Дата документу 14.05.2019 Справа № 335/3599/18
14 травня 2019 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний №335/3599/18
Провадження №22-ц/807/1245/19
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Бєлки В.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд: визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо не надання йому житла як громадянину, віднесеному до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і потребуючому поліпшення житлових умов, у строки, передбачені чинним законодавством та нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати виконавчий комітет Запорізької міської ради надати йому окремо ізольовану квартиру в межах, встановлених діючим законодавством норм для родини із однієї особи, як особі, віднесеній до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, та яка перебуває на відповідному квартирному обліку.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 09.06.1994 перебуває на квартирному обліку за місцем проживання: АДРЕСА_1
Зокрема, станом на 07.02.2018 позивач перебуває у загальній черзі під № 949, у позачерговій черзі під № 51, в окремому списку за №4 (по Дніпровському району), в міському реєстрі осіб віднесених до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи він обліковується за №24.
Зазначає, що з моменту поставлення його в загальну чергу пройшло - 24 роки, в позачергову чергу - 24 роки, в окрему чергу - 7 років. Незважаючи на те, що відповідачем надаються житлові приміщення іншим особам, він протягом тривалого часу житлом не забезпечений, чим порушені вимоги Житлового кодексу Української РСР (далі за текстом - ЖК УРСР), Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі за текстом - Правила № 470).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин ст. 43 ЖК УРСР, мотивуючи тим, що надання позивачу житла порушить права інших громадян, цим самим порушивши права позивача, за захистом яких він і звернувся до суду. Крім того, судом неправомірно не застосовано до спірних правовідносин такі норми матеріального права, як ст. ст. 4, 47, 48, 64 Конституції України, ст. 46 ЖК УРСР, ст. ст. 13, 20, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 7, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. п. 39, 46, 57 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.
Також, в апеляційній скарзі зазначено, що суд поставив виконання відповідачем своїх обов'язків щодо забезпечення позивача житлом в залежність від фінансування, що є неприпустимим. Вважає, що в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.11.2018 року в справі №203/1784/16.
Від виконавчого комітету Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що виконавчий комітет Запорізької міської ради не є особою, до повноважень якої належить вирішення питань щодо забезпечення житлом осіб, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік та будь-яких виключень чинне законодавство не встановлює ( т.2 а.с.98-102).
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії. Внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав довічно 2 групу інвалідності (т.1 а.с.9, 17).
Позивач взятий на квартирний облік за місцем проживання районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському (Ленінському) району 09.06.1994 року, як проживаючий за договором найму. Цією ж датою був включений до списку на позачергове одержання житла за пільгою учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії. Після встановлення позивачу інвалідності, отриманої під час робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі наданих документів, розпорядженням голови районної адміністрації від 08.12.2011 № 544-р, його було включено до окремого списку громадян, віднесених до І категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи, що сторонами не заперечується, а отже, у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ці обставини доказуванню не підлягають.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Частиною першою статті 9 ЖК УРСР встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 43 ЖК УРСР передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).
Частиною першою статті 46 ЖК УРСР передбачено строк для надання поза чергою жилого приміщення виключно для таких категорій громадян: по-перше, інвалідам Великої Вітчизняної Війни і прирівняних до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення; по-друге, інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року.
Частиною другою статті 46 ЖК Української РСР визначено, що поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, надається така пільга як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності).
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що він має право на позачергове отримання житла у відповідності до вимог п. 10 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, колегія суддів зазначає про наступне.
Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 № 470.
Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.
Підпунктом 3 пункту 38 згаданих Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.
Згідно із листом виконавчого комітету Запорізької міської ради № 1046/01-37/01 від 04.06.2018, наданого на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 10.05.2018 року, вбачається, що станом на 01.01.2018 позивач перебував у загальній черзі на отримання житла за №949, у позачерговій черзі як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалід війни ІІ групи - за №51, в окремому списку учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії - за №4, у окремому списку інвалідів війни - за №12 (т.1 а.с.70-71).
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у відповідності до вимог ст. ст. 77, 78 ЦПК України, що він має переважне право на отримання житла перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, або, що надійшла його черга на отримання житла у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивач має право на позачергове отримання житла у відповідності до вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла перед ним, що узгоджується положенням статті 43 ЖК Української РСР та є підставою для відмови у задоволенні заявленого у цій справі позову.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 травня 2019 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
В.Ю. Бєлка