Справа № 368/444/19
Провадження № 2/368/356/19
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"03" травня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
секретаря судового засідання Назаренко А.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Києво-Святошинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області про зміну способу та розміру аліментів стягуваних на утримання дитини, -
позивач просить суд змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року у справі за № 368/138/13-ц, стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області, на її, ОСОБА_1 , користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до повноліття дитини, з набранням чинності рішення суду відізвати з примусового виконання Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області виконавчий лист виданий Кагарлицьким районним судом Київської області на виконання рішення у справі № 368/138/13-ц, від сплати судового збору її звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», поклавши судові витрати на відповідача, обґрунтовуючи позов наступним.
10 лютого 2012 року вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований відділом РАЦСу Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 7, що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Від спільного шлюбу з відповідачем мають неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає спільно з нею та перебуває на її утриманні, що підтверджується свідоцтвом про її народження та довідкою з місця проживання.
Вона з відповідачем подружніх відносин не підтримує, проживають окремо, спільного господарства та сімейного бюджету не ведуть, нею укладений шлюб з іншим чоловіком.
Зареєстрований з відповідачем шлюб був розірваний у встановленому порядку згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 27 листопада 2013 року у справі № 368/2037/13-ц, в результаті чого їй присвоєно прізвище - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХП від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. ст. 150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно частини 2 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, у відповідності до частини 2 ст. 183 СК України, визначається судом.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року у справі № 368/138/13-ц за її позовом до відповідача про стягнення аліментів, він був зобов'язаний до щомісячної сплати аліментів на її, на той час, ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 500 гривень, починаючи з 21.01.2013 року і до повноліття дитини.
На виконання вказаного судового рішення, судом був виданий виконавчий лист, який був нею пред'явлений до примусового виконання до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, яким було відкрито виконавче провадження та де він знаходиться на даний час.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-УІІІ від 17 травня 2017 року, яким внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно абзацу другого частини другої статті 182 СК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Абзацом третім частини другої статті 182 СК України в редакції Закону України № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» статтею 7 з 1 січня 2019 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено щомісячний прожитковий мінімум у 2027 гривень.
Таким чином, гарантований мінімальний розмір аліментів на дитину, на час звернення з даним позовом, не може бути меншим ніж 1013,50 грн.
Відповідач в даний час участі в вихованні дитини не приймає, але визначений судовим рішенням розмір аліментів сплачує, про те розмір аліментів на утримання дитини є недостатнім для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім цього, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, та не пов'язує їх зі способом присудження.
Частиною 3 ст. 181 СК України {в редакції Закону № 2037-УІІІ від 17.05.2017року визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Зокрема, підставами визначення розміру аліментів у частці від заробітку є ст. 183 СК України, частиною 1 якої визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідач працездатний, за наявною в неї інформацією, працює та отримує доходи, але їй місце його роботи та розмір заробітної плати невідомі, аліментними зобов'язаннями не обтяжений, інформації про наявність на його утриманні других дітей не має, непрацездатних батьків чи інших осіб, не має.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище, враховуючи своє право на зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, я вимушена звернулася до суду з даним позовом про зміну способу, а відтак і розміру стягуваних з відповідача аліментів, та стягнути з нього аліменти у частці від заробітку (доходу), яка з урахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, визначених ст. 141 Сімейного Кодексу України, потреб дитини та її участі в утриманні, виваженості, розумності та справедливості, повинна бути не меншою ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Крім зазначеного вище, згідно частини 2 статті 18 СК України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін і зокрема п. 7 способом захисту сімейних прав та інтересів визначено зміну правовідношення, а тому враховуючи те, що при зміні способу стягнення аліментів, який визначений рішенням суду, згідно частини 3 ст. 181 СК України, який змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, припиняється стягнення аліментів згідно попереднього судового рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Станом на 03.05.2019 року відповідачем відзиву до суду не подано.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Представник третьої особи в особі - Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення. Будь - яких заяв та клопотань не направляв .
Суд, вислухавши позивача та дослідивши подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.2012 р., про що свідчить свідоцтво про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області.
Від шлюбу сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 .
27 листопада 2013 року рішенням Кагарлицького районного суду Київської області шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18.02.2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 21.01.2013 року до її повноліття.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ст.. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (дата набуття чинності для України: 27.09.1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно із положеннями Закону прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 181, 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів щодо можливостей відповідача, тому в цій частині суд позивачу відмовляє.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги про збільшення розміру аліментів ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, його рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а тому, підлягають до задоволення.
За такого, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з цим виникає необхідність рішення суду відізвати з примусового виконання Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області виконавчий лист виданий Кагарлицьким районним судом Київської області на виконання рішення у справі № 368/138/13-ц.
При цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати належне утримання від батька, що гарантовано як нормами національного так і норами міжнародного законодавства, які наведено вище.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 180, 182, 184, 185, 192 СК України ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Києво-Святошинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області про зміну способу та розміру аліментів стягуваних на утримання дитини - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2013 року у справі за № 368/138/13-ц.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до повноліття дитини.
З набранням чинності рішення суду відізвати з примусового виконання Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області виконавчий лист виданий Кагарлицьким районним судом Київської області на виконання рішення у справі № 368/138/13-ц.
В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області, на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київської апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08.05.2019 р.
Суддя І.І. Шевченко