26 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/259/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
22 січня 2019 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2В.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 27.12.2018 №UA125000/2018/000232/2 та картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00149.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржених рішень з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості автомобіля. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості недоліки в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
01.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Коригування митної вартості здійснено у зв'язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість. Також у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності. Наявна у митного органу інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до офіційного автомобільного довідника ринку Европи каталогу Schwacke призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень вартості зазначеного автомобіля відповідно до інформації, яка міститься у каталозі Schwacke становить 19400 EUR/шт /а.с. 41-51/.
Протокольною ухвалою від 01.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
25.04.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на протиправності прийнятих відповідачем рішень та неналежності посилань на каталог Schwacke як офіційне джерело цінової інформації /а.с. 148-149/.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
17.12.2018 до митного контролю та оформлення представником позивача подана електронна митна декларація № UA125010/2018/012028 щодо транспортного засобу марки Infiniti, модель FX30D, ідентифікаційний (VIN) номер кузова НОМЕР_1 разом з доданими документами /а.с. 56-79/.
На підставі статті 54 Митного кодексу України (далі - МК) митним органом здійснено коригування митної вартості у зв'язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість.
У зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. Згідно наявної в митного органу інформації щодо середньої вартості транспортного засобу в країні експорту, заявлена декларантом митна вартість не відповідає ринку країни експорту.
У зв'язку із викладеними обставинами Київською митницею ДФС надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00149 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2018 №UA125000/2018/000232/2 /а.с. 81-84/.
Позивач не погодилася із зазначеними рішенням Полтавської митниці ДФС та оскаржила їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу..
Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Приписами частини третьої статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.
Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною щостою статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 МК визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як встановлено судом, декларантом та митним органом у спірних правовідносинах застосовано шостий метод визначення митної вартості. При цьому, позивач, користуючись правом, наданим йому частиною третьою статті 52 МК, замовив проведення експертне автотоварознавче дослідження, за наслідками якого складено звіт №461 про незалежну оцінку майна, яким визначено вартість спірного автомобіля - 323800 грн /а.с. 91-132/.
Зазначена митна вартість (з урахуванням коливань курсу валют) була відображена у митній декларації №UA125010/2018/012028 (графа 46).
Посилання Київської митниці ДФС на необґрунтованість такого звіту суд розцінює як необґрунтоване припущення, не підтверджене жодними належними доказами.
Так, з наданої позивачем копії Свідоцтва №638/18 від 15.08.2018 вбачається, що Приватному підприємству "Центр оцінки та юридичної допомоги" визначено напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність: 1. Оцінка об'єктів у матеріальнійформі. 2. Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності. Спеціалізація в межах, крім іншого: 1.2. Оцінка машин і обладнання. 1.3. Оцінка колісних транспортних засобів. Строк дії свідоцтва продовжено з 15.08.2018 до 15.08.2021 /а.с. 132/.
Компетентність у питаннях оцінки транспортних засобів ОСОБА_3 підтверджується також копією посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №0221-ПК від 23.06.2018 /а.с. 131/.
Заперечуючи проти правильності обчислення вказаним оцінювачем вартості спірного автомобілю, Київська митниця ДФС не надала будь-яких інших експертних висновків, які б могли спростувати наданий позивачем розрахунок.
Так само митний орган не надав доказів на підтвердження факту підроблення листа продавця про підтвердження угоди купівлі - продажу.
Стосовно застосування митним органом інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу Schwacke, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем суд зазначає наступне.
Зміст відзиву на позов і мотивувальна частина спірного рішення свідчить, що за основу визначення митної вартості транспортного засобу взято інформацію з програмного продукту Schwacke.
Відповідач не обґрунтував підстави і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke.
Зокрема, за змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація отримана з мережі Інтернет.
У спірних відносинах інформація із програмного продукту Schwacke є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у Schwacke відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в т.ч. тих, які продаються чи придбаваються на території Бельгії. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.
Суд зазначає, що оцінка Schwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу. Відповідач у свою чергу не довів, що інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwacke.
Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості транспортного засобу є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару з програмного продукту Schwacke є протиправним.
Таким чином, відповідач, не спростувавши висновку компетентного експерта щодо визначення вартості спірного автомобіля, не довів суду і правильності самостійного визначення митної вартості цього товару.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості від 27.12.2018 №UA125000/2018/000232/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA125010/2018/00149, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
За приписами частини першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."
Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 39400, РНОКПП НОМЕР_2) до Київської митниці Державної фіскальної служби (Міжнародний аеропорт Бориспіль, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 39470947) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби від 27.12.2018 №UA125000/2018/000232/2 про коригування митної вартості.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної фіскальної служби №UA125010/2018/00149.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1660,20 грн (одна тисяча шістсот шістдесят гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 травня 2019 року.
Суддя ОСОБА_4