Справа № 420/1742/19
15 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.46) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
До суду 25.03.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, що знаходиться в стадії припинення, в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 період військової служби з 12.05.1977 по 13.05.1979 до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років;
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, що знаходиться в стадії припинення, в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення, зарахувати ОСОБА_1 , період військової служби з 12.05.1977 по 13.05.1979 до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років;
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, що знаходиться в стадії припинення, в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення, відповідно до чинного законодавства виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- стягнути з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, що знаходиться в стадії припинення, в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення судові витрати у розмірі 768, 40 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.09.2017 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівник закладів охорони здоров'я. На день призначення пенсії позивач, на його думку, мав загальний страховий стаж роботи в закладах охорони здоров'я більше 35 років. Однак, відповідачем не враховано період проходження позивачем військової служби з 12.05.1977 по 13.05.1979.
Позивач, 29.12.2018 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування військової служби до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та нарахування і виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Відповідач листом від 05.03.2019 № 2042/05 відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового страхового стажу строку військової служби позивача, зазначивши, що позивачу визначено пільговий страховий стаж у кількості 33 роки 1 місяць та 8 днів, відсутні законодавчі підстави зарахування строку військової служби позивача до пільгового стажу та з цих підстав відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, оскільки право на виплату такої допомоги мають особи, загальний страховий пільговий стаж яких становить 35 років.
Ухвалою від 26 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у цій справі та призначено розгляд справи на 23 квітня 2019 року.
У встановлений судом строк відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вхід. № 13907/19 від 17.04.2019 року), відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на те, що позивач 29.12.2018 року звертався до відповідача із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, однак, відповідачем йому відмовлено, оскільки позивач не має 35 років страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 33 роки 1 місяць та 8 днів, а тому відсутні підстави для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Також відповідач зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років зараховується стаж роботи за наявності двох обов'язкових умов: установа охорони здоров'я обов'язково повинна бути зазначена у найменуванні закладів і установ Переліку № 871; займана посада обов'язково повинна бути зазначена у найменуванні посад Переліку № 909.
Відповідно до архівної довідки від 02.11.2018 року № 8/255394 прізвище вказано ОСОБА_2 (згідно з паспортом «Коліогло») та зазначено ім'я та по-батькові ініціалами, тому відсутня можливість встановити, що ця довідка підтверджує період проходження військової служби на посаді фельдшера батальйонного медичного пункту, полкового медичного пункту, ПМП саме позивача.
Додатково відповідач зазначив, що навіть за умови підтвердження у судовому порядку та врахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби, пільговий стаж складатиме лише 34 роки 10 місяців 25 днів.
Крім того, на думку відповідача, відсутні законодавчі підстави для зарахування періоду військової служби позивача з 05.05.1977 року по 11.06.1977 року на посаді рядового та з 30.03.1979 року по 13.05.1979 року на посаді «стрілка-зенітника».
Окремо відповідач зазначив, що повноваження Пенсійного фонду України в даних правовідносинах є дискреційними та виключною компетенцією Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, а висновки позовної заяви є формою втручання в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідач також зазначив щодо позовної давності, а саме: позивач знав про факт неврахування йому періоду військової служби до пільгового страхового стажу ще 06.09.2017, тобто з моменту призначення пенсії.
Відповідач звернув увагу на те, що вимога щодо стягнення судового збору з відповідача є неправомірною, оскільки, в силу приписів ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
У зв'язку із відсутністю коштів на службові відрядження, відповідач просив розглянути справу без його участі.
Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив аналогічну позицію та підстави, викладені в позовній заяві, а також просив суд розглянути справу за його відсутності.
На відкритому судовому засіданні, призначеному на 23.04.2019, враховуючи заяви сторін щодо розгляду справи за їх відсутністю, відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Ізмаїльським МВ УМВС в Одеській області 30.11.2000 (а.с. 14).
Відповідно до копії диплома серії НОМЕР_3 від 28.02.1977, позивач отримав освіту в Одеському медичному училищі № 3 за спеціалізацією фельдшер (а.с. 54).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач 15.03.1977 до 01.05.1977 працював медсестрею Селянської дільничної лікарні села Котловина Ренійського району, звільнений з посади 01.05.1977 у зв'язку із призовом в ряди Радянської Армії, з 12.05.1977 до 13.05.1979 позивач проходив військову службу в рядах Радянської Армії, з 01.09.1979 до 30.06.1984 проходив навчання в Одеському медичному інституті, з 07.08.1984 до 30.07.1985 працював лікарем стоматологом-інтерном в Центральній районній лікарні м. Ізмаїл, з 26.08.1985 до 11.08.1986 працював лікарем стоматологом у Кілійській районній лікарні, з 25.08.1986 до 25.06.1994 працював на посаді лікаря стоматолога дитячого відділення в стоматологічній поліклініці м. Ізмаїл, з 25.06.1994 позивач переведений на посаду лікаря стоматолога -терапевта лікувального відділення стоматологічної поліклініки м. Ізмаїл, 01.01.2014 Ізмаїльська стоматологічна поліклініка реорганізована в КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня», де позивач продовжував працювати на посаді лікаря стоматолога-терапевта (а.с. 44-49).
З копії пенсійної справи вбачається, що позивачу призначено пенсію за віком 06.09.2017 (а.с. 30-31).
Позивач 29.12.2018 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату десяти пенсій за роботу лікарем-стоматологом протягом 33 років. Разом із заявою позивач додав архівну довідку № 8/255394, що вбачається з копії заяви позивача (а.с. 20).
Відповідно до відповіді відповідача від 05.03.2019 № 2042/05, за даними трудової книжки позивача та додатково наданими довідками про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, позивачу можливо нарахувати періоди пільгового стажу в загальному розмірі 33 роки 1 місяць 8 днів. При цьому, період військової служби позивача з 12.06.1977 по 29.03.1979 на посаді фельдшера батальйонного медичного пункту, полкового медичного пункту, ПМП (назву не розшифровано) неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки з наданої архівної довідки №8/255394 від 02.11.2018 року прізвище вказано ОСОБА_2 з ініціалами, що не вказує належності до заявника. З додаванням вищевказаного періоду з 12.06.1977 до 29.03.1979 пільговий стаж складатиме 34 роки 10 місяців 25 днів. Період військової служби з 05.05.1977 до 11.06.1977 (посада рядового) та з 30.03.1979 до 13.05.1979 (стрілок зенітник) (а.с. 21).
Проходження військової служби позивачем з 12.05.1977 до 13.05.1979, окрім трудової книжки позивача, підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 (а.с. 50-52), копією довідки Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату № 3/239 від 08.08.2017 (а.с. 53), копією довідки Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату від 26.09.2017 (а.с. 53), копією довідки Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату № 3/6000 від 24.11.2017 (а.с. 56), послужним списком за особовим номером Р-180826 (а.с. 57-59).
Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою КМУ від 23.11.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» в частині розрахунку пільгового стажу, необхідного для виплати допомоги у розмірі 10 пенсій.
Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За приписами пунктів "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» визначено, що право на право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органів Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Як зазначено в п. 2 постанови КМУ від 23.11.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторонами по справі визнається факт роботи позивача на посаді медичної сестри Селянської дільничної лікарні села Котловина Ренійського району з 15.03.1977 до 01.05.1977, факт звільнення позивача із зазначеної посади у зв'язку із призовом на військову службу, визнається сторонами і факт проходження військової служби позивачем з 12.05.1977 до 13.05.1979. Також сторонами визнається те, що до загального пільгового стажу, який дає право на отримання позивачем допомоги у розмірі десяти пенсій, відповідачем у сукупності зараховано 33 роки 1 місяць 8 днів без урахування періоду військової служби позивача з 12.05.1977 до 13.05.1979.
Проаналізувавши норми матеріального права, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача у частині не включення до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, період проходження позивачем військової служби з 12.05.1977 до 13.05.1979, оскільки судом встановлено, що позивач до призиву на військову службу працював на посаді медичного працівника лікувального закладу, а відтак, має право на зарахування періоду проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та, відповідно, на одержання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року.
З урахуванням періоду військової служби позивача, страховий стаж позивача становитиме 35 років 1 місяць 9 днів, що дає право позивачу, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд не відхиляє доводи відповідача, що відповідно до архівної довідки від 02.11.2018 року № 8/255394, прізвище вказано ОСОБА_2 (згідно з паспортом «Коліогло») та зазначено ім'я та по-батькові ініціалами, а тому відсутня можливість встановити, що ця довідка підтверджує період проходження військової служби на посаді фельдшера батальйонного медичного пункту, полкового медичного пункту, ПМП саме позивача, оскільки у пенсійній справі наявні й інші письмові докази на підтвердження тому, що позивач проходив військову службу фельдшером, зокрема довідка від 26.09.2017 року, видана Ізмаїльським об'єднаним міським військовим комісаріатом, копія довідки Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату від 26.09.2017 (а.с. 53), копія довідки Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату № 3/6000 від 24.11.2017 (а.с. 56), послужним списком за особовим номером Р-180826 (а.с. 57-59)(а.с. 53).
Крім того, суд зазначає, що відповідач помилково виокремлював періоди військової служби позивача, коли він займав посаду фельдшера, адже зарахування до періоду військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах здійснюється за весь період військової служби.
Стосовно доводів відповідача щодо строку позовної давності суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2018 позивач звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про нарахування та виплату десяти пенсій. Позивач не погодився з відповідю відповідача, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 25 березня 2019 року, в той час, як відповідь відповідача датована 05 березня 2019 року, тому суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Аргументи відповідача щодо того, що пенсія позивачу призначена 06.09.2017, а тому він повинен був знати про порушене права, відхиляються судом, оскільки позивач просить розглянути вимоги щодо бездіяльності відповідача на час звернення до відповідача із відповідною заявою, яка була розглянута по суті.
З огляду на ці обставини, суд вважає, що відсутні правові підстави вважати строк пропущеним щодо пред'явлення вимог до відповідача.
Також суд не погоджується з доводом відповідача про те, що висновки позовної заяви є формою втручання в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Згідно з приписів частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Разом з тим, суд зазначає, що у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та її обґрунтованості - прийняти рішення про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Підставою для відмови у виплаті грошової допомоги є відсутність відповідного страхового стажу, визначеного законодавством. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою про виплату грошової допомоги, з урахуванням фактичних обставин, існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічна позиція висловлена, зокрема, у Постанові Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 по справі № К/800/17306/16, К/800/17393/16, на яку посилався відповідач у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено факт протиправної поведінки відповідача, суд вважає, що зобов'язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 період військової служби з 12.05.1977 року по 13.05.1979 року до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років є обґрунтованими та правомірними, а тому належать задоволенню.
З огляду на висновки суду, до яких дійшов суду щодо протиправності вказаних дій відповідача, суд вважає, що також позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 (період військової служби з 12.05.1977 до 13.05.1979 до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та виплати грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, є законними та обґрунтованими, та такими, що належать задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо посилання відповідача на неправомірність стягнення з відповідача судового збору, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом та згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, суд зазначає, що приписами процесуального закону не передбачено можливість не розподілу судових витрат через викладені відповідачем підстави.
Тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 14, 72, 77, 90, 139, 161, 205, 246, 250, 255, 269, 295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.46) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.46) щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання:, АДРЕСА_2 ) період військової служби з 12.05.1977 до 13.05.1979 до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років.
Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.46) зарахувати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання:, АДРЕСА_2 ) період військової служби з 12.05.1977 до 13.05.1979 до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років.
Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області в особі начальника Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - голови ліквідаційної комісії з припинення (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, буд.46) виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання:, АДРЕСА_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: вул. Кишинівська, 46, м. Ізмаїл, Одеська область, 68609 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання:, АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768, 40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, пп. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.