07 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4072/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов»язаних з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти,-
В березні 2019 року позивач - Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного звернулася в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути витрати, пов»язані з його утриманням у закладі вищої освіти в розмірі 34 338,72 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що на момент звернення до суду із даним позовом позивачем було враховано практику Великої палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною 4 статті 5 КАС передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За змістом статті 6 Закону України «Про військовий обов»язок і військову службу» (далі - Закон) військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби.
Згідно із статтею 25 Закону підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад»юнктів і докторантів.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п»яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п»ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов»язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
З наведених норм видно, що відповідач, проходячи військову службу, що відноситься до публічної служби, звільнився за власним бажанням, не пройшовши військову службу (навчання), як це було визначено умовами договору від 28 липня 2015 року про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ.
Спори пов»язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16.
Відтак, спір про стягнення витрат, пов»язаних з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти ЗСУ є публічно - правовим та повинен розглядатись за нормами адміністративного судочинства, а висновок суду попередньої інстанції про відмову у відкритті провадження є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі №1.380.2019.001280 - скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді М. А. Пліш
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 08.05.2019 року.