03 травня 2019 року справа № 320/930/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.11.2000 до 29.09.2006; з 13.12.2006 до 31.08.2011.
- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж в якості водія пасажирського трамваю за наступні періоди: з 27.11.2000 до 29.09.2006; з 13.12.2006 до 31.08.2011.
- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити пенсію за віком з 06.10.2018 та виплатити заборгованість.
II. Позиція позивача, заперечення відповідача та пояснення третьої особи
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно не враховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 27.11.2000 до 29.09.2006 та з 13.12.2006 до 31.08.2011 на посаді водія міського пасажирського транспорту у КП «Донелектроавтотранс». Як зазначив позивач наведений період не включений до пільгового стажу з підстав відсутності підтверджуючих документів протиправно, оскільки зайнятість на роботах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджено відповідними записами трудової книжки та архівною довідкою КП «Донелектроавтотранс».
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими з тих підстав, що згідно поданих позивачем документів, а саме трудової книжки, позивач працювала з 15.11.1996 по 06.06.2000 та з 27.11.2000 по 26.07.2014 на тимчасово окупованій території.
Відповідач зауважив, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості по спеціальному стажу наявні тільки за період з 01.01.2010 по 31.08.2011 - 1 рік 8 місяців.
Зважаючи на те, що інших документів, які б підтверджували трудовий стаж позивачем надані не були, відповідач не вбачає правових підстав для призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №320/930/19 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що згідно відомостей, що містяться в трудові книжці ОСОБА_1 серії БТ-I №9140062, виданій 20.07.1984 та трудовій книжці серії АА №305044, виданій 01.03.1996, позивач працювала:
- з 24.07.1984 по 09.02.2004 на посаді ткача 5 розряду на Ткацькій фабриці;
- з 01.03.1996 по 01.11.1996 на посаді продавця морозива в фірмі «Рион» ЛТД;
- з 15.11.1996 по 06.06.2000 на посаді кондуктора трамвайного депо №4 в Донецькому трамвайно-тролейбусному управлінні;
- з 20.07.2000 по 23.11.2000 на посаді водія трамваю 3-го класу в КПГ «Облелектротранс»;
- з 27.11.2000 по 30.09.2006 на посаді водія трамваю 3-го класу трамвайного депо №4 в КП «Донелектроавтотранс»;
- з 30.09.2006 по 13.12.2006 на посаді кондуктора пасажирського транспорту трамвайного депо №4 в КП «Донелектроавтотранс»;
- з 12.12.2006 по 01.09.2011 на посаді водія трамваю 3-го класу трамвайного депо №4 в КП «Донелектроавтотранс»;;
- 01.09.2011 по 26.07.2014 на посаді мийника-прибиральника рухомого складу трамвайного депо №4 в КП «Донелектроавтотранс»;
- з 20.09.2014 по 26.05.2015 на посаді на посаді водія трамваю пасажирського 3-го класу в КП «Жовтневе трамвайне депо»;
- з 11.06.2015 по 25.05.2016 на посаді водія трамваю на пасажирських маршрутах третього класу в КП «Київпастранс»;
- з 03.02.2017 по 30.09.2017 на посаді листоноші (поштар) 2-го класу в ВПЗ Богуслав1;
- з 01.10.2017 на посаді листоноші поштового зв'язку в ВПЗ Богуслав-1 (а.с.17-22, 23-26).
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 04.10.2018 №984 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів (а.с. 16).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Пунктом 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
У даному випадку, факт наявності у позивача загального трудового стажу, необхідного для призначення пенсії, відповідачем не заперечується, однак, останній вказує на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону № 1058-IV).
На виконання зазначеної норми Закону № 1788-XII, постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 вищезазначеного Порядку визначено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 101 Закону № 1788-XIIоргани, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
VI. Оцінка суду
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
У світлі наведених правових норм суд зазначає, що трудова книжка серії НОМЕР_2, оформлена на ім'я ОСОБА_2 містить запис № 9 від 27.10.2000 про зарахування її на роботу водієм 3-го класу в трамвайне депо №4 Донецького трамвайного тройлейбусного управління (наказ №2563л від 24.11.2000). Запис № 12 свідчить про переведення позивача 30.09.2006 на посаду кондуктора транспорту 3-го класу трамвайного депо №4 (наказ №1845л від 30.09.2006) (а.с.21).
06 червня 2003 року Донецьке трамвайне тролейбусне управління перейменоване в Комунальне підприємство «Донелектроавтотранс».
Періоди роботи позивача водієм тролейбуса з 03.12.2006 по 31.08.2011 також відображені у трудовій книжці ОСОБА_1 під записом №№13 та 14 (а.с.22)
На підтвердження роботи водієм трамваїв, окрім копії трудової книжки, позивачем також надано довідку КП «Донелектроавтотранс» від 11.02.2019 №09/56 (а.с. 43-44).
При дослідженні судом змісту довідки КП «Донелектроавтотранс» від 11.02.2019 №09/56 судом встановлено, що позивач у період з 27.11.2000 (наказ №2563л від 24.11.2000 про прийняття) по 26.04.2014 (наказ №804л від 25.07.2014 про звільнення) працювала на Державному Комунальному підприємстві «Донецьке трамвайно-тролейбусне управління».
Зокрема, водієм трамваю міського пасажирського з повним робочим днем позивач працювала в періоди:
- з 27.11.2000 (наказ №2563л від 24.11.2000) по 29.09.2006 (наказ №1845л від 29.09.2006);
- з 13.12.2006 (наказ №2390л від 12.12.2006) по 31.08.2011 (наказ №1540л від 31.08.2011).
Довідка видана на підставі особової картки форми Т-2 та наказів, що зберігаються в архіві підприємства.
За наведених обставин, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача та довідки від 11.02.2019 №09/56 (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, суд приходить до висновку, що наведеними відомостями в трудовій книжці та довідці стверджується факт роботи позивача водієм міського пасажирського трамваю, який є достатньою підставою для підтвердження вказаного стажу та зарахування періоду роботи під час призначення пенсії на пільгових умовах.
Відмовляючись зарахувати відомості про стаж роботи позивача за вказаною вище архівною довідкою відповідач керується тим, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважається незаконною, якщо ці органи створено в порядку не визначеному в законодавстві України. Будь-який акт який видали такі органи та або особи, є недійсним і не створює правових наслідків.
Вказані доводи відповідача суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до окупації Донецької області і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Суд також враховує висновок Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлений у постанові від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а.
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи те, що спірним є неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд виснував, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування даних архівної довідки від 11.02.2019 №09/56 при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо посилань представника відповідача на відсутність в Державному реєстрі застрахованих осіб відомостей по спеціальному стажу за оспорюваний період, суд зазначає наступне.
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).
Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.
З огляду на викладене, відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах періоди роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту з 27.11.2000 до 29.09.2006; з 13.12.2006 до 31.08.2011.
За наведених обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій Кагарлицького об'єднаного управління щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.11.2000 до 29.09.2006 та з 13.12.2006 до 31.08.2011 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд також вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобовязання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 27.11.2000 до 29.09.2006 та з 13.12.2006 до 31.08.2011 у КП «Донелектроавтотранс» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та зобовязання призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, з врахуванням вказаного пільгового стажу, з дати виникнення такого права.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 06.10.2018 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням приписів частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсію ОСОБА_1 слід призначити з 07.10.2018, оскільки 52-річного віку позивач досяг 06.10.2018.
Що стосується вимоги позивача в частині виплати заборгованості пенсії, що виникло починаючи з 07.10.2018, суд вважає, що в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити, оскільки позовні вимоги спрямовані на майбутнє.
VIII. Висновок суду
Умовою призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є підтвердження стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
Оскільки матеріалами справи підтверджено пільговий стаж роботи позивача на посаді водія пасажирського трамваю, відмова відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є незаконною.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 07.02.2019 №0.0.1260564269.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 3).
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.11.2000 до 29.09.2006; з 13.12.2006 до 31.08.2011.
Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248147, місцезнаходження: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Паркова, 14) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) пільговий стаж в якості водія пасажирського трамваю за наступні періоди: з 27.11.2000 до 29.09.2006; з 13.12.2006 до 31.08.2011.
Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248147, місцезнаходження: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Паркова, 14) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) пенсію за віком на пільгових умовах з 07.10.2018.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248147, місцезнаходження: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Паркова, 14) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення повного рішення суду - 03.05.2019.
Суддя Леонтович А.М.