07 травня 2019 р.Справа № 2040/7513/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.12.18 року по справі № 2040/7513/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування розрахунку,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд скасувати розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 17.08.2018 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області б/н від 17.08.2018 року є таким, що складений з порушенням проведення перевірки та за невірної оцінки обставин у справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.08.2018 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Харківській області в період з 13.08.2018 по 19.08.2018 та відповідно до направлення на перевірку № 029359 від 13.08.2018, на 471 км а/д «Київ - Харків - Довжанський» проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
Посадовими особами відповідача відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою КМУ № 422 від 20.05.2013, зупинено транспортний засіб марки RENAULT модель PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується ОСОБА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.56-57).
За результатами зважування транспортного засобу марки RENAULT модель PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_1 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 30050 тонн при нормативно допустимій 40000 тонн, відстань між осями 3,9 м, 6,1 м та 1,5 м, осьові навантаження при нормативно допустимих 11,0 тон, 8,0 тон та 8,0 тон, фактично становлять 6,7 тон, 13,690 тон та 9,7 тон відповідно.
При цьому, як зафіксовано у розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування навантаження на здвоєну ось складає 23,350 тони при максимально допустимому навантаженні для даного типу транспортного засобу 16 тон.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, складено довідку № 0023391 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.08.2018 та акт № 0010391 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.08.2018 року.
Згідно із довідкою № 05097 від 16.08.2018 року транспортний засіб завантажено на оптовому сільськогосподарському ринку ТОВ «БВФ «Нежданна» в с. Великі Копані Олешківського району Херсонської області та як було зафіксовано на підставі усних пояснень водія проміжним пунктом, який він проїхав це м. Нікополь Дніпропетровської області, а пунктом розвантаження встановлено м. Харків.
Відповідно до даних інтернет-ресурсу della.com.ua відстань від с. Великі Копані Олешківського району Херсонської області до м. Харків, через м. Нікополь Дніпропетровської області складає 556 км.
З наявної в матеріалах справи копії розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 0010391 від 17.08.2018 року, останній виконаний відповідно до формули за наступними параметрами: П = (Рзм + Рнв + Рг) * В * К, а саме: П = 1,17 * 556 * 5 = 3252,6 євро.
Фактична маса автомобілю становила 30050 кг, осьові навантаження становлять 6,7; 13,650 та 9,7. При цьому, вказано, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами управління Укртансбезпеки було правомірно складено у відношенні позивача розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 17.08.2018 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Таким чином аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що спір за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку підлягає розгляду в порядку цивільного, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17 та від 30.01.2019 року по справі № 803/3/18.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Не врахування судом першої інстанції зазначених положень, призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з наведених вище судом апеляційної інстанції підстав.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року по справі № 2040/7513/18 скасувати.
Провадження в адміністративній справі № 2040/7513/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 13.05.2019 року