14 травня 2019 року Справа № 280/1333/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_3)
до відповідача - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
27 березня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку стажу роботи судді за заявою від 15.01.2019 на підставі частини 2 статі 137 у редакції пункту 18 Розділу І Закону № 2509-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 05.08.2018, що дає право на виплату щомісячного довічного грошового утримання урахуванням вимог ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-УІІІ з 86% до 90% заробітної плати судді;
- зобов'язати відповідача на підставі частини 2 статі 137 у редакції пункту 18 Розділу І Закону № 2509-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів», зарахувати до мого стажу позивача 2 роки роботи (частковий стаж) зі стажу на посаді юрисконсульта Запорізького автомобільного заводу "Коммунар" з 01.10.1985 по 08.04.1991, відповідно до записів у трудовій книжці, стаж роботи, який був врахований для обрання позивача народним суддею відповідно до вимог ст. 8 діючого на момент обрання позивача суддею Закону СРСР № 328-1 від 04.08.1989 «Про статус суддів в СРСР» та здійснити з 05 серпня 2018 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90 % грошового у тримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного позивачем після виходу у відставку, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період;
- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.2016 Постанової Верховної Ради України позивача звільнено з посади судді у звя'зку з поданням заяви про відставку. Наказом голови апеляційного суду від 15.09.2016 № 76-к позивача відраховано із штату суду. У вересні 2016 року розпорядженням відповідача позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 86% грошового утримання. У лютому 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зміну щомісячного довічного утримання судді з 86% до 90% у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12.07.2018 № 2509-VIII. Позивач вважає, що до неї має бути застосована ця норма, а також, перерахований її стаж роботи на посаді судді та, відповідно збільшений розмір довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач листом від 19.02.2019 № 42/1-9 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку. Вважаючи таку відмову протиправною, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року відкрито провадження по справі №280/1333/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
22 квітня 2019 року від відповідача через канцелярію суду (вх. №16114) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що правомірно відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такий перерахунок може бути здійснений лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, яка підтверджується відповідною довідкою. Крім того, відповідач заперечив проти здійснення перерахунку стажу роботи позивача на посаді судді, зазначивши, що розрахунок стажу роботи, який дає право на відставку з посади судді, здійснюється на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку. Відповідач також заперечив щодо посилання позивача на лист апеляційним та місцевим судам від 05.11.2018 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді», оскільки цей лист стосувався зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років. Також відповідач зазначив, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №9901/805/18 не може бути застосовано до спірних правовідносин. Крім того, відповідач заперечив щодо відшкодування судових витрат та покладання на відповідача обов'язку подати суду звіт про виконання судового рішення
Крім того, 22.04.2019 від відповідача до суду надійшла копія пенсійної справи позивача, яка була долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.05.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача щодо проведення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Вперше позивача було обрано народним суддею Заводського районного народного суду м. Запоріжжя з 23.01.1993.
08.09.2016 Постановою Верховної Ради України позивача звільнено з посади судді у звя'зку з поданням заяви про відставку. Наказом голови апеляційного суду від 15.09.2016 № 76-к позивача відраховано із штату суду.
З вересня 2016 року позивач, як суддя у відставці, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійною фонду України м. Запоріжжя та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання. Стаж роботи на посаді судді позивача визначений на підставі Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виданого Апеляційним судом Запорізької області згідно додатку 3 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, в якому зазначено, що стаж роботи позивача станом на 15.09.2016 становить 23 роки 07 місяців 20 днів. На цій підставі позивачу станом на 15.09.2016 виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. В зазначеному розрахунку зарахований стаж роботи позивача з 23.01.1993 по 29.03.2002 на посаді судді, заступника голови Заводського районного суду м. Запоріжжя; з 01.04.2002 по 15.09.2016 зарахований стаж судді Апеляційного суду Запорізької області.
14.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці збільшивши його розмір з 86% до 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а розмір доплати за вислугу років збільшити з 60 % до 70% посадового окладу.
Листом від 19.02.2019 № 42/Л-9 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку. Підставою для відмови слугували посилання на п. 2 ст. 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402 (зі змінами), в якому зазначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується і стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає цраво на призначення на посаду судді, тобто ця норма закону діє лише при призначенні на посаду судді. Таким чином, зміни внесені до статті 137 Закону № 1402 у зв'язку прийняттям Закону України від 12.07.2018 № 2509 „Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус судців" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" не можуть бути підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача.
Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача звернувся до суду із цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що станом на дату звернення до відповідача (15.01.2019) позивач не є суддею у значенні наведеному в ст. 53 Закону №1402 - не займає штатну суддівську посаду в одному з судів України та не здійснює правосуддя на професійній основі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання дане питання врегульовано положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Станом на дату розгляду даної справи питання стажу судді визначаються Законом №1402, який набрав чинності після виходу позивача у відставку.
Щодо посилання позивача на те, що у зв'язку із набранням чинності нормою ч. 2 ст. 137 Закону №1402, з 05.08.2018 її стаж роботи на посаді судді після виходу у відставку змінився (збільшився на періоди які роботи у сфері права, які передували даті призначення на посаду судді), суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Станом на дату відрахування позивача зі штату апеляційного суду Запорізької області (16.09.2016) діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII.
Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою наступного змісту: "до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Так, в ході судового розгляду з'ясовано, що позивач у період з 01.10.1984 по 08.04.1991 працювала на посаді юрисконсульта Запорізького автомобільного заводу «Комунар», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Трудової книжки серії НОМЕР НОМЕР_1 від 10.09.1977.
Абзацом 4 пункту 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02.06.2016 визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
В той же час, відповідно до приписів ч. 1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до положень п.11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI був чинним Закон України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів", відповідно ч.4 ст. 43 якого судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Отже положення вказаної статті не дають позивачу права на зарахування позивачу до стажу роботи, періоду з 01.10.1984 по 08.04.1991 на посаді юрисконсульта Запорізького автомобільного заводу «Комунар».
З урахуванням приписів частини 1 статті 58 Конституції України, позивачу надається право на зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), передбачений частиною 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02.06.2016, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто, набуте право не може бути скасоване, звужене (правова позиція Конституційного Суду України у наступних Рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).
При цьому слід зауважити, що законне очікування позивача на право зарахування до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років стосується Закону України "Про статус суддів" в редакції чинній на момент зарахування позивача до штату судді.
Як було зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини "Реквеній проти Угорщини" № 25390/94, після закінчення чинності нормативно-правові акти, як регулятори суспільних правовідносин, набувають, зокрема, ознаки передбачуваності, що дає змогу кожному учаснику суспільних відносин, відповідним чином визначати свою поведінку, передбачити наслідки певних дій.
Доводи позивача, що положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тобто з 05.08.2018, спростовуються позицією, викладеною в листі Державної судової адміністрації "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" від 05.11.2018 № 41783/0/9-18.
Окрім того, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, зареєстрований Міністерством юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, (далі - Порядок 3-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1).
Згідно із п. 1-4 розділу ІІ Порядку 3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Пунктом 2 розділу IV Порядку 3-1 встановлено, що для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.
Судом встановлено, що при зверненні із заявою від 15.01.2019 позивачем не були додержані приписи п. 2 розділу ІІІ Порядку 3-1, не додано до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Також суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді позивача визначений на підставі Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виданого Апеляційним судом Запорізької області згідно додатку 3 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, в якому зазначено, що стаж роботи позивача станом на 15.09.2016 становить 23 роки 07 місяців 20 днів. На цій підставі позивачу станом на 15.09.2016 виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. В зазначеному розрахунку зарахований стаж роботи позивача з 23.01.1993 по 29.03.2002 на посаді судді, заступника голови Заводського районного суду м. Запоріжжя; з 01.04.2002 по 15.09.2016 зарахований стаж судді Апеляційного суду Запорізької області.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Застосування наведеної норми є прерогативою суду, та передбачає право діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у владного суб'єкта наміру допускати порушення закону у процедурі перерахунку та виплати довічного грошового утримання. З огляду на зазначені обставини та норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_3 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 14.05.2019.
Суддя Р.В. Сацький