ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 травня 2019 року м. Київ № 640/7414/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови № КВ824/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-314 від 16.04.2019 року, якою на Позивача накладено штраф.
Одночасно з позовною заявою, позивачкою подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови.
Дана заява обґрунтована незгодою Позивача з оскарженою постановою та відсутністю наміру оплати у добровільному порядку штрафу. Вказує, що у даний час існує реальний ризик стягнення з неї суми штрафу у примусовому порядку, і, на її думку, невжиття вище зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась, а тому вважає, що існують підстави для зупинення дії цієї постанови до набрання сили судовим рішенням.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як було зазначено, позивач, у поданій до суду заяві про забезпечення позову, просить зупинити дію постанови виключно з міркувань можливості примусового стягнення.
Втім, наведені нею обставини не свідчать про очевидну протиправність такої Постанови.
У той же час, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії за відсутності наведених судом ознак можливості вжиття таких заходів, буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноваженьвчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У той же час, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, протиправність оскаржуваного наказу повинно встановлюватися в ході розгляду даної справи, за результатами розгляду якого, в разі встановлення ознак його протиправності, приймається рішення з урахуванням зазначених вище норм, що виключає необхідність застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 цієї статті).
Таким чином, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, з урахуванням викладеного та керуючись приписами ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
За приписами частини 2 статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з часу її підписання. Згідно зі статтею 294 КАС України, ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку з дотриманням вимог ст.ст.295, 296 КАС Укрїни.
Суддя В.І. Келеберда