25 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/412/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Васильєвій В.В.,
за участі:
представника відповідача - Гордієнко Є.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50 та від 04.02.2019 р. № Ф-4093-50,
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якій просить визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50 та від 04.02.2019 р. № Ф-4093-50.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він був до червня 2018 року членом фермерського господарства "Ріцен". У зв'язку з чим 23.03.2018 року він подав до Чаплинського відділення ДПІ Новокаховського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі заяву про взяття його на облік як платника єдиного соціального внеску за формою № 12-ЄСВ. Починаючи з березня по листопад 2018 року та з грудня 2018 року по січень 2019 року не отримував від податкового органу жодного офіційного документу про взяття його на облік та надання статусу платника податків. Однак, у листопаді 2018 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 5733,42 грн. від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50, а у лютому 2019 року - вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 7371,54 грн. від 04.02.2019 р. № Ф-4093-50. Вважає вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, так як жодних перевірок щодо своєчасності та повноти нарахування та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів не проводилося; договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з податковим органом не укладав; з вимог не вбачається у зв'язку з яким статутом позивача їх нараховано, за який період; зазначає, що з 19.06.2018 р. офіційно працевлаштований до ФГ "Інкас" на посаду робітника сільськогосподарського виробництва та фермерським господарством здійснюються відповідні відрахування з його заробітної плати в рахунок сплати єдиного внеску.
Ухвалою суду від 11 березня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
20 березня 2019 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем. У зв'язку з чим ухвалою суду від 25.03.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 18.04.2019 року.
12.04.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач, як член фермерського господарства, є платником ЄСВ, а тому повинен сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Законодавець не пов'язує дату виникнення у позивача обов'язків як платника ЄСВ із датою взяття на облік. Вимогою від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50 встановлено наявність боргу з ЄСВ за 7 місяців 2018 року - з березня по вересень 2018 року у сумі 5733,42 грн. (819,06 грн. х 7). Станом на 01.01.2019 р. за позивачем обліковувалася недоїмка у розмірі 5733,42 грн. 21.01.2019 р. позивачем сплачено 819,06 грн., цією ж датою зараховано ЄСВ за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3). Таким чином, сума недоїмки склала 7371,54 грн. (5733,42 грн. - 819,06 грн. + 2457,18 грн.), у зв'язку з чим позивачу направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4097-50. Зазначає, що відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162, зняття з обліку здійснюється за заявою платника єдиного внеску. Позивачем відповідну заяву подано 27.02.2019 р. Тому відсутні підстави для скасування вимог.
17.04.2019 року та 18.04.2019 року від сторін надійшли аналогічні за суттю клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 18.04.2019 року без їх участі.
Ухвалою від 18.04.2019 року розгляд справи відкладено на 25.04.2019 року, у зв'язку з необхідністю отримати додаткові докази витребувані судом.
В судове засіданні, призначене на 25.04.2019 року позивач та його представник не з'явились, подали заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Так, судом встановлено, що 23.03.2018 р. ОСОБА_2 до Чаплинського відділення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області подано заяву про взяття його на облік як платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою 12-ЄСВ.
07.11.2018 р. відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4093-50 на суму 5733,42 грн.
30.11.2018 р. ОСОБА_2 подано скаргу на скасування вимоги, однак рішенням ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 10.12.2018 р. № 2916/ФОП/21-22-10-01-06 скаргу залишено без розгляду.
04.02.2019 р. відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4093-50 на суму 7371,54 грн.
Вважаючи вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 частини Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.51 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Аналогічні норми містяться в пп.6 п.1 розділі ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Приписами ч.4 ст.5 Закону № 2464-VI визначено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Підпунктом 2 пункту 13 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3, 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, у разі зняття їх з обліку в органах доходів і зборів: для платників, зазначених у підпунктах 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня надходження до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.
Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання звіту із зазначенням типу форми "ліквідаційна".
При цьому зазначені платники користуються правами, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася ними як платниками єдиного внеску.
Відповідно до п.5 розділу III Порядку № 435 формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (далі - Порядок № 435), для членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, звітними періодами є календарні місяці, які формуються та відображаються у річній звітності, що подається до 01 травня року за результатами фінансового року.
У разі прийняття рішення про ліквідацію, припинення діяльності страхувальники, зазначені у пункту 5 цього розділу ІІІ Порядку № 435, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника ЄВ (п.10 розділу ІІІ Порядку № 435).
Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна" формують та подають до органу доходів і зборів страхувальники, зазначені у п.5 розділі ІІІ Порядку № 435, - протягом 30 календарних днів з дня подання заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника єдиного внеску (п.11 розділу ІІІ Порядку № 435).
На виконання ст.5 Закону № 2464-VI наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (далі - Порядок № 1162).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 1162 передбачено, що Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Відповідно до п.4 розділу І Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно п.1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Пунктом 1 розділу V Порядку № 1162 встановлено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.
Згідно п.2 розділу V Порядку № 1162 у разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.
Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 6 до цього Порядку.
Отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом (п.3 розділу V Порядку № 1162).
Приписами п.4 розділу V Порядку № 1162 визначено, що у разі ненадання органами Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування довідок за формою № 8-СК (додаток 6) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника.
Згідно п.5 розділу V Порядку № 1162 після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Відповідно до п.6 розділу V Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 8 до цього Порядку.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
З викладеного слідує, що члени фермерського господарства є платниками єдиного внеску, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону №2464 зазначено, що застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно п.1 ч.1 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками.
З копії трудової книжки позивача (а.с.21), яка наявна в матеріалах справи вбачається, що він у період з 20.06.2018 по 30.12.2018 року працював на посаді робітника сільськогосподарського виробництва Фермерського господарства "Інкас". Окрім трудової книжки, факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ФГ "Інкас" підтверджено копією службової записки начальника Новокаховського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Серебрянської Г. відповідно якої підприємством з 20.06.2018 по 30.12.2018 року за позивача, як працівника сплачувався єдиний соціальний внесок.
З аналізу наведених обставин та приписів Закону №2464 вбачається, що ОСОБА_2 у період з 20.06.2018 року по 30.12.2018 року був, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.
Отже, в зазначений проміжок часу позивач був членом фермерського господарства та одночасно застрахованою особою, за яку роботодавцем сплачувався єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати, тобто з 20.06.2018 по 30.12.2018 року ОСОБА_2 не є платником єдиного внеску в розумінні п.5-1 ч.1 ст.4 Закону №2464.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що в Україні функціонує реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який відповідно положень ст. 20 Закону №2464 є автоматизованим банком відомостей, створеним для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначено Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1).
Відповідно п.2 Р.4 зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, серед іншого:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно п.1 Р.6 цього ж Положення суб'єктами інформаційного обміну (інформацією з Реєстру застрахованих осіб) є Пенсійний фонд України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З викладеного слідує, що інформація стосовно перебування особи в трудових відносинах з підприємством, сплата роботодавцем заробітної плати та єдиного соціального внеску за неї, тобто наявність в конкретної особи статусу застрахованої особи, в розумінні Закону №2464 міститься в Реєстрі застрахованих осіб, одним з користувачів якого є ГУ ДФС.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав технічну можливість встановити наявність у ОСОБА_2 статусу застрахованої особи в період часу з 20.06.2018 по 30.12.2018 року, проте зазначені дії вчинені ним не були, що призвело до помилкового нарахування позивачу єдиного соціального внеску за вказаний проміжок часу.
Стосовно іншої суми єдиного соціального внеску, визначеної в оскаржених вимогах суд зазначає наступне.
Взяття на облік членів фермерських господарств здійснюється органами доходів і зборів на підставі їх заяви за формою 12-ЄСВ шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Обов'язки платника єдиного внеску у члена фермерського господарства виникають з початку провадження відповідної діяльності та закінчуються днем зняття їх з обліку органом доходів і зборів з внесенням відповідного запису до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. При цьому прийняттю рішення про зняття з обліку як платника єдиного внеску передує перевірка органом доходів і зборів щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску.
Особа, яка перебувала на обліку як платник єдиного внеску як член фермерського господарства, у разі припинення, виходу із фермерського господарства, зобов'язана також подати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.
Тобто періодом сплати єдиного внеску для даної категорії осіб є: з початку провадження відповідної діяльності по день подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску. Виключенням є лише випадки, прямо передбачені законом №2464:
- якщо член фермерського господарства не належить до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (як в даному випадку - період роботи ОСОБА_2 в ФГ "Інкас");
- якщо член фермерського господарства отримує пенсію за віком або є особою з інвалідністю, або досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. (ч.4 ст. 4 Закону №2464)
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 23.03.2018 р. було подано до Чаплинського відділення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області заяву про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ, а 27.02.2019 р. - заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ.
Таким чином, в період з березня по 20.06.2018 року (період, до працевлаштування ОСОБА_2 до ФГ "Інкас") та з 31.12.2018 року по грудень 2019 року (період, після звільнення ОСОБА_2 з ФГ "Інкас" по дату подання ним заяви про зняття з обліку) ОСОБА_2 був платником єдиного внеску як член фермерського господарства.
Законодавством чітко визначено період, за який членом фермерського господарства повинен бути сплачений єдиний внесок у разі припинення членства у фермерському господарстві - з дня початку діяльності до дня подання заяви до органу доходів і зборів, а не з моменту виходу з членів фермерського господарства.
З матеріалів справи вбачається, а позивачем не заперечується, що він, як член фермерського господарства не сплачував єдиний внесок.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічні норми містяться у п.11 розділу ІІІ Інструкції № 449, відповідно до якого для платників, зазначених у підпункті 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму розподіленого доходу (прибутку), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, отриманого таким платником від чистого оподаткованого прибутку фермерського господарства, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Базою нарахування єдиного внеску є розподілений дохід (прибуток), отриманий такими платниками від чистого прибутку фермерського господарства у звітному році, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (ст.1 Закону № 2464-VI).
Згідно ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 грн. на місяць, а тому мінімальний страховий внесок у 2018 році складав 819,06 грн. (3723 грн. х 22 %).
Приписами п.2 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Зі змісту абзацу 3 пункту 3 розділу VІ Інструкції № 449 слідує, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпункті 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Відповідно до п.5 розділу VI Інструкції № 449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
З викладеного слідує, що ОСОБА_2, будучи членом фермерського господарства, повинен сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску. В даному випадку відповідач, встановивши за даними інформаційної системи несплату позивачем єдиного внеску як членом фермерського господарства, нарахував ОСОБА_2 згідно вимоги від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50 борг у сумі 5733,42 грн. за період з березня по вересень 2018 року з розрахунку мінімального страхового внеску (7 місяців х 819,06 грн.).
В подальшому, оскільки позивачем сума недоїмки, визначеної вимогою від 07.11.2018 р. № Ф-4097-50, не була сплачена, станом на 01.01.2019 р. обліковувалася заборгованість у сумі 5733,42 грн. 21.01.2019 р. позивачем сплачено 819,06 грн., цією ж датою нарахований єдиний внесок за ІV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці). Таким чином, сума недоїмки склала 7371,54 грн. (5733,42 грн. - 819,06 грн. + 2457,18 грн.) та відображена у вимозі від 04.02.2019 р. № Ф-4093-50.
Проте, як встановлено судом вище за текстом, сума єдиного внеску за період роботи ОСОБА_2 в ФГ "Інкас" (з 20.06.2018 по 30.12.2018 року) нарахована позивачу неправомірно, оскільки в цей період він відповідно положень п. 5-1 ч.1 ст. 4 Закону України не був платником єдиного внеску, а вважався застрахованою особою, внески за яку сплачувались роботодавцем.
В інший період суд вважає дії відповідача, щодо нарахування позивачу єдиного внеску правомірними.
Тому визначені у вимогах суми недоїмки обраховані невірно в частині включення до них сум єдиного соціального внеску, нарахованих за період з 20.06.2018 по 30.12.2018 року.
Однак, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (ч.4 ст. 25 Закону №2464), незважаючи на те, що сума недоїмки визначена в оскаржених вимогах є невірної лише в частині, суд вважає неможливим скасувати зазначені рішення відповідача в частині неправильно зазначених сум, а приймає рішення про їх повне скасування, що не позбавляє можливості відповідача винести нову вимогу з зазначенням у ній правильної суми недоїмки.
Додатково, обґрунтовуючи відсутність в суду повноважень щодо самостійного визначення правильних сум недоїмки суд посилається на висновки Верховного Суду, наведені ним в постанові від 06 листопада 2018 року в справі №813/3274/17. Так, судом касаційної інстанції вказано, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження, в даному випадку - щодо визначення суми недоїмки.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 р. № Ф-4093-50 та від 04.02.2019 р. № Ф-4093-50 є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання представника позивача на не укладення ОСОБА_2 договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як на підставу протиправності вимог про сплату боргу (недоїмки) є неспроможним, так як позивач не відноситься до кола осіб, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вичерпний перелік яких визначено ч.1 ст.10 Закону № 2464-VI.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року №Ф-4093-50 та від 04 лютого 2019 року №Ф-4093-50.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 травня 2019 р.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 111060000