	16.02.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Кагарлицький районний суд Київської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Розклад засідань:

Минулі засідання (1)

20.02.2020 09:20

Кагарлицький районний суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КИРИЧЕНКО В І

суддя-доповідач:

КИРИЧЕНКО В І

захисник:

Лисюк Оксана Василівна

обвинувачений:

Савело Віктор Петрович

прокурор:

Кагарлицька місцева прокуратура Київської області