24.04.2019 Справа № 363/4713/18
24 квітня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Гавриленко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
встановив:
позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалася не те, що з 1998 року, після смерті власника вказаного будинку ОСОБА_4 , вона є єдиним його господарем та володільцем.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечив.
Треті особи подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, з довідки виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 1294/02-33 від 10 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 з 01 березня 1985 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 .
З листа КП «Вишгородське БТІ» № 284 від 22 березня 2019 року вбачається, що право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 20 липня 1961 року.
Як вбачається з технічного паспорту, вказаний житловий будинок побудований в 1962 році. Біля вказаного домоволодіння збудовані й погосподарські споруди: сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», убиральню «Е» та огорожу «№1,2».
Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 області виготовлено КП «Вишгородським БТІ» станом на 16 жовтня 2018 року на ім'я ОСОБА_1
01 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Згідно акту фактичного проживання від 11жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації разом із сином ОСОБА_3 , дочкою ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_5 . ОСОБА_1 фактично проживає та доглядає за даним домоволодінням, обробляє земельну ділянку.
З довідки виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 1348/02-33 від 18 жовтня 2018 року вбачається, що за домоволодінням по АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка, площею 0,12 га для ведення підсобного господарства.
Як вбачається з листа повідомлення Вишгородської районної державної нотаріальної контори № 181/02-14 від 05 березня 2019 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05 березня 2019 року спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 не заведена.
Зазначене підтверджується також листом Київського обласного державного нотаріального архіву № 679/01-17 від 29 березня 2019 року.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості щодо будинку АДРЕСА_1 відсутні.
Позивачка відкрито, постійно володіє житловим будинком та веде в ньому господарство.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Відповідно до ч. 1 і 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набуваються за рішенням суду.
Згідно роз'яснень даних в п. 9-14 Постанови пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Судом встановлено, що позивачка добросовісно заволоділа будинком АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами у якому проживає понад 10 років та продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами.
Таким чином, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на вказаний будинок за набувальною давністю на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.
Вказаний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв.м та на господарські будівлі і споруди: сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», убиральню «Е» та огорожу «№1,2».
Повне судове рішення складено 07 травня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 20 лютого 2002 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359488, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, 19.
Треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Вишгородським РВ УДМВС України в Київській області 09 квітня 2014 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_6 виданий Вишгородським РВ УДМВС України в Київській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя