Справа № 420/2415/19
02 травня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправними дій, протоколу, скасування рекомендацій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в якому позивач просить суд:
- визнати дії відповідача за фактом перебування на посаді заступника начальника другого слідчого відділу громадянина ОСОБА_2 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві без передбаченого Законом України «Про ДБР» наказу незаконно-корупційними;
- зобов'язати відповідача ініціювати проведення службового розслідування за фактом зухвалого систематичного зволікання заступником начальника другого слідчого відділу ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків;
- визнати незаконним протокол конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР від 17.08.2018 року №38, яким було рекомендовано для призначення на посаду заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві громадянина ОСОБА_2;
- скасувати рекомендації конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу на посади у ДБР від 17.08.2018 року №38 про призначення на посаду заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_2;
- зобов'язати в.о. директора Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві Басалаеву В.А. негайно видати наказ про припинення протиправного, самовільного перебування на посаді ОСОБА_2 та його звільнення;
- зобов'язати відповідача ініціювати проведення службового розслідування за фактом перебування на посаді заступника начальника другого слідчого відділу ОСОБА_2 без видання відповідного, належного за Законом України «Про ДБР» наказу, встановлення причетних та притягнення їх до передбаченої чинним законодавством відповідальності.
- звільнити позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).
Пунктами 4 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України визначено обов'язок позивача зазначити в позовній заяві зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.
Такі вимоги Кодексу адміністративного судочинства України до позивача кореспондуються з визначенням його, як особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду (п. 8 ч. 1 ст. 4 КАСУ) та із завданням адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України), яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з адміністративного позову позивач просить суд визнати дії відповідача за фактом перебування на посаді заступника начальника другого слідчого відділу громадянина ОСОБА_2 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві без передбаченого Законом України «Про ДБР» наказу незаконно-корупційними; визнати незаконним протокол конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР від 17.08.2018 року № 38, яким було рекомендовано для призначення на посаду заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві громадянина ОСОБА_2; скасувати рекомендації конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу на посади у ДБР від 17.08.2018 року №38 про призначення на посаду заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_2
При цьому ОСОБА_1 в адміністративному позові не зазначає, а з адміністративного позову не вбачається, які саме права, свободи або охоронювані законом інтереси позивача були порушенні оскаржуваними діями або рішеннями відповідача.
Позивач в адміністративному позові просить скасувати рекомендації конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу на посади у ДБР від 17.08.2018 року №38 про призначення на посаду заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_2, але не зазначає в адміністративному позові зазначену конкурсну комісію в якості самостійного відповідача у справі.
Крім того, ОСОБА_1 жодними чином не обґрунтовує в адміністративному позові свої вимоги щодо зобов'язання відповідача ініціювати проведення службового розслідування за фактом систематичного зволікання заступником начальника другого слідчого відділу ОСОБА_2 своїми посадовими обов'язками; щодо зобов'язання в.о. директора Територіального управління ДБР у м. Миколаєві Басалаеву В.А. негайно видати наказ про припинення протиправного, самовільного перебування на посаді ОСОБА_2 та його звільнення; та зобов'язання відповідача ініціювати проведення службового розслідування за фактом перебування на посаді заступника начальника другого слідчого відділу ОСОБА_2 без видання відповідного, належного за Законом України «Про ДБР» наказу, встановлення причетних та притягнення їх до передбаченої чинним законодавством відповідальності.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем в позовній заяві повинен бути зазначений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 4 ст. 161 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Позивач, оскаржуючи в адміністративному позові протокол та рекомендації конкурсної комісії від 17.08.2018 року, до суду їх не надає, причин неможливості надання зазначених письмових доказів не зазначає.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55.
Так, пункт 5.27 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.
Позивачем не було дотримано вимог ч.5 ст.94 КАС України та не завірено належним чином додатки до адміністративного позову.
Також суд зазначає, що відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 ст. 245 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 просить суд визнати дії відповідача за фактом перебування на посаді заступника начальника другого слідчого відділу громадянина ОСОБА_2 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві без передбаченого Законом України «Про ДБР» наказу незаконно-корупційними.
Як визначено у частині 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Цією же нормою корупційне правопорушення визначене, як діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до положень ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
При цьому відповідно по положень КАС України до юрисдикції адміністративного суду не віднесено та він не наділений повноваженнями щодо притягнення до відповідальності (кримінальної, дисциплінарної та/або цивільно-правової) суб'єктів владних повноважень за вчинення корупційних правопорушень та встановлення ознак таких порушень у діях фізичних та юридичних осіб.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Як вбачається з матеріалів, адміністративного позову ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним протокол та рекомендації конкурсної комісії від 17.08.2018 року. При цьому до суду для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся лише 24.04.2019 року, тобто з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем разом із позовом не надано, клопотання в адміністративному позові не заявлено.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач судовий збір за звернення до суду з даним позовом не сплатив, в прохальній частині позову заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Заявляючи дане клопотання ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером та отримую невелику пенсію, яка з 2014 року не підвищилася. При цьому, більше половини пенсії позивач витрачає на сплату комунальних послуг, а решту частину - на придбання ліків та їжі.
На підтвердження свого незадовільного майнового стану позивачем до суду надано довідку про доходи №0993 0093 7891 1995, видану Подільським об'єднаним управлінням ПФУ в Одеській області, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №38084 від 13.03.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - ЗУ №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан фізичної особи. У той же час надані позивачем докази не є достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Крім того суд зазначає, що прийняття рішення щодо звільнення сторони від сплати судового збору чи відстрочення його сплати є правом суду. Невмотивоване звільнення від сплати судового збору, на думку суду, може утворювати умови для дискримінаційного становища інших суб'єктів звернення до суду.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95) виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача щодо звільнення його від сплати судового збору, у зв'язку із чим про відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір ставки судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 року №2629-VIII, з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 1 921,00 гривні.
Таким чином, позивачу слід усунути виявлені судом недоліки шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі, який залежить від кількості заявлених позивачем позовних вимог.
Крім того суд зазначає, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) адміністративного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (стаття 44 КАС України).
Згідно статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово в адміністративному позові використовуються нетактовні висловлювання відносно заступника начальника другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_2
При цьому суд зазначає, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Таким чином, позивачу необхідно викласти текст адміністративного позову відповідно до вимог КАС України.
Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду адміністративного позову з коректним викладенням його тексту та змісту, правильним оформленням позовних вимог, які підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства та визначенням суб'єктного складу сторін у справі, наданням належними чином засвідчених додатків до адміністративного позову та доказів, зазначених в ухвалі суду, доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №420/2415/19.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. ч. 2 та 3 ст. 169).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись приписами ст.ст. 5-12, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправними дій, протоколу, скасування рекомендацій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України.
Ухвалу суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.