Іменем України
15 травня 2019 року
Сєвєродонецьк
Справа № 360/1356/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - 1-й відповідач), управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - 2-й відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії з травня по вересень 2018 року;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по пенсії з травня по вересень 2018 року включно ОСОБА_1 (а.с.3-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку як отримувач пенсії в Головному управлінні ПФУ в Луганській області. У травні 2018 року позивачу було припинено виплату пенсію, цього ж місяця позивач звернувся до відповідача для отримання інформації щодо відсутності виплат, на звернення було повідомлено, що виплати було припинено у зв'язку з тим, що під час перевірки позивач був відсутній за місцем перебування. У травні 2018 року позивач подав заяву про відновлення виплат пенсії, яку отримав тільки у жовті 2018 року. Заборгованість за минулий період позивачу не була виплачена, тому останній звернувся до відповідача. На звернення позивача було повідомлено листом № 3711/02-11 від 12.03.2019, що сума соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного КМУ. Також повідомлено про те, що на даний час проводиться робота над підготовкою проекту нормативно-правового акту щодо внесення змін до Постанови № 365. Наявність окремого порядку передбачена постановою КМУ 335 від 25.04.2018, згідно якої виплати за минулий період обліковуються органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ з дня подачі заяви. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
1-й відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 18.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 21964/2019 надав відзив на позовну заяву від 17.04.2019 №5937/07 (а.с.18), в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с.18).
2-й відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 10.05.2019 за вхідним реєстраційним номером 25932/2019 надав відзив на позовну заяву від 08.05.2019 №10918/07-20 (а.с.32-33), в якому заперечував щодо заявленого позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що 10.12.2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік пенсійної справи. З 01.08.2014 року ОСОБА_1 взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку. Пенсія позивачу виплачувалась по 30.04.2018 року, що підтверджується довідкою від 06.05.2019 року №1763, а потім з 01.10.2018 року. Розмір пенсії за квітень 2019 року - 6 492,11 грн. З 01 травня 2018 року було припинено виплату пенсії. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку було винесено Розпорядження від 25.05.2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року. 25.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про поновлення виплати пенсії. Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 25.09.2018 року №109, за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено соціальні виплати позивачу призначити. На підставі цього управлінням було поновлено виплату пенсії позивачу, яка виплачується по теперішній час. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365” орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Тому пенсія з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року була нарахована позивачу і буде виплачена при відповідному фінансуванні. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (в даному випадку це період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року) обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який на теперішній час не прийнято. На підставі викладеного, відповідач просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Ухвалою суду від 22.04.2019 залучено у якості другого відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та подальший розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.22-23).
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутністю (а.с.27,31).
Представник 1-го відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.29).
Представник 2-го відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.28).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні. Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 28.04.2000 року Ленінським РВУМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.5).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням №128103 (а.с.6).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 10.12.2014 №24513, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.7).
10.12.2014 позивач звернувся до 2-го відповідача з заявою, в якій просив взяти на облік пенсійну справу (а.с.34).
Розпорядженням відповідача від 27.01.2015 №77976 ОСОБА_1 взято на облік до 2-го відповідача з 01.02.2015 (зворотній бік а.с.34).
Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 25.05.2018 на підставі підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 25.05.2018 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 (зворотній бік а.с.35).
25.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії через АТ «Ощадбанк» з червня 2018 року (а.с.36).
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу №109 від 25.09.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.36).
З наданої відповідачем довідки від 06.05.2019 №1763 вбачається, за період з 01.05.2018 по 30.09.2018 ОСОБА_1 нараховано пенсію в розмірі 33661,32 грн, однак не виплачено (а.с.37).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.05.2018 по 30.09.2018, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні належної їм пенсії, тому невиплата призначеної позивачу пенсії за період з 01.05.2018 по 30.09.2018 є протиправною бездіяльністю 2-го відповідача, яка порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.
При цьому право на отримання пенсійних виплат є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання 2-го відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, а 2-й відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи 2-го відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365”, суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості з пенсії, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід 2-го відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Взявши на себе обов'язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність 2-го відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганській області виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.05.2018 по 30.09.2018.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.05.2018 по 30.09.2018, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.
Позовні вимоги заявлені до 1-го відповідача задоволенню не підлягають, оскільки він є неналежним відповідачем по справі.
Надаючи правову оцінку доводам 2-го відповідача про пропуск позивачем строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення, своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що строки звернення позивачем не пропущені, оскільки позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка є триваючою у часі, а тому позивач має право звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів протягом всього часу дії такої бездіяльності.
Крім того вказане питання було вирішено ухвалою суду від 04.04.2019 (а.с.1-2).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 04.04.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 768,40 грн (а.с.1-2).
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, позивачу необхідно відшкодувати 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань 2-го відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.05.2018 по 30.09.2018.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) заборгованість з пенсії за період з 01.05.2018 по 30.09.2018.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Н.М. Басова