Справа № 750/1676/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/13/19
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
03 травня 2019 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.016.270.010.011.052, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2017 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 08 червня1995 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 206, ст.ст. 42,45 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 січня 1996 року направленого для відбування покарання;
- 04 вересня 1996 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 206, ст. 43 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
- 15 травня 2001 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 15 травня 2006 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.186, ст. 304, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 07 червня 2006 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 24 січня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 19 червня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
- 06 грудня 2012 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня 2013 року вирок від 06 грудня 2012 року змінено та засуджено за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
ОСОБА_7 , 24 листопада 2016 року, приблизно, в 01 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_2 , повторно, таємно викрав КТЗ - причеп марки “ШЗК- 8101”, моделі “Турист 93”, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 4005,65 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні описаного правопорушення та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 1233 грн. 40 коп. процесуальних витрат.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним щодо особи обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін. Вказує, що місцевий суд, призначаючи покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, вартість викраденого, відшкодування в повному обсязі майнової шкода потерпілому, відсутність цивільного позову, що потерпілий не наполягав на суворому покаранні, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, майновий, сімейний стан, наявність притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, зміст досудової доповіді, наявність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання. Однак, судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який хоча і вчинив злочин середньої тяжкості, однак неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення, у тому числі, корисливих злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, відбував покарання у місцях позбавлення волі, але на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти корисливі злочини, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість та небажання стати на шлях виправлення. Крім того, обвинувачений працездатного віку однак ніде не працює, а вчиняє корисливі злочини, будь-які дані про незадовільний стан здоров'я та сімейний стан обвинуваченого у матеріалах провадження відсутні. Не врахована судом і та обставина, що завдана потерпілому шкода відшкодована не обвинуваченим, а шляхом повернення викраденого причепу працівниками поліції. Також, не достатньо оцінено судом вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання, зміст досудової доповіді, згідно якої обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, що становить дуже високий ризик вчинення повторного правопорушення та виправлення його без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
У судових засіданнях місцевого та апеляційного судів обвинувачений свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого діяння відповідає фактичним обставинам, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка, та ніким не оспорюється.
Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно.
Місцевий суд погодився з позицією прокурора і призначив покарання про яке той просив.
У той же час, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого, обставини, що як пом'якшують так і обтяжують покарання та призначити покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України, підставами для скасування вироку місцевого суду, при розгляді справи в апеляційному суді, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував його особу, неодноразові притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення, у тому числі, корисливих злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, відбування покарання у місцях позбавлення волі, після якого знову скоїв корисливий злочин. Окрім того обвинувачений працездатного віку, однак ніде не працює, вчинив корисливий злочин, будь-які дані про його незадовільний стан здоров'я та сімейний стан у матеріалах провадження відсутні. Не в повній мірі враховано місцевим судом вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною яка обтяжує покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, апеляційний суд враховує викладені вище обставини, а також характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, вартість викраденого, відсутність цивільного позову та даних про наполягання потерпілим на суворому покаранні, особу обвинуваченого, його вік, досудову доповідь, такі обставини, що пом'якшують покарання як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, значний проміжок часу який пройшов з моменту скоєння правопорушення, під час якого обвинувачений, перебуваючи на волі, нових злочинів не скоїв.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином призначене обвинуваченому покарання хоч і пов'язане з позбавленням волі, але не є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише за умови призначення покарання у виді позбавлення волі але знаходить можливим обмежитися мінімальним його терміном, передбаченим Законом.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407, 418, 426 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання і визнати його винуватим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді одного року позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання обвинуваченого, тобто з 00 год. 05 хв. 19 квітня 2019 року.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2