Єдиний унікальний № 320/325/19 Головуючий в 1 інст. Бахаєв І.М.
Провадження № 33/807/245/19 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП
06 травня 2019 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Астаф'єва Г.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з апеляційною скаргою останнього на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює в Благодійній організації «100 % життя м.Херсон», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 (десять тисяч двісті) грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 10 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року виправлено описки в постанові Мелітопольського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року, та зазначено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 (двадцять тисяч чотириста) грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири ) гривні 20 копійок.
Згідно з постановою суду, 24 грудня 2018 року о 22 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 на а/д Херсон-Генічеськ 47 км+800 м, керуючи автомобілем Ауді д/н НОМЕР_1 в темну пору доби не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та при появі перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості руху та зупинки. Внаслідок чого здійснив наїзд на ТЗ Фіат Добло д/н НОМЕР_2 , який стояв припаркований на проїзній частині.
Крім того, 24 грудня 2018 року о 22-30 годині, ОСОБА_1 на а/д Херсон-Генічеськ 47 км+800 м керував автомобілем Ауді д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, почервоніння шкіряного покрову обличчя). Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в лікарні та проходження огляду за допомогою технічного засобу «Драгер» відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказану постанову суду скасувати, провадження в справі закрити. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду є незаконною, оскільки винесена з істотними порушеннями діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Інший учасник ДТП - ОСОБА_2 надавала свідчення у судовому засіданні з приводу ДТП, свідчень щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння чи його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не надавала. Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні допитані не були, йому не відомі ці особи, з якого приводу вони могли надати пояснення йому не відомо, крім того, в постанові суду не вказано, з приводу чого і якими поясненнями вказаних свідків підтверджується його провина у скоєнні невідомо якого адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 заперечує факт вживання ним в той день алкогольних напоїв. Вказує на те, що у співробітників поліції не виникало питань щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння, оскільки він був тверезий. Про існування протоколу про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, йому стало відомо лише в суді.
У судовому засіданні ним було заявлено клопотання про допит поліцейських та свідків, яке судом першої інстанції було проігноровано, справу було розглянуто за його відсутності.
Судом першої інстанції не вказані підстави його притягнення та кваліфікація його дій за ознаками ч.2 ст.130 КУпАП, стягнення накладено на нього поза межами, установленими ч.1 ст.33, ст.36 КУпАП.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.
При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень підтверджується:
відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 024571 від 24 грудня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом Ауді - А4, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в лікарні та із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» відмовився в присутності двох свідків. Зі змістом даного протоколу був ознайомлений, зауважень до нього не мав, по суті порушення власноручно зазначив, що випив 0,5 л пива, керував автомобілем, пояснення надасть на окремому аркуші (а.с.1);
письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно з якими він 24 грудня 2018 року о 19-30 годині випив 0,5л алкогольного напою, керував автомобілем Ауді, держаний номер НОМЕР_1 , став учасником ДТП, від проходження огляду в медичному закладі та за допомогою «Драгеру» відмовився (а.с.3);
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, зазначили про наявність в останнього ознак алкогольного сп'яніння (а.с. 4,5);
копією постанови Херсонського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та провадження в справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.17-19);
відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 024570 від 24 грудня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом Ауді - А4 державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху не врахував дорожню обстановку та при появі перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб Фіат Діабло державний номер НОМЕР_2 , який стояв на проїзній частині. До протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місця ДТП, на якій зафіксовано розташування автомобілів після ДТП та їх пошкодження (а.с.25,26);
письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтвердив факт зіткнення його автомобіля з припаркованим автомобілем Фіат Діабло, при здійсненні об'їзду вказаного автомобіля (а.с.27);
письмовими пояснення потерпілої ОСОБА_2 , згідно з якими вона з технічних причин вимушена була зупинитись, частково її автомобіль знаходився на проїзній частині, в цей автомобіль марки Ауді здійснював об'їзд її автомобіля, однак вдарив переднім правим крилом свого автомобіля заднє ліве крило її автомобіля (а.с.28).
Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надала і при розгляді справи судом першої інстанції.
Також при розгляді справи судом заслухано свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що 24 грудня 2018 року приблизно о 22-00 годині він приїхав допомогти ОСОБА_2 поміняти колесо на машині. Коли вони вже закінчили він йшов до своєї машини та побачив як автомобіль Ауді зачепив автомобіль Ковальчук та поїхав далі. Вони викликали працівників поліції, Потім сіли до нього в автомобіль та поїхали наздоганяти водія Ауді , якого наздогнали приблизно через 3 км. Він стояв біля своєї машини один і щось робив. Від нього був чутний запах алкоголю з порожнини рота. Вони його на своїй машині привезли на місце скоєння ДТП. В момент ДТП зустрічних машин на трасі не було. Коли вони міняли колесо на автомобілі ОСОБА_7 , були увімкнені фари автомобілів та аварійне освітлення.
Дослідивши надані докази, суд дійшов правильного висновку, про те, що вони підтверджують поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Наявні у справі докази у їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, при викладених у протоколах обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апелянта про те, що потерпіла ОСОБА_2 не надавала свідчень у суді першої інстанції щодо його перебування у стані алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, є недоречними, оскільки свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та наявності в нього ознак алкогольного сп'яніння були інші особи. Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 підтвердила наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, що відображено в оскаржуваній постанові.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд проігнорував його клопотання про допит поліцейських та свідків, є безпідставними, оскільки як вбачається з постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 надав суду пояснення, будь-які його клопотання, в т.ч. і про допит поліцейських та свідків, в матеріалах справи відсутні.
Той факт, що судом не заслухані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки письмові пояснення цих осіб не є єдиними доказами у справі і оцінювались судом у сукупності з іншими доказами, їх достовірність сумнівів не викликає.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не вживав в той день алкогольних напоїв та не мав ознак алкогольного сп'яніння, а про існування протоколу про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, йому стало відомо лише в суді, спростовується матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 у складеному відносно нього протоколі за ч.2 ст.130 КУпАП зазначив, що він вживав алкогольні напої, надавав пояснення по суті порушення, які засвідчив своїм підписом.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не вказані підстави його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Як вже вказано вище, постановою Херсонського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та провадження в справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Разом з тим, дана підстава для закриття справи не являється реабілітуючою, тому ознака повторності в діях останнього знайшла своє підтвердження, з огляду на що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.
Разом з цим, при накладенні адміністративного стягнення, судом першої інстанції помилково визначено розмір штрафу - 10 200 грн (як це передбачено санкцією ч.1 ст.130 а не ч.2 ст.130 КУпАП, що суд апеляційної інстанції виправити не може, з огляду на вимоги ст.294 КУпАП.
Крім того, судом невірно визначено строк накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки визначено 10 років позбавлення такого права, замість 3 років, як передбачено санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, тому в цій частині постанова суду підлягає зміні, відповідно до вимог ст.294 КУпАП, оскільки цим не погіршується становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова Мелітопольського районного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року про виправлення описки в постанові Мелітопольського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Описка - це зроблена судом механічна граматична чи арифметична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмового викладу. До таких належить написання прізвищ, імен та адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків, тощо.
Своєю ж постановою від 27 березня 2019 року суд першої інстанції фактично змінив суть прийнятого рішення, що законом не передбачено. При цьому, поза межами строків, передбачених ст.38 КУпАП, суд погіршив становище особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки збільшив розмір стягнення у виді штрафу та розмір судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Мелітопольського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, в частині накладеного стягнення, змінити, зменшивши строк накладеного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до 3 років.
У решті вказану постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанову Мелітопольського районного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року про виправлення описки в постанові Мелітопольського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 320/325/19