20 липня 2007 р.
№ 11/558/06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв (далі -СПД ОСОБА_1)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2006
зі справи № 11/558/06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Краєвид", м. Миколаїв (далі -ТОВ "ТРК "Краєвид")
до СПД ОСОБА_1
про стягнення 3000 грн.,
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.02.2007 (суддя Василяка К.Л.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 (колегія суддів у складі: суддя Ліпчанська Н.В. -головуючий, судді Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: з СПД ОСОБА_1 стягнуто 3000 грн. штрафу, 102 грн. державного мита і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції з даної справи залишити без змін.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 45 і частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" (далі -Декрет).
Відповідно до підпункту “а» пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже, з урахуванням оспорюваної скаржником суми (3000 грн.) та з огляду на розмір неоподатковуваного мінімуму, встановлений пунктом 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", при поданні касаційної скарги СПД ОСОБА_1 у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 51 грн., фактично ж за платіжним дорученням від 30.05.2007 перераховано лише 42, 50 грн. мита.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України є підставою для повернення цієї скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене СПД ОСОБА_1 державне мито в сумі 42, 50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Після усунення зазначених недоліків скаржник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу в установленому порядку.
Керуючись статтями 45, 46 пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Повернути касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 зі справи № 11/558/06 суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1
2. Повернути суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 державне мито в сумі 42,50 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Миколаївської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Львов