79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.07.07 Справа № 1/133-28/58
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Прорив-К», м.Львів.
на рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2007 р.
у справі №1/133-28/58
за позовом ТзОВ «Прорив-К», м.Львів.
до відповідача-1: ПП «Штайнгофф Пропертіз»,м.Львів.
до відповідача-2: Акціонерного товариства «Каліон Банк Україна», м.Київ
про визнання договору недійсним.
За участю представників:
від позивача -не з»явився.
від відповідача -1: Мельник Ю.М.- представник.
від відповідача -2: не з»явився.
Роз»яснено права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представник сторони відмовився. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.04.2007р. у справі №1/133-28/58 (суддя Морозюк А.Я.) у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Прорив-К»,м.Львів визнати недійсним договір про заміну сторони в кредитному договорі від 19.10.2005р., укладеного між АТ «Каліон Банк Україна»та ПП «Штайнгофф Пропертіз»- відмовлено повністю.
Суд мотивував рішення тим, що оспорюваний договір не містить ознак договору факторингу, в зв»язку з чим до нього не слід застосовувати вимоги глави 73 ЦК України, тому укладений відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Позивач з таким рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати і винести нове рішення, яким визнати недійсним договір про заміну сторони в кредитному договорі від 19.10.2005р., укладеного між АТ «Каліон Банк Україна»та ПП «Штайнгофф Пропертіз»з наступних підстав:
- оспорюваний договір містить, як елементи переведення боргу, так як позивач перевів свою заборгованість на відповідача, так і елементи уступки права вимоги, так як позивач уступив відповідачу право вимоги по кредитному договору.
- згідно ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»факторинг є фінансовою послугою, згідно листа №347/07/1-3/1 від 13.10.2003р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України уступку права вимоги саме за грошовими зобов»язаннями слід кваліфікувати як факторинг.
- зсилаючись на ст.1079 ЦК України, скаржник зазначає, що особою, до якої переходить право вимоги, може бути лише банк або фінансова установа, відповідно, оскільки відповідач-1 не набув статусу фінансової установи, то оспорюваний договір укладено відповідачем-1 з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним.
ПП «Штайнгофф Пропертіз»,м.Львів у відзиві на апеляційну скаргу, доводи відхилив, покликаючись, що за умовами оспорюваного договору передається фактично обов»язок по поверненню кредиту і сплаті процентів, а не право отримати кошти, тому за таких умов майновий зміст факторингу втрачається, відповідно оскаржуваний договір вважає договором заміни, за якими позивач передав відповідачу-1 власну заборгованість за кредитним договором, а відповідач-1 погасив відповідачу-2 дану заборгованість.Разом з тим, зазначає, що договір заміни є саме договором переведення боргу, а не договором уступки права вимоги (факторинг), оскільки про це свідчить сама форма договору заміни (ст.520 ЦК України), так як уклавши договір заміни відповідач-2 надав згоду на перевід, в той час як для уступки права вимоги така згода не потрібна ( ч.1 ст.516 ЦК України).
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
19.10.2005 р. між Акціонерним товариством “Каліон Банк Україна» (Кредитор), ТзОВ «Компанія Киянка» (правонаступником якого є ТзОВ »Порив-К», згідно п.1.1 статуту ТзОВ »Порив-К», зареєстрованого 18.01.2007 року) (Боржник 1) та ПП «Штайнгофф Пропертіз» (Боржник 2і) укладено договір про заміну сторони в кредитному договорі, відповідно до якого, позивач передав відповідачу 1 свою заборгованість перед АТ “Каліон Банк Україна» у розмірі 3409563,65 грн, що виникла відповідно до листа про відкриття кредитної лінії від 01.06.2005 року та змін №1 до листа про відкриття кредитної лінії (надалі - кредитний договір), внаслідок чого відповідач 1 замінив позивача, як зобов»язану сторону по кредитному договору.
За переведення свого боргу перед АТ “Каліон Банк Україна» на відповідача 1, позивач зобов»язався сплатити відповідачу 1 суму у розмірі 3409563,65 грн частинами у наступні строки:
- 240608,16 грн. протягом місяця з моменту укладення договору про заміну сторони в кредитному договорі;
- 1000000 грн. у строк до 30.06.2006 року;
- 1000000 грн. у строк до 30.11.2007 року;
- 1168955,49 грн. у строк до 30.11.2008 року.
Згідно договору від 19.10.2005 року, зокрема розділу 3 цього договору, відповідач 1 з моменту підписання даного договору виступає Клієнтом по кредитному договору. Відповідач 1 приймає на себе права та обов'язки клієнта, які випливають з кредитного договору з моменту підписання даного договору.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Проте законодавець обмежує об»єкт передачі за договором факторингу правом вимоги не до будь-якої третьої особи, а чітко до третьої особи -боржника.Крім того, договір факторингу передбачає передачу грошової вимоги від боржника-тобто безумовної вимоги про сплату коштів, який боржник зобов»язаний сплатити у зв»язку із вчиненням клієнтом на користь боржника певних дій (передача товару, надання послуг чи надання кредиту).
Господарським судом встановлено, що за оспорюваним договором передається фактично обов»язок по поверненню кредиту і сплаті процентів, а не право отримати кошти, а договір факторингу передбачає передачу права вимоги в обмін на плату, в даному випадку відповідач-1 позивачу жодних коштів не сплачував.
Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Аналізуючи зміст оспорюваного договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що такий не є договором факторингу , а є договором про переведення боргу з огляду на те, що за спірним договором позивач перевів відповідачу-1 борг за згодою банку (кредитора).
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а покликання апелянта на те, що відповідач-1 не набув статусу фінансової установи, тому договір укладено з порушенням чинного законодавства є безпідставним, оскільки ч.4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачає можливість надання окремих фінансових послуг юридичним особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.
Отже, з огляду на недоведеність позивачем своїх вимог, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду належить залишити без змін, правові підстави щодо задоволення вимог апеляційної скарги відсутні
Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2007 р.
у справі №1/133-28/58 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Прорив-К», м.Львів - без задоволення.
2. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.