06.05.2019 року м.Дніпро Справа № 912/3109/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.05.2019 р.)
при секретарі Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Кушнір С.В., довіреність №12/А/Б від 09.11.2018 р., адвокат;
представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Фермерського господарства « Олена»
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 лютого 2019 року у справі № 912/3109/18 ( суддя Тимошевська В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро», 19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 3
до відповідача: Фермерського господарства "Олена", 26300, Кіровоградська область, Гайворонський район, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1
про стягнення 4 055 405,00 грн. за договором поставки
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернувся до відповідача - Фермерського господарства " Олена " із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 4 055 405,00 грн, з якої: 2 601 698,70 грн основний борг, 697 255,25 грн пені, 605 162,25 грн - 30 % річних, 151 288,80 грн інфляційних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 лютого 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" - задоволені.
Суд стягнув з Фермерського господарства " Олена " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" 2601698,70 грн. основного боргу, 697255,25 грн. пені, 605162,25 грн. 30% річних, 151288,80 грн. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 60 831,07 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32050,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фермерське господарство « Олена», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, відмовити у позові в частині стягнення пені в сумі 697255,25 грн., 30% річних в сумі 605 162,25 грн., інфляційних в сумі 151 288,80 та витрат на правову допомогу в сумі 32 050 грн.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів.
Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено кінцевий строк оплати за поставлений товар та неправильно застосовано закон, який підлягає застосуванню в частині штрафних санкцій та невірно застосовано калькуляцію щодо нарахування таких санкцій.
Відповідач зазначає, що ані договором, ані специфікацією до договору, ані будь-яким іншим доказом не визначено строку поставки товару продавцем, в той час, як аналіз умов укладеного договору свідчить про те, що між сторонами досягнута згода та укладено договір купівлі-продажу товару в кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу, з ознаками двостороннього комерційного кредиту ( продавець і покупець виступили кредитором одне одного).
Апелянт посилається на те, що зазначення в специфікації граничного строку оплати до 8.02.2018 року, тобто, в день складання специфікації, фактично свідчить про погодження сторонами умов 100% попередньої оплати товару.
Проте, оскільки такої оплати відповідач не здійснив, на його думку, позивач повинен був відмовитися від виконання свого зобов'язання з поставки товару, що передбачено ст. 538 ЦК України, а тому вимоги позивача про те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати настав з 09.02.2018 року, і саме з цієї дати необхідно обчислювати штрафні санкції, є безпідставними. Така правова позиція також висловлена у постанові ВС від 14.03.2018 року у справі № 903/333/17, які суд першої інстанції проігнорував.
Апелянт посилається на те, що судом не враховано положення п. 7.7. договору, яким передбачено, що товар продається покупцю з відстроченням або з розстроченням платежу, та у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в договорі або специфікації, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту.
Оскільки договір поставки та специфікація не встановлюють конкретного терміну, на який надається відстрочення оплати товару, то до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.2 статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач не звертався до відповідача із такою вимогою, а тому, на думку апелянта, у нього, на дату подання позовної заяви, існує необмежена будь-якими термінами відстрочка оплати товару на умовах товарного кредиту, а у суду першої інстанції, відповідно, були відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Кіровоградської області в оскаржуваній частині.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства « Олена» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 лютого 2019 року у справі № 912/3109/18 ( суддя Тимошевська В.В.), розгляд призначено на 06.05.2019рік.
У зв'язку з відпусткою суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г. за розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 06.05.2019року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду апеляційних скарг у справі №912/3109/18 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Подобєд І.М.
До суду апеляційної інстанції 06.05.2019року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 29.03.2019року та 09.04.2019року ( а.с.184,185, т.1), колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений тому це надає право суду розглянути справу без його участі.
Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Таким чином , представник відповідача має можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Кіровоградської області залишити без змін ( відзив на апеляційну скаргу).
06.05.2019 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (далі - Постачальник) та Фермерським господарством "Олена" (далі - Покупець) укладено договір поставки засоби захисту рослин в кредит-2018 № 010-КС (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався продати та поставити покупцю засоби захисту рослин (далі - Товар), а покупець зобов'язався приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника згідно замовлень Покупця, за умови наявності Товару на складі Постачальника. Замовлення можуть подаватися Покупцем шляхом надіслання Постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв'язком, електронною поштою, факсом або поштою (пункт 1.1 Договору).
Асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати та характеристики Товару визначаються на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі Постачальника й вказуються у відповідній Специфікації та видаткових накладних, які становлять невід'ємну частину цього Договору (пункт 1.2 Договору).
У пункті 2.2.1 Договору сторони встановили, що Покупець зобов'язується оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором та/або Специфікаціями (додатковими угодами, якщо вони були укладені) до нього шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Ціна Товару та/або його окремої партії визначається та вказується в Специфікаціях до цього Договору та/або видаткових накладних на дату їх складання, що є його невід'ємними частинами. (пункт 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору Покупець зобов'язувався здійснити оплату товару у строки встановлені Специфікацією.
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів (строків) сплати попередньої оплати або здійснення будь-якої належної оплати в розмірах менших ніж обумовлено Договором та/або Специфікаціями чи з порушенням строків такої сплати, Постачальник за своїм вибором має право здійснити наступні дії :
- в односторонньому порядку зупинити подальші поставки Товару на строк до усунення Покупцем вказаних в цьому порушень, а саме: повного погашення існуючої заборгованості та штрафних санкцій;
- в односторонньому порядку припинити подальші поставки Товару, відмовитись від виконання свого зобов'язання частково або в повному обсязі та розірвати Договір в односторонньому порядку відповідно до п. 10.3. даного Договору та вимагати у Покупця сплати заборгованості у порядку передбаченому цим Договором та законодавством. При цьому Постачальник не вважається таким, що порушив строки чи умови поставки Товару.
Пунктами 5.1-5.4. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP - склад покупця: Кіровоградська область, Гайворонський район, м. Гайворон, Шкільна, буд. № 1, відповідно до правил МТП з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі "Інкорермс 2010", які застосовуються сторонами з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавними характером цього Договору, а також тих особливостей, які випливають з умов цього Договору. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформляється шляхом підписання видаткових накладних на товар. Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару. Товар та/або 1ого відповідна партія, вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю в момент передачі згідно умов визначених пунктом 5.1. цього Договору. Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за якістю в момент підписання накладних та Товар, відповідно до якості, вказаній в сертифікаті підприємства-виробника.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару визначених в п. 4.1. Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.
У разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додаткового до пені визначеної в п. 7.3 сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної суми заборгованості. Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30 % річних від простроченої (неоплаченої) суми. (пункти 7.5.-7.6. Договору)
Пунктом 7.9. Договору передбачено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов'язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовується строк спеціалізованої давності, передбаченої ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Договір укладений з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (пункт 10.1 Договору).
Договір підписано повноваженими представниками сторін.
08.02.2018 сторонами договору була підписана Специфікація №001, відповідно до якої сторони погодили асортимент та кількість товару на загальну суму 2 601 698,70 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній Специфікації до 08.02.2018. (а.с. 24)
Звертаючись до Фермерського господарства " Олена " із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 4 055 405,00 грн, з якої: 2 601 698,70 грн основний борг, 697 255,25 грн пені, 605 162,25 грн - 30 % річних, 151 288,80 грн. інфляційних, позивач посилався на неналежне виконання Фермерським господарством "Олена" умов Договору поставки ЗЗР в кредит-2018 № 010-КС від 13.12.2017 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано, що не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується факту прийняття товару, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а тому, суд дійшов висновку про стягнення основного боргу за поставлений товар у сумі 2 601 698,70 грн.
Оскільки відповідач неналежно виконує зобов'язання за договором поставки в частині оплати поставленого товару, суд першої інстанції також вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені у відповідності до п. 7.3 Договору у розмірі 697 255,25 грн за загальний період прострочення з 09.02.2018 по 18.11.2018, та сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 30% річних у розмірі 605 162,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 151 288,80 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
При цьому, оскільки сторонами не оскаржується рішення суду в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 601 698,70 грн., що визнано відповідачем, колегія суддів у відповідності до статті 269 ГПК України не переглядає рішення в цій частині.
Щодо правомірності стягнення на користь позивача пені, та сум, передбачених статтею 625 ЦК України, колегія суддів вважає правильними висновки суду в цій частині з огляду на таке.
У силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати товару, визначених у п. 4.1 Договору та специфікаціях, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.
Згідно з пунктом 7.9. Договору, строк нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
З огляду на те, що судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що відповідачем не оплачено за поставлений товар, колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 15-16) у розмірі 697 255,25 грн. за загальний період з 09.02.2018 по 18.11.2018, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим, арифметично правильним та підлягає задоволенню.
При цьому, судом враховано, що заявлений до стягнення розмір пені не перевищує суму суму основного боргу. Позивач заявляє до стягнення лише пеню та не виставляє вимогу про стягнення штрафу, право на нарахування якого також передбачено умовами Договору (пункт 7.5. Договору). На час розгляду справи основний борг відповідачем не сплачено та останній не повідомляє суд про вжиття будь-яких заходів, направлених на виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
Пунктом 7.6 Договору встановлено, що за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Сума річних у розмірі 30% погоджена сторонами у договорі, що дозволяється відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних у розмірі 605 162,25 грн (а.с. 17) за загальний період з 09.02.2018 по 18.11.2018 та інфляційних втрат у розмірі 151 288,80 грн. (а.с. 18-19), за період з 09.02.2018 по 31.10.2018, колегія суддів суд вважає їх правильними та обґрунтованими.
З огляду на викладене, господарський суд Кіровоградської області обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" до Фермерського господарства " Олена " про стягнення 697 255,25 грн. пені, 605 162,25 грн - 30 % річних та 151 288,80 грн інфляційних.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що договір поставки не визначає строк оплати поставленого товару; про те, що оскільки сторонами погоджено поставка товару на умовах товарного кредиту, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а у зв'язку з тим, що такої вимоги позивач не заявляв, відповідач не прострочив оплату і відсутні підстави для застосування відповідальності.
Такі доводи апелянта не відповідають обставинам справи та суперечать нормам діючого законодавства з огляду на наступне.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як унормовано статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.2.1 Договору сторони встановили, що Покупець зобов'язується оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором та/або Специфікаціями (додатковими угодами, якщо вони були укладені) до нього шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Згідно з пунктом 4.1 Договору Покупець зобов'язувався здійснити оплату товару у строки встановлені Специфікацією.
08.02.2018 сторонами договору була підписана Специфікація №001, відповідно до якої сторони погодили асортимент та кількість товару на загальну суму 2 601 698,70 грн. та визначили, що за отриманий товар покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній Специфікації до 08.02.2018. (а.с. 24), тобто, сторонами чітко встановлено строк оплати товару.
Таким чином, посилання відповідача на те, що сторони погодили продаж товару у кредит, без визначення дати оплати, є неспроможними.
За приписами частини 2 статті 695 Цивільного кодексу України істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.
Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (частина 2 статті 695 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Тобто, розстрочення платежу є різновидом комерційного кредиту.
Разом з цим, неспівпадання моменту оплати товарів, робіт, послуг з моментом їх отримання, не означає, що така умова за своєю правовою природою є комерційний кредитом. Передбачене договором надання відстрочки і розстрочки оплати товарів може бути комерційним кредитом, якщо подібні умови платежів визначені в договорі саме як надання комерційного кредиту. Виходячи зі змісту статті 1057 Цивільного кодексу України зобов'язання комерційного кредитування виникає не автоматично, а при досягненні угоди про це.
Частиною 3 статті 695 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.
Водночас, частиною 6 статті 694 Цивільного кодексу України унормовано, що з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Проте, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається погодження сторонами умови щодо виникнення у продавця на передане ним покупцю майно, що є предметом договору поставки, права застави на підставі статей 694, 695 Цивільного кодексу України.
Крім того, сторонами у договорі не передбачені такі істотні умови, притаманні договорам на умовах розстрочення платежу ( ст. 695, 1057 ЦК України), як порядок, строки і розміри платежів.
За викладених вище підстав, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що строк оплати за поставлений Товар ще не настав, оскільки він чітко визначений у підписаній та скріпленій сторонами Договору Специфікації № 001 від 08.02.2018.
Доводи апелянта про те, що оскільки такої оплати відповідач не здійснив, позивач повинен був відмовитися від виконання свого зобов'язання з поставки товару, що передбачено ст. 538 ЦК України, а тому строк виконання зобов'язання щодо оплати не правильно обраховувати з 09.02.2018 року, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів (строків) сплати попередньої оплати або здійснення будь-якої належної оплати в розмірах менших ніж обумовлено Договором та/або Специфікаціями чи з порушенням строків такої сплати, Постачальник за своїм вибором має право здійснити наступні дії :
- в односторонньому порядку зупинити подальші поставки Товару на строк до усунення Покупцем вказаних в цьому порушень, а саме: повного погашення існуючої заборгованості та штрафних санкцій;
- в односторонньому порядку припинити подальші поставки Товару, відмовитись від виконання свого зобов'язання частково або в повному обсязі та розірвати Договір в односторонньому порядку відповідно до п. 10.3. даного Договору та вимагати у Покупця сплати заборгованості у порядку передбаченому цим Договором та законодавством. При цьому Постачальник не вважається таким, що порушив строки чи умови поставки Товару.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Разом з цим, згідно з частиною 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Оскільки відповідач отримав Товар без будь-яких заперечень, останній повинен виконати свій обов'язок по оплаті такого Товару у встановлений Договором, а саме Специфікацією, строк, тобто, 8.02.2018 року, що не вимагає від позивача направлення відповідачу вимоги на оплату, як вважає апелянт.
З огляду на вищезазначені обставини, господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суми пені, інфляційні та 30% річних, передбачених за порушення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відшкодування витрат позивача на послуги адвоката з огляду на наступне.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" .
Статтею 30 цього ж Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» укладено договір № 26 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді від 06.11.2018.
Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 27.11.2018, платіжним дорученням №8439 від 26.12.2018 про оплату 32 050,00 грн. на підставі рахунку № 26 від 27.11.18 за договором № 26 про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді від 02.11.2018 (т. 1, а.с. 45-51, 54-55, 64).
Акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 27.11.2018 містить відомості про обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також зазначено витрачений на вказане час. В Акті детально наведено розрахунок вартості наданих послуг, при цьому враховано витрати на сплату обов'язкових платежів.
За правилами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість відповідач не доводить неспівмірність витрат з урахуванням наведеного в Акті переліку наданих послуг та їх вартості та в апеляційній скарзі він не наводить жодної підстави на спростування стягнутих судом першої інстанції сум на відшкодування витрат на послуги адвоката.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, колегія суддів вважає посилання апелянта на безпідставність такого стягнення, необґрунтованими та недоведеними.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Кіровоградської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Фермерського господарства « Олена » - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 лютого 2019 року у справі № 912/3109/18 ( суддя Тимошевська В.В.)- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.05.2019року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя І.М.Подобєд