02 травня 2019 року м. Рівне №460/703/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та статті 49 Закону України «Про зайнятість населення»; зобов'язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком з 22.02.2019.
Заяви по суті спору.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що після звільнення з роботи він перебував на обліку у Рівненському міському центрі зайнятості як безробітний. Позивач вважає, що набув права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка була виключена наприкінці 2014 року. Однак, позивач наголошує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 такі зміни в законодавстві були визнані неконституційними. Орган Пенсійного фонду України відмовив ОСОБА_1 у призначенні вказаної пенсії з підстав відсутності механізму реалізації такого рішення Конституційного суду України та роз'яснень щодо порядку призначення дострокової пенсії. Однак, позивач вказує, що така відмова відповідача є протиправною та необгрунтованою. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, де вказано, що з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено з Закону України «Про зайнятість населення» статтю 49 та з Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» статтю 21, які передбачали право на отримання дострокової пенсії за півтора року до встановленого законодавством строку. Згодом 22.05.2018 рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі законодавчі зміни. Однак, будь-яких роз'яснень щодо виконання вказаного рішення на даний час немає. На підставі вищенаведеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 01.04.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
З серпня 2010 року ОСОБА_1 працював у Державно-комунальному підприємстві «Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного» на посаді головного інженера.
В березні 2016 року позивач був звільнений за скороченням штату працівників у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.20-27).
Після звільнення з роботи позивач став на облік до Рівненського міського центру зайнятості як безробітний, де в період з 05.04.2016 по 30.03.2017 отримував допомогу по безробіттю, про що свідчать довідки Рівненського міського центру зайнятості від 12.03.2019 за №01-40/1180 та №01-40/1181 (а.с.12-13).
Таким чином, після звільнення з роботи і на даний час позивач перебуває на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості як безробітний, що шукає роботу.
22.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та статті 49 Закону України «Про зайнятість населення».
Листом від 07.03.2019 за №100/10, у відповідь на заяву позивача, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області повідомило, що будь-які роз'яснення щодо порядку виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 за №5-р/2018 до органів Пенсійного фонду не надходило, а тому відсутні підстави для призначення дострокової пенсії за віком на умовах статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (а.с.9-10).
Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері призначення громадян України пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), відповідно до якого здійснюється призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Частиною першою статті 4 Закону №1058 передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Тобто, виходячи зі змісту цієї норми, відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні можуть бути врегульовані також іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 №3721-ХІІ (далі - Закон №3721) громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №3721 право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.
Разом з цим, статтею 21 Закону №3721 в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, було передбачено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 49 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, було передбачено умову, за якої особам гарантувалося право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Такою умовою була реєстрація особи, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII виключено статтю 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 №334 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» розділ «Достроковий вихід на пенсію безробітних» було виключено із Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, в тому числі і вищезазначений пункт 26.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України №5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.
Конституційний Суд України у рішенні вказав, що гарантування державою права на достроковий вихід на пенсію громадянам похилого віку було спрямоване на убезпечення цих громадян від такого соціального ризику, як безробіття з незалежних від них обставин, і забезпечення сприятливих умов для їх повноцінного та гідного життя у старості.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на достроковий вихід на пенсію, яке мали громадяни похилого віку на підставі статті 21 Закону № 3721-XII до внесення змін Законом 76-VIII, було гарантією ефективної реалізації конституційних прав громадян, закріплених у статтях 46, 48 Основного Закону України.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене рішення Конституційного Суду України, на теперішній час при вирішенні питання щодо призначення пенсії слід керуватися статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка на сьогодні є чинною в силу визнання неконституційним положень Закону, якими її було виключено.
Судом встановлено, що станом на 22.02.2019 (на дату звернення з заявою про призначення пенсії) вік позивача становив 58 років 6 місяців (тобто не більше 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), він мав необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, є звільненим з роботи у зв'язку зі скороченням штату та весь час з моменту звільнення перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний і такий, що перебуває у пошуках роботи.
За правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип верховенства права охоплює не лише змістовний аспект (правового відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.
Так, що стосується принципу верховенства права, який вимагає дотримання вимог «якості» закону, то Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначив: «Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155)».
Про те, що закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності» зазначено також у рішеннях Європейський суд з прав людини у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства», «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки», «Беєлер проти Італії».
Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд повинен керуватись принципом юридичної визначеності. Цей принцип означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
В даному конкретному випадку така концепція схвалена у Законі України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
А тому покликання відповідача на ту обставину, що ним не отримано порядку виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 за №5-р/2018, як на підставу для відмови у призначенні пенсії є протиправним.
Європейський Суд з прав у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» розцінив відмову в перерахунку пенсії через не встановлення певного порядку, як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Бутченко проти України», у якій констатовано, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено існування будь-яких об'єктивних та законних підстав для того, щоб відмовляти позивачу призначенні пенсії відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані та не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки судом встановлений факт наявності протиправних дій з боку Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, то суд вважає за необхідне прийняти рішення про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ухвали суду від 01.04.2019 позивачу було відстрочено сплату судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. до ухвалення судового рішення по справі.
Оскільки позов задоволено повністю, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33000; РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вулиця Яворницького, 34, місто рівне, 33001; код ЄДРПОУ 40373305) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 з 22.02.2019 пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Стягнути на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 02 травня 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.