01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2007 № 7/188
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача -Чуб В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2007
у справі № 7/188
за позовом Державного підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс ім.О.К.Антонова"
до Міністерства оборони України
третя особа відповідача
третя особа позивача
про спонукання до вчинення дій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2007 у справі №7/188 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» 3 034 000 грн. боргу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне:
Між сторонами було укладено договір № 117024 ВВ від 10.06.1992 на виконання дослідно-конструкторських робіт, а також додаткову угоду № 4 від 19.06.2006 до вказаного договору.
Пунктом 14 додаткової угоди визначено загальну вартість робіт, що становить 6 034 000 грн.
Умовами договору передбачено, що оплата проводиться авансовим платежем. Оплата виконаних та прийнятих робіт за додатковою угодою проводиться відповідачем за рахунок позивача на підставі затвердженого акту приймання робіт, посвідчення військового представництва № 615 про приймання робіт, а також протоколу узгодження договірної (твердої фіксованої) ціни до кінця 2006 бюджетного року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено аванс у розмірі 3 034 000 грн.
Акт роботи комісії з прийняття робіт етапу № 1 додаткової угоди № 4 від 19.06.2006 було затверджено заступником МО України Терещенко В.І. 30.10.2006. За висновками зазначеного акту, роботи вважаються виконаними, прийнятими та підлягають оплаті.
Військовим представництвом № 615 13.11.2006 видано позивачу посвідчення № 348, що є підставою для розрахунків за виконані роботи після підписання сторонами договірної (твердої фіксованої) ціни.
Пунктом 10 додаткової угоди сторони встановили, що в процесі прийняття робіт перевіряються фактичні витрати позивача та за позитивними результатами прийняття робіт затверджується протокол договірної ціни. На цій підставі, комісія з приймання робіт, за аналізом звітної технічної та договірної документації виконаного етапу робіт, дійшла висновку відповідності факту затрат лімітній ціні, а також дала рекомендації щодо прийняття договірної ціни етапу у сумі 6 034 000 грн.
Згідно п.4.1. Акту роботи комісії з прийняття робіт етапу №1 додаткової угоди №4 від 19.06.2006, фактичні витрати за період січень-жовтень 2006 року відповідають розрахункам та підтверджуються первинними документами позивача.
10.01.2007 відповідачем було підписано протокол узгодженої договірної ціни № 2/2006, який є підставою для надання відповідачу рахунка для оплати виконаних робіт, за умови наявності акту виконаних робіт та Посвідчення військового представництва про прийняття робіт.
Згідно Акту звірки розрахунків від 05.03.2007, розмір боргу відповідача перед позивачем становить 3 034 000 грн.
28.03.2007 позивачем було надано відповідачу рахунок № 363 для сплати залишку боргу. Однак, відповідач рахунок не сплатив
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 034 000 грн. обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2007 у справі № 7/188 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2007 у справі № 7/188 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/188 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді