Номер провадження 2/754/3657/19 Справа №754/16792/18
Іменем України
26 квітня 2019 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Базік А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному проваджені цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 03.12.2012 відповідач отримав кредит у розмірі 1500,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміт на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв'язку з чим, станом на 18.11.2018 виникла заборгованість у розмірі 12458,73грн, з яких: 642,36грн - тіло кредиту, 2110,86грн - нараховані відсотки за користування кредитом, 8636,05грн - нараховано пені, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 569,46грн - штраф (процентна складова).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.11.2018 провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.01.2019 провадження по справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №754/13763/15-ц.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.03.2019 відновлено провадження по зазначеної вище справи, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання». Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 03.12.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 03.12.2012, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1500,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Банком зобов'язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти в розмірі 1500,00грн. Відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з нього заборгованість в сумі 12458,73грн, з яких: 642,36грн - тіло кредиту, 2110,86грн - нараховані відсотки за користування кредитом, 8636,05грн - нараховано пені, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 569,46грн - штраф (процентна складова).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідач не скористувався своїм правом, передбаченим ст. 76-83, 174,191 ЦПК України та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Разом з тим, згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір. Пунктом 2.1.1.5.5 цих Умов передбачено, що відповідач зобов'язується погашати заборгованість за цим Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Умови надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем не надано доказів, а судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року.
Крім того, відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У зв'язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 03.12.2012.
Таким чином, з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку, враховуючи середню арифметичну виличину та відповідність з зазначиними обставинами у позові, вважає заможливим суму у розмірі 1481,77 грн, водночас у задоволенні інших вимог передбачених Умовами - відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 704,80грн.
Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 247, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1481,77грн.
В частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 704,80грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочногорішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» місце знаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Повний текс складено та підписано 26 квітня 2019року.
Суддя В.В. Бабко