донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.07.2007 р. справа №35/49
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Іванова Н.М. - директор (за Статутом), Кобець Н.А. (за довір.),
від відповідача:
Марченко Д.П. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Фірма "Буддекор" м.Макіївка
на рішення господарського суду
Донецької області
від
21.05.2007 року
по справі
№35/49
за позовом
Приватного підприємства "Фірма "Буддекор" м.Макіївка
до
Акціонерного банку "ІКАР-БАНК" м.Донецьк
про
стягнення 10 601,02 грн. за договором підряду
У лютому 2007 року до господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство "Фірма "Буддекор" м.Макіївка Донецької області (позивач) із позовом до Акціонерного банку "ІКАР-БАНК" м.Донецьк (відповідач) про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 10 601,02грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.07р. у задоволені позовних вимог позивачу відмовлено у зв»язку з необґрунтованістю.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом при винесенні рішення порушені норми процесуального та матеріального права.
Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Тому просить залишити рішення господарського суду від 21.05.07р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений Договір підряду від 26.02.04р. (далі -Договір) за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по проектуванню, узгодженню проекту у відповідних службах та виконати будівельні роботи в приміщені відповідача, яке розташовано за адресою м.Макіївка, вул.Леніна 48/26 відповідно до проекту, що узгоджений замовником.
Згідно п.2 Договору протягом п'яти днів з моменту підписання Договору Підрядник розпочинає виконання робіт. Закінченням строку виконання робіт за Договором вважається дата підписання сторонами акту прийому-предачі робіт.
Відповідно до п.3 Договору вартість всіх робот за даним Договором визначається договірною ціною та кошторисом, що додається. Ціна всіх робіт за Договором складає 160 000,00грн.
Умовами Договору сторони передбачили, що на протязі 5 днів з моменту початку виконання робіт відповідач, як замовник, сплачує 100% кошторисної вартості матеріалів та виконує попередню оплату у розмірі 50% кошторисної вартості виконання робіт. Кінцева оплата за Договором проводиться відповідачем на протязі 5 днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Кошторис на виконання робіт сторонами суду не наданий.
На виконання п.7 Договору між сторонами були складені акти виконаних робіт №1, №2, №3 на загальну суму 90600,59грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.
Відомостей про час складення та підписання вказані акти не містять.
Предметом позовних вимог позивача є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 10601,02грн за актом №4, від підписання якого відповідач відмовився. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 25.02.05р. ним на адресу відповідача було направлено акт №4 (а.с.13) прийому-передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2004р. на загальну суму 23198,40грн., який з боку відповідача до теперішнього часу не підписано.
Спірну суму він вказує як різницю між фактично сплаченої відповідачем за повний обсяг робіт суми в 103 200 грн. та загальної вартості фактично виконаних робіт за всіма 4 актами -113801,02 грн.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та посилається на те, що за Договором заборгованості перед позивачем він не має, а спірний акт №4 в наданій до позовної заяві редакції ним не отримувався взагалі.
Згідно вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем наданий до суду підписаний сторонами без зауважень інший варіант акту виконаних робіт №4 (а.с.23) на суму 15334,91грн.
Також відповідачем надані докази сплати позивачу загальної суми за Договором в розмірі 105 935,50 грн., отримання яких позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував.
Доказів надсилання акту №4 за листопад 2004р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог (а.с.13), суду не надано.
Крім того, доказів вимог з боку позивача щодо підписання спірного акту матеріали справи не містять, в матеріалах справи міститься лист від 30.01.07р. (а.с.28) згідно якого позивач вимагає від відповідача оплати заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 24 105,00 грн., вказуючи на те, що остаточні кошториси надавалися відповідачу в лютому 2005р. Будь-яких доказів в підтвердження цього факту суду не надано.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач наявність спірної заборгованості обґрунтував неврахуванням в актах приймання-передачі робіт обов'язкових платежів та додаткових витрат, у зв'язку з чим надав клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи для визначення об'єму та вартості проведених робіт.
Відповідно до вимог ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки заявлені позивачем вимоги в апеляційної інстанції не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а заявлене клопотання направлене на доведення вимог, що виходять за межи заявлених вимог в передбаченому законом порядку, судова колегія відмовила в задоволенні вказаного клопотання за недоцільністю на підставі ст.34 ГПК України.
Разом з тим, судовою колегією при дослідженні змісту спірного Договору, актів та доказів оплати, встановлено, що відповідачем не сплачено позивачу 1350 грн. як 50% вартості проектних робіт, строки та вартість яких чітко визначена в п.3 Договору, але як вбачається із змісту позовної заяви, стягнення цієї суми також не охоплюється межами позовних вимог.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог є вірним за мотивами, викладеними в постанові, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення господарського суду викладена з порушенням вимог ст.84 ч.1 п.3 ГПК України.
Оскільки це не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, підстав до зміни або скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.104 ГПК України судова колегія не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення належним чином позивача про час розгляду справи, то як вбачається з матеріалів справи, представник позивача брав участь у судовому засіданні 05.04.2007 року, потім позивач надав клопотання від 16.05 2007 року про відкладення розгляду справи того ж дня в межах процесуальних строків. Ухвалою суду від 16.05.2007 року справу було відкладено на 21.05.2007 року, тобто на останню можливу дату в межах строків, передбачених ст.69 ГПК України, копію вказаної ухвали направлено в строк та порядку, що передбачено вимогами процесуального законодавства (про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на зворотній частині ухвали), доказів неотримання або несвоєчасного отримання вказаної ухвали позивач не надав, через що судова колегія вважає доводи позивача про неналежне повідомлення його про місце засідання суду безпідставними.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 43, 105 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року у справі №35/49 слід залишити без змін за мотивами, викладеними у даній постанові. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Буддекор" м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2007р. залишити без задоволення, рішення господарського суду від 21.05.2007р. залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС