311/690/19
2/311/464/2019
14.05.2019
14 травня 2019 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого F судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василівка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У позовній заяві, зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 24 липня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконував зобовFязання по договору внаслідок чого станом на 22.01.2019 р. виникла заборгованістьв сумі 11906,51 грн., що складається з наступного: 3517,22 грн. F відсотки за користування кредитом, 7346,12 грн. F пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 F штраф (фіксована частина), 543,17 грн. F штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019 року визначено головуючого суддю Степаненко Ю.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 року, у звFязку із закінченням терміну повноважень судді Степаненко Ю.А., відповідно до розпорядження F21 від 26.02.2019 року, визначено головуючого суддю Нікандрову С.О.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судові засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явилася, до позовної заяви надала клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, просила задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі долучених до позову доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 29.03.2019 року, 12.04.2019 року, та 14.05.2019 року не зFявилася, за даними, наданими Василівської міської ради Василівського районуЗапорізької області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.07.2007 року по теперішній час. Відповідач повідомлялася про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, зFясувавши обставини, на
яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовFязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовFязується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовFязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
24 липня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту (а.с.9).
На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 3300 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, з 01.09.2014 року у розмірі 2,9% на місяць, з 01.04.2015 року у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з внесенням обовFязкового мінімального платежу.
При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Підписання заяви та виконання умов договору щодо погашення кредиту свідчить, що між сторонами виникли та існували тривалий час кредитні відносини, які виконувалися обома сторонами.
Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.11-25), позивач зобов'язався надати відповідачу кредит та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту, який був встановлений у відповідності до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4
Умов та Правил надання банківських послуг, а відповідач зобов'язався на підставі п.2.1.1.5.5 погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами грошових коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.2.1.1.5.7), а у разі невиконання зобовFязань за договором на вимогу банку виконати зобовFязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6.). П.1.1.3.2.4 передбачена можливість зміни банком Тарифів та інших невідFємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обовFязки: у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п.1.1.3.1.9 договору; у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5). Згідно п.1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє від виконання його зобовFязань за даним договором. В разі непогашення клієнтом боргових зобовFязань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (пп.2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6). у разі виникнення прострочених зобовFязань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.
На порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила.
Доказів належного виконання кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 не надано.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобовFязань відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором б/н від 24 липня 2012 року, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 10863,34 грн. згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 22 січня 2019 року, доданим до позовної заяви (а.с.5,6) є обґрунтованими.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положення ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватись зобовFязання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобовFязання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобовFязань по поверненню позики.
Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року по справі F1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовFязань» (п.3.2.) вказав, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності,
розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовFязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року F15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовFязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовFязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовFязання).
Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обовFязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі F 6-1120цс15.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розмір неустойки (пені) за кредитним договором становить 7346,12 грн., що перевищує розмір збитків (заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 3517,22 грн.) Такий розмір неустойки суд вважає таким, що значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи зазначені обставини у сукупності, очевидну неспівмірність між нарахованою пенею і розміром зобовFязань відповідача, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені необхідно зменшити, обмежитися сумою, яка відповідає заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 3517,22 грн., що забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника, буде сприяти виконанню боржником своїх зобовFязань по поверненню позики.
Одночасно позов у частині стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500,00 F штраф (фіксована частина), 543,17 грн. F штраф (процентна складова), задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 21.10.2015 року (справа F6-2003цс15).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1133,39 грн.
Керуючись ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості F задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах.F 29092829003111, МФО F305299) заборгованість станом на 22.01.2019 року за кредитним договором б/н від 24 липня 2012 року в сумі 7034 (сім тисяч тридцять чотири) гривень 44 копійки, в тому числі: 3517,22 грн. F відсотки за користування кредитом, 3517,22 грн. F пеня.
В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах.F 29092829003111, МФО F305299) судовий збір в сумі 1133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 39 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд F якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення
повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду F якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_3