Справа № 495/11736/18
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 квітня 2019 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої - одноособово судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Савенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровську цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненою позовом до Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, слухати справу в її відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звуко-записувального технічного засобу просила не здійснювати, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
В судове засідання представник відповідача - Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської областіне з'явився, однак надав до суду заяву, згідно якої з позовними вимогами згоден, просив слухати справу в його відсутність.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючими підставами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .
Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається, у тому числі, з земельної ділянки НОМЕР_1 , що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив 2 , площею 6,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка видана на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.09.2003 року за № 1287а/2003.
Документом, який підтверджує належність даної земельної ділянки померлої матері позивачки є державний акт НОМЕР_3 , згідно якого дійсно її виділена земельна ділянка.
За життя мати позивачки склала заповіт, посвідчений секретарем Монашівської сільської ради, відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла позивачці ОСОБА_1 , право на земельну ділянку.
Позивачка, ОСОБА_1 , з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері.
На даний момент позивачка фактично вступила у вищезазначену спадщину, оскільки продовжує здійснювати господарські роботи в будинку, сплачую необхідні платежі та користується речами побуту, що знаходяться у будинку і проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ністровський район Одеська область з народження та по теперішній час.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців0.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч. 1, 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику в справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майнообґрунтованими, доведеними, тобто такими, що підлягають задоволенню та суд приходить до висновку, що необхідно встановити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст.ст.328 ч.1, 1516-1218, 1261 ч.1, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 128, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті моєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку НОМЕР_1 , що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив 2 , площею 6,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка видана на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.09.2003 року за № 1287а/2003.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 , що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив 2, площею 6,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка видана на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.09.2003 року за № 1287а/2003.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя :