Справа № 420/6056/18
15 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
21 листопада 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.06.2018 року №7672058-1301-1407.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Головне управління ДФС у Миколаївській області не склало розрахунок податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 року №7672058-1301-1407, що унеможливлює з'ясування бази оподаткування земельним податком та яку ставку слід застосовувати для його розрахунку. Таким чином, у зв'язку із ненаданням ГУ ДФС у Миколаєвській області розрахунку податкового зобов'язання, неможливо встановити, яку суму податкового зобов'язання було обчислено на підставі даних державного земельного кадастру та рішень Коблівської сільської ради про встановлення ставки відповідного податку, про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, оскільки сума податку обчислюється на підставі кількох складових (нормативна грошова оцінка земельної ділянки, ставка податку, коефіціент індексації) з урахуванням періоду, з якого земельна ділянка перебувала у власності особи, податковий орган був зобов'язаний скласти розрахунок податкового зобов'язання, який складений не був, що є підставою для визнання рішення контролюючого органу протиправним та його скасування.
Ухвалою суду від 23.11.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку недодержанням вимог ст. 160, 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
06 грудня 2018 року та 10 грудня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками,чим усунені недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 12.12.2018р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 10.01.2019 року о 11:00 год.
Підготовче засідання, призначене на 10.01.2019р. відкладено на 30.01.2019р., за заявою представника позивача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 30.01.2019р. оголошено перерву до 11.02.2019р. о 09:20 год., у зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача.
Ухвалою суду від 11.02.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №815/6056/18 на тридцять днів та призначено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 28.02.2019 року о 10:00 год.
Відповідачем подано до суду 20.02.2019р. (за вхід. №6167/19) відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання по справі №420/6056/18 призначене на 28.02.2019р. не відбулося та перенесено на 11.03.2019р. о 10:00год., у зв'язку із знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному.
Підготовче засідання, призначене на 11.03.2019р. відкладено до 26.03.2019р. на 09:20 год., за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.
Підготовчі засідання по справі №420/6056/18 призначені на 26.03.2019р., 01.04.2019р. та 09.04.2019р. не відбулися та перенесені, у зв'язку із знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному.
09.04.2019р. від представника позивача надійшла (за вхід.№12780/19) заява із проханням закрити підготовче засідання та розглянути справу по справі №420/6056/18 у порядку письмового провадження.
Ухвалою від 09.04.2019р. закрите підготовче провадження та призначено судове засідання на 11.04.2019р. з перенесенням судового засідання на 22.04.2019р. у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
У відзиві на позов відповідач пояснює розрахунок суми земельного податку за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням посиланнями на рішення Коблівської сільради, коефіцієнти індексації за листами відповідних органів у сфері земельних відносин, тощо, при цьому не надає доказів на підтвердження наведених даних.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що наведений у відзиві розрахунок не спростовує його відсутність на дату прийняття податкового повідомлення-рішення. Крім того, за цим розрахунком нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що належить позивачу, складає більш ніж 9млн.грн., що не відповідає даним державного земельного кадастру (8906586,49грн.).
Отже відповідачем неправильно визначено базу оподаткування земельним податком (копія Витягу від 30.10.2018р. додана до відповіді).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість продовжити судовий розгляд за даною явкою у письмовому провадженні.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2,0000 га, кадастровий номер ? НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної діялянки (а.с. 15-16, 17-21) від 26.12.2016р.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Миколаївській області №7672058-1301-1407 від 04.06.2018р. із посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54,пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за земельним податком з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 94 367,02 грн. (а.с. 22).
25.06.2018р. податкове повідомлення-рішення одержано позивачем та в подальшому оскаржено до адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно п. 36.1 -36.5 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вказано в пункті 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Плата за землю, відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу, є податком на майно, тобто місцевим податком, згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України.
Встановлення ставок місцевих податків в межах ставок, визначених цим Кодексом, належить до повноважень відповідних рад.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності).
Пунктом 6 розділу 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністертсва фінасів України №1204 від 28.12.2015р. передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Сума податку обчислюється на підставі кількох складових (нормативна грошова оцінка земельної ділянки, ставка податку, коефіціент індексації) з урахуванням періоду, з якого земельна ділянка перебувала у власності.
Однак, Головне управління ДФС у Миколаївській області не склало розрахунок податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 року №7672058-1301-1407, що унеможливлює з'ясування бази оподаткування земельним податком та ставку земельного податку, яку застосовано для його розрахунку.
При цьому, згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,0000 га, кадастровий номер ? НОМЕР_2, індетифікатор за базою ФДМУ 1535854_26122016_1280_16, який було розроблено експертом ПП «УКРЛЕНД» ОСОБА_2 у 2016 році при відчуженні права власності на земельну ділянку, оціночна вартість складає 559 020,00 грн. (а.с. 42-76).
Відповідно до Витягу з технічної документації про НГОЗД від 30.10.2018р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що належить позивачу, складає 8906586,49грн., в основу покладена середня базова вартість земель населеного пункту 125,84грн. за кв.м., коефіцієнт індексації грошової оцінки 1,897 та інші дані.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому наведені у відзиві на позов вихідні дані для розрахунку земельного податку не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, ч.4 ст.162 КАС України, отже відповідач не може посилатись на рішення сільради, листи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, тощо, у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення, оскільки із змісту податкового повідомлення- рішення за відсутності розрахунку до нього не убачається, що саме ці докази були покладені в основу розрахунку спірної суми земельного податку.
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином, у зв'язку з ненаданням ГУ ДФС у Миколаївській області розрахунку податкового зобов'язання, неможливо встановити, яку суму податкового зобов'язання було обчислено на підставі даних державного земельного кадастру та рішень Коблівської сільської ради про встановлення ставки відповідного податку, про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N475/97-ВР від 17.07.1997р., та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків, практику ЄСПЛ, як джерело права, суд доходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, так як відповідно до ст.19 Конституції України, як норми прямої дії, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а позивачу у порушення п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, за 2018 рік не обгрунтовано нарахована сума земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яке підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції №79234 від 20.11.2018р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 943,67 грн. (а.с.3)
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 943,67 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277, адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 6) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.06.2018 року №767058-1301-1407.
Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277, адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 943(дев'ятсот сорок три)грн. 67коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено та підписано 15 травня 2019 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 11.04.2019р. по 22.04.2019р. та відпустки з 24.04.2019р. по 09.05.2019р.
Суддя М.М. Аракелян