м. Вінниця
26 квітня 2019 р. Справа № 120/756/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Чайки А.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 25.02.2019 року випадково, переглядаючи Єдиний реєстр боржників, він дізнався, що Замостянським відділом ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито стосовно нього виконавче провадження №58293542. Звернувшись 26.02.2019 року до відділу ДВС, він отримав копію вимоги про сплату боргу від 17.09.2018 року №Ф5852-17У.
Разом із тим, дану податкову вимогу позивач вважає протиправною та такою, що винесена з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 05.03.2019 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою від 07.03.2019 року задоволено заяву позивача та поновлено строк звернення до суду. Даною ухвалою також відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 13.03.2019 року розгляд даної справи вирішено продовжити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 03.04.2019 року.
Іншою ухвалою від 13.03.2019 року відмовлено у задоволені заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Судове засідання 03.04.2019 року відкладено до 10.04.2019 року з метою отримання додаткових доказів.
У судовому засіданні 10.04.2019 року оголошено перерву до 25.04.2019 року з метою надання сторонам часу для подання відповіді на відзив та заперечень на таку відповідь.
У судовому засіданні 25.04.2019 року оголошено перерву до 26.04.2019 року для надання сторонам часу на ознайомлення із відповіддю на відзив та запереченнями на таку відповідь.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Зокрема зазначив, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.02.2009 року за адресою: АДРЕСА_1. Разом із тим, у зв'язку з воєнними діями на території міста Донецьк він фактично зупинив підприємницьку діяльність та переїхав разом із родиною спочатку до міста Києва, а в квітні 2015 року до міста Вінниці. Також, зазначив, що до квітня 2016 року підприємницької діяльності не здійснював, однак, змінивши адресу реєстрації місця здійснення підприємницької діяльності, він став на облік до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та з квітня 2016 року відновив сплату податків та єдиного соціального внеску. При цьому зазначив, що дійсно у період з квітня 2014 року по березень 2016 року не сплачував єдиний соціальний внесок, проте вказав, що мав законне право його не сплачувати в силу положень п. 9-3 та 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема зазначив, що станом на 31.08.2018 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4088,76 грн., яка утворилась в період здійснення ним підприємницької діяльності під час перебування на обліку в Донецькій ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Також зазначив, що посилання позивача на положення п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є необґрунтованими, адже із відповідною заявою про звільнення від сплати єдиного соціального внеску він не звертався. Представник відповідача також звернув увагу на те, що недоїмка, яка виникла у платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів та зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, визначеному ст. 101 ПК України. Однак, в даному випадку, позивач не просить списати недоїмку, а лише вказує на протиправність податкової вимоги.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
09.02.2009 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.
Як зазначає позивач у відповіді на відзив, у зв'язку з воєнними діями на території міста Донецьк він зупинив підприємницьку діяльність та переїхав разом із родиною спочатку до міста Києва, а в квітні 2015 року до міста Вінниці.
Позивач також зазначає, що здійснення підприємницької діяльності він продовжив лише в квітні 2016 року, після того як став на облік у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. Внаслідок цього, сплату податків та єдиного соціального внеску він відновив лише в квітні 2016 року.
Разом із тим, 25.02.2019 року йому стало відомо, що 11.02.2019 року Замостянським відділом ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження №58293542 з примусового виконання податкової вимоги від 17.09.2018 року №Ф5852-17У про сплату єдиного соціального внеску в сумі 4088,76 грн.
Проте, дану вимогу від 17.09.2018 року №Ф5852-17У позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).
Відповідно до п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Пунктами 295.3 та 295.4 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України, реєстрація субєкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно із п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у звязку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9статті 295 цього Кодексу.
Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
В даному випадку, як було встановлено судом вище, 17.09.2018 року Головним управління ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу №Ф-5852-17У про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 4088,76 грн., яка обліковувалась за позивачем станом на 31.08.2018 року.
Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника податків, на момент знаття позивача з обліку з Донецької ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, позивач мав недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 7649,13 грн., яка утворилась в період здійснення підприємницької діяльності під час перебування на податковому обліку в м. Донецьк.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач не заперечує той факт, що він не сплачував єдиний соціальний внесок у період з квітня 2014 року по березень 2016 року, однак зазначає, що мав законне право його не сплачувати в силу положень 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також зазначає, що в силу п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач повинен зберігати та опрацьовувати податкову інформацію про суми недоїмки, які виникли у період перебування платників єдиного внеску на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась АТО, але вимагати її сплати права не має.
Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Із аналізу наведених положень слідує, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
При цьому, підставою для такого звільнення платника податку є його заява, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
В даному ж випадку, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт звернення позивача до органу доходів і зборів із заявою щодо звільнення його від сплати єдиного соціального внеску.
В той же час, у відповіді на відзив позивач зазначає, що станом на теперішній час ним не подавалась заява до органу доходів і зборів про звільнення від сплати єдиного соціального внеску та списання заборгованості, оскільки антитерористична операція ще не закінчилась.
Разом із тим, суд такі посилання позивача оцінює критично, адже положення п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначають лише граничний термін на подання відповідної заяви та не містять жодних умов щодо можливості подання такої заяви лише після закінчення антитерористичної операції.
Що ж до посилань позивача на положення п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Посилаючись на наведені вище положення, позивач зазначає, що відповідач повинен лише зберігати та опрацьовувати податкову інформацію про суми недоїмки, які виникли у період перебування платників єдиного внеску на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась АТО, але вимагати її сплати права не має.
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що на відміну від положень п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень (які ставлять у залежність звільнення платника податку від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", із перебуванням такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція), положення п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень, на думку суду, поширюються лише на платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України.
В даному ж випадку, позивач особисто зазначає, що у зв'язку з воєнними діями на території міста Донецьк він переїхав разом із родиною спочатку до міста Києва, а в квітні 2015 року до міста Вінниці.
При цьому, як слідує із наявних у матеріалах справи довідок про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 03.11.2014 року №3002002076 та від 10.03.2015 року №529621282 до міста Києва останній переїхав 30.08.2014 року, а до міста Вінниці 01.03.2015 року.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що положення п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача не поширюються.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також визначено, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, із наведених положень слідує, що недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ст. 101 ПК України для списання безнадійного податкового боргу.
Разом із тим, в даному випадку предметом розгляду в межах даної адміністративної, є вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги зі сплати єдиного соціального внеску. При цьому, жодних вимог щодо зобов'язання відповідача списати недоїмку, яка у нього утворилась, позивачем не заявлено.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивач із заявою про звільнення від сплати єдиного соціального внеску чиабо списання наявної у нього недоїмки до органу доходів і зборів не звертався, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем вимога від 17.09.2018 року №Ф5852-17У є обґрунтованою.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1);
Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).
Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна