26 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/637/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не витребування пенсійної справи та не поновлення виплати пенсії за вислугу років; зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області витребувати пенсійну справу з місця зберігання, та поновити виплату пенсії за вислугу років з 04.02.2019 року.
Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином України, проживав в АРК, де йому з 05.05.2006 р. була призначена пенсія за вислугу років. В 2011 році позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв'язку з чим виплату пенсії було припинено. 04.02.2019 р. представник позивача звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та витребування пенсійної справи. Замість рішення ГУ ПФУ в Херсонській області надіслало представнику заявника лист від 28.02.2019 р., в якому повідомило про те, що виплата пенсії здійснюється за фактичним місцем проживання пенсіонера. Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером або його законним представником особисто до відповідного органу Пенсійного фонду. За умови виконання цих вимог ОСОБА_1 матиме право на поновлення виплати пенсії. Позивач вважає, що Пенсійний фонд допустив бездіяльність щодо розгляду його заяви, тому звернувся із цим позовом до суду.
Від ГУ ПФУ в Херсонській області до суду надійшов відзив за змістом якого, позовні вимоги не визнають, у задоволенні позову просять відмовити обґрунтовуючи наступним. Позивач особисто до органу Пенсійного фонду України не звертався. Звернення із такою заявою через представника, законодавством не передбачено. Рішення про призначення пенсії може бути прийнято відповідним управлінням ПФУ за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні за умови особистого звернення заявника або його законного представника та надання заяви встановленої форми разом з документами, необхідними для призначення пенсії. Позивач на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області не перебуває, пенсійна справа відсутня. До Головного управління паспорт громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію місця проживання, наявність якої є обов'язковою умовою для призначення пенсії, а також документів, за наявності яких фонд мав би можливість вирішити питання щодо призначення пенсії, встановити її вид, підстави, визначити розмір пенсії, яку позивач просить поновити, надано не було. На думку відповідача, оскільки позивач проживає в Ізраїлі, підстав для поновлення пенсії відповідно до Постанови КМУ № 234, якою передбачено механізм виплати пенсії громадянам України, які зареєстровані та проживають на території АРК і не отримують пенсії від Пенсійного фонду Російської Федерації, або інших органів, які здійснюють пенсійне забезпечення, не має.
01.04.2019 року ухвалою суду у справі відкрито спрощене провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України.
З 05.05.2006 року позивачеві призначена пенсія за вислугу років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вказане підтверджується посвідченням НОМЕР_2 виданого 25.05.2006 року ФЕУ МВС України в АРК.
В подальшому позивач виїхав з України на постійне проживання до держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль.
04.02.2019 року представник позивача ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та витребування пенсійної справи, до якої додала: нотаріально посвідчену копію паспорта позивача, нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення, копію довідки з місця роботи, копію довідки про доходи Ощадбанку, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, нотаріально посвідчену копію довіреності представника та копію паспорта, картки фізичної особи - платника податків представника.
Листом від 28.02.2019 року № 25/І-99-1 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача ОСОБА_2, що заява про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде розглянута у випадку його особистого звернення із такою заявою до відповідного органу ПФУ за місцем проживання.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 7 № 1058-ІV принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 62 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до ст. 51 Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.
Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно положень даного рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, за своїм змістом рішення Конституційного Суду України надає висновок щодо неконституційності положень Закону № 1058-ІV стосовно пенсіонерів, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Внаслідок його ухвалення у таких осіб відновилось право на отримання призначеної пенсії, а у органів Пенсійного фонду України відновився обов'язок поновити виплату такої пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера.
У своєму відзиві на позов відповідач вказує на безпідставність посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, оскільки його висновки стосуються осіб, які виїхали за кордон після 07.10.2009 р.
Суд не погоджується з вказаними твердженнями ГУ ПФУ в Херсонській області з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р., зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умова передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄЄПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 1 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не залежно від дати їх виїзду.
Стосовно тверджень відповідача про необхідність позивачу особисто звернутися із заявою, паспортом або посвідкою на постійне проживання до органу, що призначає пенсію за новим місцем проживання або реєстрації на території України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 1.5 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, серед іншого, передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії.
З викладеного слідує, що заява про поновлення пенсії може бути подана як пенсіонером особисто, так і його законним представником, яким, в свою чергу, є не лише особа, яка представляє майнові права та законні інтереси недієздатних та обмежено дієздатних осіб, як це встановлено ст. 242 ЦК України, а й особа, яка представляє майнові права та інтереси дієздатних осіб, але таких, що через свій фізичних стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІV встановлено право особи уповноважувати іншу особу на вчинення дій щодо призначення та перерахунку пенсії на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Отже, зважаючи на вік та постійне проживання позивача за межами України, подання ним безпосередньо до ГУ ПФУ в Херсонській області заяви про поновлення виплати пенсії є утрудненим, а тому фактичне звернення в особі представника ОСОБА_2, на підставі належним чином засвідченої довіреності, підписаної позивачем особисто, апостильованої нотаріусом держави Ізраїль, відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо посилання відповідача на необхідність звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання або реєстрації на території України, то суд вказує наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначено тимчасово окупованою територію.
Частиною 2 статті 7 Закону № 1207-VII передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 234 (далі - Порядок № 234).
Згідно п. 2 Порядку № 234 пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, - управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 13-4 від 07.07.2014 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2014 р. за № 804/25581, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надає соціальні послуги особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на викладене належним органом, який уповноважений на вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу є ГУ ПФУ в Херсонській області, оскільки останнім місцем проживання ОСОБА_1 до виїзду за кордон було АДРЕСА_1.
Таким чином, позивач через свого представника звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії до належного органу - ГУ ПФУ в Херсонській області.
Щодо посилання відповідача на відсутність в ГУ ПФУ в Херсонській області пенсійної справи позивача та первинних документів, на підставі яких можливе поновлення виплати йому пенсії, суд вказує про наступне.
Частиною 2 ст. 49 Закону № 1058-IV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно п. 3 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Відповідно до п. 4 Порядку № 234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Пунктом 5 Порядку № 234 передбачено, що порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
З огляду на вказану норму слідує, що при надходженні відповідної заяви про поновлення пенсії відповідач зобов'язаний витребувати пенсійну справу шляхом звернення із запитом до органів Російської Федерації, проте ГУ ПФУ в Херсонській області таких дій не вчиняло.
При цьому суд зауважує, що в заяві від 04.02.2019 р. позивач просив, окрім поновлення пенсії, витребувати пенсійну справу.
Як вже зазначалося, ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Дане положення узгоджується також з нормами п. 4.3 Порядку № 22-1, відповідно до яких не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, прийняттю рішення органом Пенсійного фонду передує певна процедура розгляду поданої заявником заяви, спрямована на перевірку правильності оформлення поданих документів та їх достатності. Більше того, законодавством надано право уповноваженому органу вимагати, в тому числі, від заявника дооформлення поданих при зверненні документів та подання додаткових відомостей, необхідних для прийняття вмотивованого рішення.
За результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган Пенсійного фонду України повинен прийняти одне з таких рішень: про призначення (перерахунок), або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не приймалося рішення про відмову в поновленні пенсії, а заяву від 04.02.2019 р. розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», на чому акцентує увагу відповідач у наданому до суду відзиві.
Лист - відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області від 28.02.2019 року № 25/І-99-1 лише повідомляє представника позивача про необхідність особистого звернення позивача з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії та заявою про запит пенсійної справи. Проте, вказані посилання відповідача спростовані вище викладеними висновками суду.
Суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії позивачу, яке по суті буде передувати розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 04.02.2019 р., суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з встановленням судом факту невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку та з метою захисту порушеного права позивача на пенсію, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про витребування пенсійної справи та поновлення виплати пенсії та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 р. у справі № 132/3485/16-а, від 26.06.2018 р. у справі № 211/5254/16-а.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом було сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 384,20 грн.
Керуючись статтями 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.02.2019 року, поданої через представника ОСОБА_2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.02.2019 року, подану через представника ОСОБА_2, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 112010200