Справа № 373/724/19
про арешт майна
03 травня 2019 року Слідчий суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому клопотання слідчого СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019110240000176 від 27 квітня 2019 року, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даному матеріалу, -
26 квітня 2019 року о 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом марки «Forte FT200GY-C5B», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області, допустив наїзд на дитину, яка різко вибігла на проїзджу частину зліва направо відносно руху мотоцикла. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Кримінальному провадженню було присвоєно № 12019110240000176. .
З клопотання слідчого вбачається, що під час огляду місця події був тимчасово вилучений та доставлений на майданчик тимчасового зберігання ( вул. Лагерна, 44, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область) мотоцикл марки «Forte FT200GY-C5B», номерний знак НОМЕР_1 .
27 квітня 2019 року слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 було винесено постанову про визнання вищезазначеного транспортного засобу речовим доказом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником мотоцикла марки «Forte FT200GY-C5B», номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .
Мотоцикл марки «Forte FT200GY-C5B», номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження та містить на собі сліди злочину, тому потребує подальшого дослідження.
У органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, оскільки не призначено та не проведено ряд експертиз, що матимуть доказове значення по даному кримінальному провадженню. У випадку не накладення арешту на майно та повернення його власникам, останні матимуть можливість, з метою уникнення кримінальної відповідальності, приховати, пошкодити або знищити речові докази, які свідчать про вчинення ними кримінального правопорушення. У випадку накладення арешту на майно орган досудового розслідування матиме реальну можливість повністю забезпечити збереження речових доказів.
Розгляд клопотання проводиться відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України.
Слідчий, прокурор та власник майна повідомлені належним чином про день а час розгляду клопотання. Їх неявка не є перешкодою розгляду клопотання.
Відповідно до ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює повноваження щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 цього Кодексу, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Отже, слідчим ОСОБА_3 26.04.2019 близько 22 год. 30 хв. складено протокол про тимчасове вилучення мотоциклу.
02 травня 2018 року (наступний робочий день) слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В силу ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод захист кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 року) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З врахуванням вищезазначеного, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, вважаю, що воно підлягає задоволенню, оскільки слідчим доведено наявність правових підстав для задоволення клопотання про арешт майна на підставі пункту 1 частини другої статті 170 КПК України. Вищезазначений мотоцикл має ознаки матеріальних об'єктів, визначених в ч. 1 ст. 98 цього Кодексу.
В силу ч. 5 ст. 171 КПК України, строк подачі клопотання не пропущено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на мотоцикл марки «Forte FT200GY-C5B», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , для заборони ОСОБА_4 та іншим особам розпоряджатися та користуватися даним майном будь-яким чином, крім проведення необхідних слідчих дій в кримінальному провадженні № 12019110240000176 від 27 квітня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1