Справа № 465/1441/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/128/19 Доповідач: ОСОБА_2
02 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 за ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року,
ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року повернуто прокурору обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120161400800000557 від 26 лютого 2016 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року прокурор Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції покликається на невиконання прокурором вимог п.3 ч.2 ст. 291 КПК України щодо необхідності зазначення прізвища, імені, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство кожного потерпілого. Також суд покликається на невиконання прокурором п.5 ч.2 ст. 291 КПК України щодо того, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частині статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, відомості про потерпілих. Проте зазначає, що зі змісту обвинувального акта вбачається, що слідчим чітко та повністю зазначено у даному обвинувальному акті всі передбачені процесуальним законом, а саме ч.2 ст. 291 КПК України, відомості. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 315 КПК України правильність та достовірність зазначених відомостей не є предметом дослідження у підготовчому судовому засіданні.
Вважає, що покликання суду на нібито невиконання прокурором вимог ст. 109 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акта не є обґрунтованим, оскільки в реєстрі матеріалів зазначені всі відомості, які передбачені КПК України. Судом може бути повернуто обвинувальний акт прокурору тільки за умови невідповідності його процесуального документа вимогам КПК України, а не додатків до нього, у тому числі реєстру досудових розслідувань.
Крім того, вказує, що судом в порушення вимог ч.2 ст. 314 КПК України прийнято оскаржувану ухвалу за відсутності усіх учасників кримінального провадження, а саме потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також Львівської міської ради. Судом також не встановлено причини неявки потерпілих, не з'ясовано думку учасників щодо можливості проведення підготовчого судового засідання без них.
Вважає, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині того, що повернув обвинувальний акт прокурору з надуманих підстав, що не передбачені в КПК України.
Захисних обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 в запереченні на апеляційну скаргу прокурора просить у задоволенні такої відмовити повністю та оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зазначає, що мотиви наведені в оскаржуваній ухвалі щодо повернення обвинувального акта прокурору відповідають фактичним обставинам справи та кримінального процесуального закону України, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, що вказує на необхідність залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Для суду такий процесуальний документ, як обвинувальний акт, є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж, який, зокрема проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.
Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта викладені в ст. ст. 109, 291 КПК України, зокрема такий повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як вбачається з системного аналізу вказаної норми, закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, зокрема, із зазначення обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад інкримінованого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Однією з гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. З огляду на це, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не лише для аргументації висновків слідчого, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Аналіз змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120161400800000557 від 26.02.2016 року, відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України, дає підстави вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що він не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону та такий за своєю структурою є непослідовним.
Відповідно до п.п. 3, 5, 7, 8 ч.2 ст. 291КПК України вказано, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, відомості про потерпілих; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Разом з тим, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 вказана сума збитків розміром 1470460 грн., не є встановленою згідно вимог чинного процесуального законодавства, оскільки відсутні належні докази того, що така сума встановлена точно та згідно вимог КПК України на момент вчинення злочину, відсутній розмір витрат на залучення експерта.
Також в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 не зазначено, кому саме діями обвинуваченого завдана майнова шкода, а також не винесено окремої постанови про визнання потерпілими. Натомість, у змісті обвинувального акта зазначено, що потерпілими визначені і фізичні, і юридичні особи, зокрема: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та Львівська міська рада, як представник територіальної громади та не розмежовано, кому саме та на якій правовій підставі завдано шкоди (матеріальної, моральної, фізичної, тощо) внаслідок вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення судом першої інстанції обвинувального акта прокурору, то такі не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.2 ст. 314 КПК України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом за відсутності всіх учасників кримінального провадження, а саме потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також Львівської міської ради, то такі є безпідставними.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Згідно ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також представник Львівської міської ради належним чином повідомлялися про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції (а.с. 142, 166), тому суд першої інстанції, заслухавши думку учасників провадження , вирішив питання про проведення підготовчого судового засідання без потерпілих. Крім того, інтереси потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в суді першої інстанції представляв їх представник - адвокат ОСОБА_13 .
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120161400800000557 від 26.02.2016 року відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України, відтак підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4