ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.05.2019Справа № 910/2347/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО"
про стягнення 69 718, 91 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 69 718, 91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо, що приміщення яке орендувалося останнім за договором оренди № 181-2 від 27.04.2017 продане відповідачем третій особі, тож сплачені позивачем на користь відповідача кошти підлягають поверненню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.03.2019 з відміткою «за заявою відправника (одержувача)».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУРО" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО" (далі - орендар) укладено договір оренди № 181-2, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування об'єкт нерухомості, що є власністю орендодавця, 1090/2027 частин приміщення громадського призначення НОМЕР_1 , відповідно до технічних паспортів на приміщення громадського призначення, вбудованого в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , місце розташування -цокольний поверх, літера «А» (далі - приміщення).
Приміщення належить орендодавцеві на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85634303 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 864710880000) - п. 1.4. договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, приміщення являє собою частину будівлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення має номер НОМЕР_1 та № 1090/2027 частин приміщення громадського призначення НОМЕР_1 , відповідно до технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудованого в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , місце розташування - цокольний поверх, літера «А».
Згідно п. 3.1. договору, площа приміщення, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю на умовах даного договору складає 99, 00 квадратних метрів основної та 10, 00 квадратних метрів - допоміжної площі. Розмір площі приміщення зазначається в акті приймання-передачі приміщення в оренду (додаток № 2 до договору), який складається відповідно до ст. 4 даного договору та відповідно до технічного паспорту НОМЕР_1 на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача орендодавцем та приймання орендарем приміщення в оренду здійснюється на підставі акту приймання-передачі (додаток № 2 до цього договору). Приміщення вважається фактично переданим у користування (оренду) орендаря з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. В момент підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.
За умовами п. 5.1. договору, з моменту передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі, орендодавець надає орендарю право на виконання опоряджувальних та ремонтних робіт в приміщенні з метою його облаштування і пристосування для подальшого використання орендарем чи іншими особами, право користування приміщенням яким буде надано орендарем за договорами суборенди за письмовою згодою орендодавця.
У відповідності до п. 5.7. договору, орендар за власний рахунок виконує опоряджувальні та ремонтні роботи в приміщенні, у зв'язку із чим орендна плата за договором починає нараховуватися з 8 (восьмого) місяця оренди за даним договором. Протягом перший 7 (семи) місяців оренди орендна плата орендарю не нараховується та останнім не сплачується, окрім авансових платежів, встановлених п. 11.5. цього договору. Після закінчення пільгового періоду, орендна плата нараховується та сплачується в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 7.1. договору, строк оренди приміщення відповідно до цього договору встановлюється з 01.05.2017 року по 30.04.2020 (тридцять п'ять місяців).
Відповідно до п. 7.2. договору, строк оренди починає обраховуватися з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень в оренду (додаток № 2 до договору) і закінчується о 23 год. 59 хв. відповідного дня місяця відповідного року (дата закінчення).
Пунктом 11.2. договору визначено, що орендна плата оплачується орендарем в безготівковому порядку в національній українській валюті - гривні, починаючи з 10 (десятого) календарного місяця, що відраховується від дати, визначеної у п. 7.2. договору.
Розмір орендної плати за один місяць оренди визначається наступним чином:
11.2.1. Орендна плата за даним договором встановлюється у розмірі еквівалентному 16, 50 доларів США за один квадратний метр основної орендованої площі за один календарний місяць оренди. Орендна плата за допоміжну площу складає 6, 00 доларів США за один квадратний метр допоміжної орендованої площа за один квадратний місяць оренди.
Орендна ставка за місяць складає:
1) за основну орендовану площу еквівалентом 1 633, 50 доларів США.
2) за додаткову орендовану площу еквівалентом 60, 00 доларів США.
3) загальна ставка орендної плати за календарний місяць за орендовані приміщення становить еквівалент 1693, 50 доларів США, що становить 45 026, 77 грн. за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України станом на 27.04.2017 року.
Сторони домовилися, що у випадку зміни курсу валют на рівні понад 1 грн. за 1 долар США, при здійснені розрахунків сторони проводять перерахунок орендної плати за встановленим Національним банком України курсом долару США до гривні на дату оплату орендарем відповідного платежу.
Сплачені орендарем відповідно до п. 11.5. договору авансові платежі перерахунку не підлягають.
11.2.2. Максимальний розмір місячної орендної плати, що нараховується та сплачується орендарем за цим договором, не може перевищувати 54 500, 00 грн. Даний пункт діє по 01.05.2018 року.
У випадку перевищення станом на 01.05.2018 року, за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України максимального розміру місячної орендної плати, встановленої в п. 11.2.2. цього договору., розмір орендної плати вирішується сторонами шляхом переговорів та підписанням відповідної додаткової угоди до договору, в якій буде сформовано компромісний варіант орендної плати.
Якщо станом на 01.05.2018 за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України перевищення максимального розміру місячної орендної плати, встановленої в п. 11.2.2. цього договору, не відбулось, то розмір максимального розміру місячної орендної плати, що нараховується та сплачується орендарем за цим договором, залишається на рівні 54 500, 00 грн. до 01.05.2019 року.
У випадку перевищення станом на 01.05.2019 року за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України максимального розміру місячної орендної плати, встановленої в п. 11.2.2. цього договору, розмір орендної плати вирішується сторонами шляхом переговорів та підписанням відповідної додаткової угоди до договору , в якій буде сформовано компромісний варіант орендної плати.
Якщо станом на 01.05.2019 за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України перевищення максимального розміру місячної орендної плати, встановленої в п. 11.2.2. цього договору, не відбулось, то розмір максимального розміру місячної орендної плати, що нараховується та сплачується орендарем за цим договором, залишається на рівні 54 500, 00 грн. до 30.04.2019 року.
При цьому орендна ставка за місяць складає еквівалентом 1693, 50 доларів США.
Якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, на підставі рахунку орендодавця.
Відповідно до п. 11.4. договору, орендна плата за восьмий, дев'ятий і останній місяці оренди за даним договором, що становить еквівалент 5 080, 50 доларів США та складає 135 080, 33 грн., за офіційним курсом гривні до долару США за даними Національного банку України станом на 27.04.2017 сплачується орендарем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими на те представниками сторін і діє до закінчення строку оренди, а в частині взаєморозрахунків, до повного їх виконання (п. 25.1. договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, відповідно до п. 11.4. договору позивачем було сплачено відповідачу орендну плату за восьмий, дев'ятий і останній місяці у розмірі 135 080, 31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4016 від 10.05.2017.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були надані, а позивачем прийняті послуги оренди на загальну суму 315 187, 39 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 10.09.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000032 від 10.08.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000029 від 30.06.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000024 від 31.05.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000017 від 27.04.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000011 від 30.03.2018 на суму 45 026, 77 грн., № ОУ-0000005 від 28.02.2018 на суму 45 026, 77 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Орендні платежі сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 7188 від 15.03.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 7422 від 06.04.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 7667 від 45 026, 77 грн., № 8156 від 19.06.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 8856 від 14.08.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 9400 від 18.10.2018 на суму 45 026, 77 грн. та № 6929 від 13.02.2018 на суму 45 026, 77 грн.
Як зазначає позивач, останній заявою від 25.07.2018 № 25/07/2018-1 надав згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "АКУРО" та учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" ОСОБА_1 , що володіє 100 % статутного капіталу зазначеного товариства на виведення зі статутного (складеного) капіталу ТОВ "АКУРО" та переоформлення права власності на учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" на нежитлові приміщення, зокрема за НОМЕР_1 загальною площею 251, 3 кв.м. та переукладенням договору оренди з новим власником на нежитлові приміщення НОМЕР_1 , при необхідності .
Крім того, позивач стверджує, що 24.10.2018 останньому стало відомо, що приміщення, яке орендувалося за договором № 181-2 від 27.04.2017 продане третій особі.
Тож, за розрахунком позивача з урахуванням оплати за восьмий, дев'ятий та останній місяці оренди за платіжним дорученням № 4016 від 10.05.2017, а також сплачених коштів за платіжним дорученням № 9400 від 18.10.2018 за позивачем рахується переплата у розмірі 45 026, 00 грн.
Також, позивач зазначає, що оскільки акт приймання-передачі приміщень в оренду за договором № 181-2 від 26.04.2017 підписаний сторонами 11.05.2017, розрахунковий період починає перебіг з дати фактичної передачі - 11 числа, за період оренди з 11.10.2018 по 11.11.2018 та до дати фактичного продажу приміщення третій особі, позивачем також сплачена орендна плата в повному обсязі, а отже існує переплата у розмірі 24 692, 14 грн., яка вирахувана позивачем наступним чином: 40 026, 77 грн. (орендна плата)/31 (календарний день)*14 (дні фактичного перебування) = 20 334, 63 грн, тож 45 026, 77 грн. - 20 334, 64 грн. = 24 692, 14 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листами № 06.11.2018 № 06/11/2018-1, № 05/12/2018-1 від 05.12.2018 та з претензією № 14/12/2018-1 від 14.12.2018, в яких просив відповідача повернути надлишково сплачені кошти у розмірі 69 718, 91 грн., що підтверджується описами вкладення з відтисками штемпеля поштових відділень та фіскальними чеками.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки приміщення яке орендувалося останнім за договором оренди № 181-2 від 27.04.2017 продане відповідачем третій особі, тож сплачені позивачем на користь відповідача кошти підлягають поверненню, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача переплачені кошти у розмірі 69 718, 91 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 181-2 від 27.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що 27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУРО" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО" (орендар) укладено договір оренди № 181-2, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування об'єкт нерухомості, що є власністю орендодавця, 1090/2027 частин приміщення громадського призначення НОМЕР_1 , відповідно до технічних паспортів на приміщення громадського призначення, вбудованого в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , місце розташування -цокольний поверх, літера «А» (далі - приміщення).
Відповідно до п. 2.1. договору, приміщення являє собою частину будівлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення має номер НОМЕР_1 та № 1090/2027 частин приміщення громадського призначення НОМЕР_1 , відповідно до технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудованого в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , місце розташування - цокольний поверх, літера «А».
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом також встановлено, шо на виконання умов договору, відповідно до п. 11.4. договору позивачем було сплачено відповідачу орендну плату за восьмий, дев'ятий і останній місяці у розмірі 135 080, 31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4016 від 10.05.2017.
Крім того, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем сплачені орендні платежі у розмірі 315 187, 39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7188 від 15.03.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 7422 від 06.04.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 7667 від 45 026, 77 грн., № 8156 від 19.06.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 8856 від 14.08.2018 на суму 45 026, 77 грн., № 9400 від 18.10.2018 на суму 45 026, 77 грн. та № 6929 від 13.02.2018 на суму 45 026, 77 грн., про що сторонами також складено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 10.09.2018, № ОУ-0000032 від 10.08.2018, № ОУ-0000029 від 30.06.2018, № ОУ-0000024 від 31.05.2018, № ОУ-0000017 від 27.04.2018, № ОУ-0000011 від 30.03.2018, № ОУ-0000005 від 28.02.2018.
Разом з тим, як стверджує позивач 24.10.2018 останньому стало відомо, що приміщення, яке орендувалося за договором № 181-2 від 27.04.2017 продане третій особі, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскільки приміщення яке орендувалося останнім за договором оренди № 181-2 від 27.04.2017 продане відповідачем третій особі, то сплачені позивачем на користь відповідача кошти підлягають поверненню, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача переплачені кошти у розмірі 69 718, 91 грн.
Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Отже, наймачеві надається додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 922/2318/17.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме доказів відчуження відповідачем орендованого позивачем за договором № 181-2 від 27.04.2017 майна третій особі, відповідний договір та/або з витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у матеріалах справи відсутній.
При цьому, з долученої до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником групи нежитлових приміщень НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУРО".
Крім того, у позовній заяві № 18/02/2019-1 від 18.02.2019 позивач зазначає, що майно - групи нежитлових приміщень НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які є предметом договору № 181-2 від 27.04.2017 продані третій особі, проте не зазначив кому саме, в той же час позивачем долучено до позовної заяви - заяву № 25/07/2018-1 від 25.07.2018 якою надає згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "АКУРО" та учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" ОСОБА_1 на виведення зі статутного (складеного) капіталу ТОВ "АКУРО" та переоформлення права власності на учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" на нежитлові приміщення, зокрема на групи нежитлових приміщень НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте ані з матеріалів справи, ані з тексту самої заяви суд не вбачає, на підставі чого позивачем надано таку згоду, відповідний лист-звернення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" чи учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" ОСОБА_1 на отримання зазначеної згоди у матеріалах справи відсутній.
В той же час, у претензії № 14/12/2018-1 від 14.12.2018 позивач стверджує, що нежитлові приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 продані Фізичній особі-підприємцю Рибальченко О.В. , проте у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин.
Разом з тим, за змістом положень ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Тож, приймаючи до уваги положення ст. 516 Цивільного кодексу України, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що у даному випадку виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО" свого обов'язку зі сплати орендної плати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" є належним виконанням.
Крім того, у позовній заяві позивач посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначаючи, що відповідачем безпідставно утримуються кошти у розмірі 69 718, 91 грн.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Однак, суд повторно зазначає, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження продажу відповідачем орендованого за договором №181-2 від 27.04.2017 майна третій особі.
Крім того, суд зазначає, що навіть якщо відповідне нежитлове приміщення і було продано відповідачем третій особі у даному випадку, враховуючи що, як зазначає сам позивач, йому стало відомо про факт продажу 24.10.2018, тобто його не було повідомлено новим власником про придбання орендованого за договором майна, в силу приписів ст. 516 Цивільного кодексу України сплата позивачем орендної плати на користь відповідача є належним виконанням свого обов'язку за договором № 181-2 від 27.04.2017, тож у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 69 718, 91 грн. як безпідставно набутих.
Разом з тим, відповідно до п. 7.1. договору, строк оренди приміщення відповідно до цього договору встановлюється з 01.05.2017 року по 30.04.2020 (тридцять п'ять місяців).
Згідно п. 7.2. договору, строк оренди починає обраховуватися з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень в оренду (додаток № 2 до договору) і закінчується о 23 год. 59 хв. відповідного дня місяця відповідного року (дата закінчення).
Тож, договір оренди № 181-2 від 27.04.2017 на даний час діє, доказів його розірвання/визнання недійсним суду не надано, відповідно позивач продовжує користуватися орендованим приміщенням та зобов'язаний сплачувати орендну плату.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРО" про стягнення 69 718, 91 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя С. О. Щербаков